УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "11" лютого 2014 р. Справа № 906/1847/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Поліщук О.Л., довіреність № 423 від 11.12.2013 р.;
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м.Київ) в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м.Житомир)
до Першотравенської селищної ради (смт.Першотравенськ, Баранівський район, Житомирська область)
про стягнення 2790,07 грн.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (м.Київ) в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (м.Житомир) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Першотравенської селищної ради (смт.Першотравенськ, Баранівський район, Житомирська область) про стягнення 2790,07грн., з яких 2698,51грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, 46,23грн. пені, 15,41грн. інфляційних та 29,92 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 16.12.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/1847/13 та призначено її розгляд на 09.01.2014 р.
В судове засідання 09.01.2014р. представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення - ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її розгляду на 09.01.2014р.
Представник позивача в засіданні суду 09.01.2014р. подав заяву (вих.№04/20 від 09.01.2014р.) про припинення провадження у справі в частині стягнення 2698,51грн. боргу, оскільки 25.12.2013р. відповідач перерахував цю суму на рахунок позивача. На підтвердження здійснених платежів відповідачем подано до справи банківську виписку. Представник позивача просив припинити провадження в частині стягнення боргу в сумі 2698,51 грн., стягнути з відповідача пеню в сумі 46,23грн., інфляційні нарахування в сумі 15,41 грн., 3% річних в сумі 29,92 грн. та витрати з оплати судового збору в сумі 1720,50 грн.
З огляду на неявку в засіданні суду представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду, ухвалою суду від 09.01.2014р. відкладено розгляд справи на 11.02.2014 р.
Представник позивача в засіданні 11.02.2014 р. подав до суду заяву про уточнення позовних вимог за вих.№56/20 від 11.02.2014 р., згідно з якою просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 45,74 грн., інфляційні нарахування в сумі 15,41 грн. та 3% річних в сумі 29,92 грн.
Щодо заяви позивача від 11.02.2014р. судом приймається до уваги викладене у пункті 3.11 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Враховуючи викладене та приписи ст.22, ст.55 Господарського процесуального кодексу України щодо права позивача визначати ціну позову та зменшувати позовні вимоги, господарський суд оцінює подану позивачем заяву про уточнення до позовної заяви вих.№56/20 від 11.02.2014 р. як заяву про зменшення позовних вимог в частині розміру пені та приймає її до розгляду; розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог з урахуванням вказаної заяви від 11.02.2014 р.
В засіданні суду 11.02.2014р. представник позивача також подав довідку №10-9 від 21.01.2014 р. про надходження від відповідача коштів на рахунок позивача за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013 р., яка долучена судом до матеріалів справи.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням заяви про припинення провадження у справі в частині суми основного боргу та заяви від 11.02.2014 р. щодо зменшення розміру заявленої до стягнення пені.
Відповідач свого представника в засідання суду не направив, про причини неявки в суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, про що свідчить реєстр Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції суду за 13.01.2014 р.
Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, правом на участь в судовому засіданні не скористався; враховуючи, також, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Житомирської філії ВАТ "Укртелеком", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (Укртелеком) та Першотравенською селищною радою (Абонент) укладено договір №11 від 14.05.2013 р. про надання телекомунікаційних послуг (а.с.8-13) з додатками (а.с.14,15).
Приписами ст.901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до розділу 1 договору №11 про надання телекомунікаційних послуг, позивач зобов'язався надавати відповідачу загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно переліку та в обсягах замовлених відповідачем (далі - послуга), а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.
У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.16 договору №11 про надання телекомунікаційних послуг визначено, що оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати.
У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків Укртелекому для отримання інформації про належну до сплати суму.
Згідно пункту п.4.5. договору, що визначає порядок оплати наданих послуг, за даним договором встановлено авансову систему оплати.
Відповідно до п.5.2 договору №11, у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг Абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.
Статтею 534 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Умовами п.4.18 договору сторони погодили, що отримана від Абонента сума платежу зараховується Укртелекомом у такій послідовності: пеня; борги попередніх періодів; поточні нарахування абонентної плати за користування телефоном та місцевих розмов, покілометрової плати, плати за надання додаткових послуг цифрових АТС; поточне нарахування абонплати за користування радіоточкою; поточні нарахування за міжміські, міжнародні телефонні розмови; нарахування за телеграми, подані по телефону; поточні нарахування за послуги Інтернет та передавання даних (при наявності); інші послуги, визначені у додатках до цього договору; послуги третіх осіб: Аудіотекс, довідково-інформаційних служб, радіопошуку тощо; аванс на наступний період (зараховується у такій же послідовності).
На виконання умов вищезазначеного договору відповідачу надавались телекомунікаційні послуги (рахунки-акти, а.с.47-62), проте, свої зобов'язання з оплати наданих послуг відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого за період з 01.04.2013р. по 01.12.2013р. Першотравенська селищна рада заборгувала за телекомунікаційні послуги 2698,51 грн., що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Крім того, за несвоєчасне проведення розрахунків відповідачу була нарахована та заявлена до стягнення пеня у загальній сумі 45,74 грн. (згідно заяви від 11.02.2014р.; розрахунок пені - а.с.25), 15,41 грн. інфляційних (розрахунок - а.с.26) та 29,92 грн. 3% річних (розрахунок - а.с.27).
Відповідачем 25.12.2013р. перераховано на рахунок позивачу грошові кошти в сумі 6411,09 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с.43-45), із зазначенням призначення платежів у кожному платіжному документі.
Враховуючи здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості, неоплаченими із заявлених до стягнення вимог на день розгляду справи залишились пеня в сумі 45,74 грн., інфляційні в сумі 15,41 грн. та 3% річних в сумі 29,92 грн.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статі 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №11 про надання телекомунікаційних послуг.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційних. Разом з тим, розглядаючи питання правомірності здійсненого позивачем розрахунку, суд зазначає наступне.
З розрахунку пені (а.с.25) вбачається, що нарахування пені позивачем здійснено за загальний період з 16.06.2013р. по 12.12.2013р.
Зокрема, на існуючу суму заборгованості за травень 2013 року,строк оплати якої сплив 20.05.2013 р., позивач нараховує пеню за період з 16.06.2013 р. по 20.06.2013р. на суму 254,48 грн. В той час, як сума до сплати за травень 2013 року, зобов'язання за якою мало бути виконано 20.05.2013 р., становить 425,05 грн. (а.с.49).
З довідки про надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача за телекомунікаційні послуги від відповідача з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., враховуючи вказані у платіжних документах призначення платежу і відповідність сум платежів вартості послуг у визначеному місяці, вбачається, що послуги за травень 2013 року в сумі 425,05 грн. були оплачені лише 25.12.2013 р. (платіжний документ №U1844138 на суму 1424,94 грн.).
За таких обставин, за прострочення оплати телекомунікаційних послуг, наданих у травні 2013 року на суму 425,05 грн. має бути нарахована пеня в межах вказаного позивачем періоду (з 16.06.2013р. по 12.12.2013р.), проте враховуючи прострочення даного зобов'язання з 21.05.2013р. та приписи ч.6 ст.232 ГК України, а саме за період з 16.06.2013 р. по 21.11.2013р. (159 днів прострочення) у розмірі 24,75 грн., та 3%річних за період з 21.05.2013 р. по 12.12.2013р. в сумі 7,19 грн.
За прострочення оплати телекомунікаційних послуг за червень 2013 р. в сумі 313,00 грн., яка була погашена 25.12.2013 р. (платіжний документ №U1844168 на суму 313,00 грн.) в межах вказаного позивачем періоду правомірним є нарахування на суму боргу 313,00 грн. за період з 21.06.2013р. по 12.12.2013 р. (175 днів прострочки): 19,96 грн. пені та 4,50 грн. 3% річних.
За прострочення оплати телекомунікаційних послуг за липень 2013 року в сумі 323,22 грн., яка була погашена 25.12.2013р. (платіжний документ №U1844138 на суму 1424,94 грн.), правомірно нарахованою є пеня на суму боргу 323,22 грн. за період з 21.07.2013 р. по 12.12.2013 р. (145 днів прострочення) у сумі 16,90 грн. та 3% річних в сумі 3,85 грн.
За прострочення оплати телекомунікаційних послуг за серпень 2013 року в сумі 346,82 грн., яка була погашена 25.12.2013р. (платіжний документ №U1844138 на суму 1424,94 грн.), правомірно нарахованою є пеня на суму боргу 346,82 грн. за період з 21.08.2013 р. по 12.12.2013 р. (114 днів прострочення) у розмірі 14,08 грн. та 3% річних в сумі 3,25 грн.
За прострочення оплати телекомунікаційних послуг за вересень 2013 року в сумі 328,93 грн., яка була погашена 25.12.2013р. (платіжний документ №U1844138 на суму 1424,94 грн.), правомірно нарахованою є пеня на суму боргу 328,93 грн. за період з 21.09.2013 р. по 12.12.2013 р. (83 дні прострочення) у розмірі 9,72 грн. та 3% річних в сумі 2,24 грн.
За прострочення оплати телекомунікаційних послуг за жовтень 2013 року в сумі 346,06 грн., яка була погашена 25.12.2013 р. (платіжний документ №U1844169 на суму 346,06 грн.), правомірно нарахованою є пеня на суму боргу 346,06 грн. за період з 21.10.2013 р. по 12.12.2013 р. (53 дні прострочення) у розмірі 6,53 грн. та 3% річних в сумі 1,51 грн.
За прострочення оплати телекомунікаційних послуг за листопад 2013 року в сумі 360,95 грн. (погашена 25.12.2013р. згідно платіжного документа №U1846506 на суму 360,95 грн.), правомірно нарахованою є пеня на суму боргу 360,95 грн. за період з 21.11.2013 р. по 12.12.2013 р. (22 дні прострочення) у розмірі 2,83 грн. та 3% річних в сумі 0,65 грн.
Крім того, як вбачається з розрахунку (а.с.27), в розрахунку 3% річних вказано про нарахування позивачем відсотків річних також на заборгованість за телекомунікаційні послуги за квітень 2013 року (березень 2013 також зазначено, проте, фактично, нарахування не здійснено - вказано 0,00 грн.). Враховуючи умови оплати та сплату заборгованості за квітень 2013 року в сумі 253,56 грн. 25.12.2013 р. (платіжний документ №U1844166), правомірним є нарахування 3% річних на вказану суму боргу (253,56 грн.) за період з 21.04.2013 р. по 12.12.2013 р. (236 днів прострочення) у розмірі 4,92 грн.
Таким чином, загальний розмір 3% річних складає 28,11 грн., загальна сума пені становить 94,77 грн.
Згідно заяви №56/20 від 11.02.2014р., яка оцінюється судом як заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, позивач просив стягнути 45,74 грн. пені та 29,92 грн. 3% річних.
За таких обставин, встановивши за результатами власного розрахунку суми правомірно нарахованої пені та 3% річних, проте, приймаючи до уваги межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі - 45,74 грн.; позов в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню в частині стягнення 28,11 грн., в решті, а саме щодо стягнення 1,81 грн. 3% річних - у позові суд відмовляє.
При цьому, суд зауважує, що наведені у заяві від 11.02.2014р. доводи позивача про сплату відповідачем в травні 2013 року 0,49 грн. пені, про що зазначено і в рахунку-акті за травень 2013 року, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи та спростовуються поданими до справи самим позивачем доказами, зокрема, довідкою про надходження коштів від відповідача у 2013 році. З довідки вбачається, що у травні 2013 року було сплачено лише суму нарахованої згідно виставленого рахунку-акту вартості послуг, наданих у березні 2013 року (240,06 грн.), з відповідним призначенням платежу. Разом з тим, зменшення розміру позовних вимог, в т.ч. частково, в частині суми пені, є правом позивача, тому судом прийнято до уваги розмір позовної вимоги щодо стягнення пені у вказаному в заяві від 11.02.2014 р. розмірі.
Перевіряючи правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних, суд враховує, зокрема, що відповідно до Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.
Згідно з Рекомендацією Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №6.2.-97р. від 04.04.1997р. у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Як роз'яснено у пункті 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Здійснивши розрахунок інфляційних, з урахуванням вищенаведених вимог закону, суд визначив, що правомірним є нарахування інфляційних наступним чином:
- на суму боргу за травень 2013 року - 425,05 грн., за період з червня 2013 року по листопад 2013 року (індекс інфляції у цей період становив 99,796%) інфляційні становлять суму в мінус 0,86 грн.;
- на суму боргу за червень 2013 року - 313,00 грн., за період з липня 2013 року по листопад 2013 року (інд.інф.99,796%) інфляційні дорівнюють сумі в мінус 0,64 грн.;
- на суму боргу за липень 2013 року - 323,22 грн., за період з серпня 2013 року по листопад 2013 року (інд.інф.99,896%) інфляційні дорівнюють сумі в мінус 0,33 грн.;
- на суму боргу за серпень 2013 року - 346,82 грн., за період з вересня 2013 року по листопад 2013 року (інд.інф.100,6%) інфляційні становлять 2,08 грн.;
- на суму боргу за вересень 2013 року - 328,93 грн., за період з жовтня 2013 року по листопад 2013 року (інд.інф.100,6%) інфляційні становлять 1,97 грн.;
- на суму боргу за жовтень 2013 року - 346,06 грн., за листопад 2013 року (інд.інф.100,2%) інфляційні становлять 0,69 грн.
Таким чином, загальна сума інфляційних, яка і підлягає стягненню з відповідача, складає 2,91 грн. У позові щодо стягнення решти від заявленої суми інфляційних (15,41грн.), а саме, щодо стягнення 12,5 грн. інфляційних, суд відмовляє за безпідставністю нарахування.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В даному випадку, відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу у повному обсязі та/або інших доказів у спростування позовних вимог не надав.
Разом з тим, враховуючи здійснені відповідачем проплати, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за надані до 01.12.2013р. послуги перед позивачем відсутня. Так, згідно поданих до справи банківської виписки та довідки про надходження коштів на рахунок, вбачається, що 25.12.2013р., після порушення провадження у справі, відповідачем було погашено заборгованість перед позивачем в сумі 2698,51грн. (в т.ч. 0,92 грн., що існувала на початок зазначеного у позові періоду), а отже, відсутній предмет спору щодо стягнення 2698,51 грн. основного боргу.
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2698,51 грн. основного боргу підлягає припиненню.
Враховуючи вищевикладене, позов підтверджуються належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 45,74 грн. пені, 28,11 грн. 3% річних та 2,91 грн. інфляційних; провадження у справі в частині стягнення 2698,51 грн. основного боргу підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України; у позові в частині стягнення 1,81 грн. 3% річних та 12,5 грн. інфляційних слід відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення 2698,51 грн. основного боргу припинити.
3. Стягнути з Першотравенської селищної ради (12746, Житомирська обл., Баранівський р-н, смт.Першотравенськ, вул.Щорса, 6, ідентифікаційний код 04344400) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд.18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (10014, м.Житомир, вул.Київська, буд.20, ідентифікаційний код 01184114):
- 45,74 грн. пені,
- 28,11 грн. 3% річних,
- 2,91 грн. інфляційних,
- 1711,37 грн. витрат по сплаті судового збору.
4. У позові в частині стягнення 1,81 грн. 3% річних та 12,5 грн. інфляційних відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 12.02.14
Суддя Ляхевич А.А.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу (реком.)