№ справи:101/2624/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Скісов Є.М.

№ провадження:22-ц/190/238/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Онищенко Т. С.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Онищенко Т.С.,

суддів:Даніла Н.М., Хмарук Н.С.

при секретарі:Рижих М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Алушти АР Крим в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в АР Крим, Малоріченської сільської ради АР Крим, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим до ОСОБА_6 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, знесення самовільної будови та стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 29.08.2013, -

в с т а н о в и л а :

Заступник прокурора м. Алушти в червні 2013 року звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи тим, що відповідач у порушення вимог земельного законодавства самовільно зайняла земельну ділянку орієнтовною площею 84 кв. м, розташовану в районі готелю СПД ОСОБА_7 по АДРЕСА_1, та самочинно побудувала на ній чотирьохповерховий готель /арк. с. 1-3/.

Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 29.08.2013 задоволено позов заступника прокурора м. Алушти АР Крим в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в АР Крим, Малоріченської сільської ради АР Крим, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим.

Зобов'язано ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 84 кв. м, що розташована в районі готелю СПД ОСОБА_7 по АДРЕСА_1, під будівництво готелю, шляхом знесення чотирьохповерхового готелю. Стягнуто з ОСОБА_6 шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в розмірі 190,84 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в сумі 114,70 грн. /арк. с. 41-46/.

Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права /арк. с. 51-52/.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості і доведеності заявлених позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору та вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені всі дійсні обставини справи, яку вирішено згідно з законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2013 державним інспектором з використання та охорони земель Державної інспекції сільського господарства в АР Крим Одинець М.М., у присутності ОСОБА_6, було встановлено самовільне зайняття земельної ділянки загальною площею 84 кв. м. під будівництво готелю в АДРЕСА_1. Порушення земельного законодавства здійснено на землях громадської забудови Малоріченської сільської ради, у зв'язку з чим був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.05.2013 /арк. с. 7/ та протокол про адміністративне правопорушення №000061 від 22.05.2013 за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачена відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки /арк. с. 4/.

Враховуючи виявлені порушення, Державною інспекцією сільського господарства в АР Крим на адресу ОСОБА_6 винесено припис №0205 від 22.05.2013 про усунення порушення у встановлений законодавством строк до 22.06.2013, а саме: звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 84 кв. м. під будівництво готелю в АДРЕСА_1 в районі готелю СПД ОСОБА_7 /арк. с. 5/.

Постановою від 27.05.2013 №000324 ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. /арк. с. 9/.

Зазначеною постановою від 27.05.2013 встановлено, що порушенням заподіяно шкоду державі, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на суму 190,84 грн., яка розрахована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007.

Також з матеріалів справи вбачається, що 22.05.2013 головним державним інспектором Південно-Центрального інспекційного відділу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим Єфимовим С.Л., у присутності ОСОБА_6, було встановлено, що будівництво готелю здійснюється без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено статті 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у зв'язку з чим був складений акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 22.05.2013 /арк. с. 12/ та протокол про адміністративне правопорушення від 22.05.2013 за частиною 7 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачена відповідальність за порушення вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва /арк. с. 10-11/.

Враховуючи виявлені порушення, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим в адрес ОСОБА_6 винесено припис №243 від 22.05.2013 про негайне, з 22.05.2013, призупинення будівельних робіт з будівництва готелю по АДРЕСА_1 в районі готелю СПД ОСОБА_7 /арк. с. 13/.

Постановою №259 від 23.05.2013 ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. /арк. с. 14-15/.

Згідно відповіді Малоріченської сільської ради за вих. №02-11/743 від 31.05.2013, рішення щодо земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1, Малоріченською сільською радою не приймалися. Правовстановлюючі документи на будівлю у сільській раді відсутні. Категорія земель не встановлена. Зазначена земельна ділянка знаходиться у стометровій зоні Чорного моря /арк. с. 31/.

10.07.2013 Головним спеціалістом Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в АР Крим складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та протокол про адміністративне правопорушення №000628 за невиконання ОСОБА_6 виданого раніше припису № 0205 від 22.05.2013 /арк. с. 34, 33/.

Постановою від 10.07.2013 відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення /арк. с. 35/.

10.07.2013 ОСОБА_6 видано новий припис №0461 /арк. с. 36/.

Порушення земельного законодавства відповідачем усунуті не були, а земельна ділянка площею 84 кв. м. розташована в районі готелю СПД ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 самовільно зайнята відповідачем та на ній самочинно побудований чотирьохповерховий готель.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, повноваження розпоряджатися землями територіальних громад мають сільські, селищні, міські ради у галузі земельних відносин, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, надання земельних ділянок у користування.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Громадяни України несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» №963-IV від 19.06.2003 визначає самовільне зайняття земельної ділянки як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до положень статті 212, частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати усунення будь-яких його прав на землю; самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам, а самочинні будівлі та споруди підлягають знесенню за рахунок осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 самовільно зайняла земельну ділянку площею 84 кв. м., розташовану в районі готелю СПД ОСОБА_7 по АДРЕСА_1. Під час неодноразових перевірок, проведених працівниками Державної інспекції сільського господарства в АР Крим, ОСОБА_6 не надала встановлених законом документів, що підтверджують її право власності або користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Замовником робіт із знесення зазначеного об'єкта є орган державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якого прийнято відповідне рішення суду.

Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Отже, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_6 самовільно, тобто без відповідних правових підстав, зайняла земельну ділянку площею 84 кв. м., розташовану в районі готелю СПД ОСОБА_7 по АДРЕСА_1, яка є комунальною власністю, тому вимоги прокурора про звільнення земельної ділянки є обґрунтованими.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про планування та забудову територій» №1699-III від 20.04.2000, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.

Такі ж вимоги до суб'єктів містобудування встановлені статтею 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011.

Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем-апелянтом не надано і матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів, підтверджуючих, що спірна земельна ділянка належить їй на законних підставах.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що на даний час відповідач звернулася до Малоріченської сільської ради з відповідною заявою та намагається узаконити будівлю готелю та земельну ділянку, на якій він розташований, як такі, що не мають значення для правильного вирішення спору.

Інші доводи апелянта щодо наявності у неї малолітніх дітей та відсутності роботи, не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено в межах заявлених вимог та з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати не підлягають відшкодуванню апелянтові, внаслідок відхилення апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307-308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29.08.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: