№ справи:101/4243/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Хотянова В.В.
№ провадження:22-ц/190/875/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Онищенко Т. С.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Онищенко Т.С.,
суддів:Даніла Н.М., Сінані О.М.
при секретарі:Рижих М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ЕЛІТ СЕРВІС» в АР Крим, ОСОБА_10, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, Державної виконавчої служби України про визнання недійсними прилюдних торгів і свідоцтв про право власності та застосування реституції, за участю третіх осіб - Акціонерного комерційного банку «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» і ОСОБА_11, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в особі представника - ОСОБА_12 на ухвалу Алуштинського міського суду АР Крим від 03.12.2013, -
в с т а н о в и л а :
Позивачі - ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 звернулися до суду з зазначеним позовом та просили визнати недійсними прилюдні торги, які відбулися 31.10.2012 щодо продажу предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1, та визнати недійсними свідоцтва про право власності ОСОБА_10 на вказану квартиру.
При судовому розгляді справи позивачеві - ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 звернулися до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони ВДВС Алуштинського міського управління юстиції АР Крим вчиняти будь-які дії щодо залишків грошових коштів, які залишилися на депозитному рахунку, в т.ч. перерахування в дохід держави /арк. с. 14-16/.
Ухвалою Алуштинського міського суду АР Крим від 03.12.2013 відмовлено ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у задоволенні даної заяви про забезпечення позову /арк. с. 17-18/.
Не погодившись з даною ухвалою суду, позивач - ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_12 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Алуштинського міського суду АР Крим від 03.12.2013 та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права /арк. с. 25-30/.
Заслухавши суддю-доповідача, представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 151 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Відповідно до статті 152 Цивільного процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у частини 1 статті 152 Цивільного процесуального кодексу України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених частиною 4 зазначеної статті.
Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Позивачами не надано і матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів у підтвердження наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Зокрема, як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, позивачі, обґрунтовуючи таку заяву, обмежилися лише посиланням на заявлені позовні вимоги, без наведення будь-яких доказів про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Також, не надано жодних доказів у підтвердження наявності у відповідача наміру здійснити відчуження квартири АДРЕСА_1.
Оцінивши матеріали справи, в т.ч. надані доказі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
За таких обставин, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, оскільки постановлена судом першої інстанції з додержанням вимог закону.
Колегія судів відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують висновків суду та не свідчать про порушення судом першої інтанції норм процесуального права, а по суті зводяться до незгоди з оскаржуваною ухвалою.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 312, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в особі представника - ОСОБА_12 відхилити.
Ухвалу Алуштинського міського суду АР Крим від 03.12.2013 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: