РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
__________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/191/1622/13Головуючий суду першої інстанції:Бойко З.О.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.
"24" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіПриходченко А.П.,
СуддівАвраміді Т.С., Самойлової О.В.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення витрат за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 листопада 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_7 про стягнення витрат пов'язаних з будівництвом будинку, посилаючись на те, що у травні 2000 року він познайомився з відповідачкою і з вересня 2000 року вони проживали однією сім'єю як у м. Феодосії, так і у м. Москві. У 2003 році відповідачка отримала державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0849 га. У 2005 році відповідачка запропонувала йому побудувати на її земельній ділянці будинок за його кошти з метою спільного проживання, прийому гостей та проведення ділових зустрічей. Погодившись на пропозицію, він 04 квітня 2005 року уклав договір підряду з ТОВ «Плеяда ЛТД» на виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву житлового будинку та флігеля на вказаній земельній ділянці. В період з 2005 року по 2010 рік він витратив власні кошти на будівельні матеріали в сумі 1235560 грн. та на оплату роботи в сумі 999719 грн. У 2009 році вони припинили спільне проживання, у 2010 році відповідачка вийшла заміж за іншого чоловіка та припинила з позивачем спілкування. У зв'язку з цим, посилаючись на п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», позивач просив стягнути з відповідачки 2235279 грн. в якості відшкодування вартості матеріалів і робіт на будівництво житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 06 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що суд не дав належну правову оцінку тому, що будівництво будинку і флігеля здійснювалося для спільної експлуатації позивачем та відповідачкою, для їх спільного проживання, для прийому гостей і проведення ділових зустрічей, що свідчить про не безоплатне будівництво. Суд не врахував пояснення свідка ОСОБА_9 про те, що будівництво велося за погодженням з відповідачкою і для сумісного користування. Суд не дослідив пояснення відповідачки, які вона давала при розгляді іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановленню факту проживання однією сім'єю, при розгляді якої відповідачка стверджувала, що вони ніколи не вели спільного господарства і не мали спільних коштів.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення в межах заявлених позовних вимог та в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача і відповідачки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачці на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0849 га за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серія КМ № 002243 від 30.05.2003 року (том 1, а.с.9,10).
Сторони мають спільну дитину ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1.
04.04.2005 року позивач уклав договір підряду з ТОВ «Плеяда ЛТД» на виконання будівельних робіт. Предметом договору було виконання підрядником будівельно-монтажних робіт по об'єкту: житловий будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_1. У п. 3.4 договору визначено, що джерелом фінансування є кошти замовника (том 1 а.с.5,6).
На цей час на вказаній земельній ділянці розташовані об'єкти незавершеного будівництва: житловий будинок (ступінь готовності 83 %), господарчий блок-флігель (ступінь готовності 88 %), що підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи № 46/12 від 12.12.2012 року, яка проводилася у цивільній справі 121/3473/12, 2/121/1335/12 (том 1 а.с. 40-102).
Судом також встановлено, що 05.03.2012 року позивач ОСОБА_6 звертався до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_7, в якому просив визнати факт проживання його та відповідачки однією сім'єю з вересня 2000 року по грудень 2009 року, визнати за ним право власності на будівельні матеріали, обладнання та роботи, використані при будівництві двох житлових будинків у АДРЕСА_1, присудити матеріали відповідачці, а на його користь стягнути з неї компенсацію у розмірі 1130079,60 грн., визнати за ним право власності на ? частки земельної ділянки, розташованої за тією ж адресою, присудити земельну ділянку йому, а відповідачці присудити грошову компенсацію у розмірі 101880 грн. Справа по суті не розглядалася, оскільки за заявою представника позивача ухвалою Феодосійського міського суду від 18.12.2012 року позовна заява залишена без розгляду (цивільна справа № 121/3473/12; 2/121/1335/12).
Крім того, 07.12.2012 року ОСОБА_6 звертався до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просив визнати факт укладення між ним та відповідачкою договору простого товариства про сумісну діяльність з метою будівництва житлового будинку і флігеля на земельній ділянці в АДРЕСА_1, визнати вкладом у сумісну діяльність за договором з боку ОСОБА_7, земельну ділянку вартістю 410000 грн., з його боку грошові кошти на будівництво в сумі 2100000 грн., здійснити поділ майна, визначивши його частку 4/5, а частку відповідачки 1/5. Рішенням Феодосійського міського суду від 08.08.2013 року у задоволенні позову відмовлено (цивільна справа № 2/119/492/13).
Встановивши вказані обставини спору, що виник між сторонами, та відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивач не надав доказів, що понесені ним на будівництво витрати надавалися відповідачці не безоплатно та між ними існувала будь-яка домовленість щодо їх оплатності.
Погодитися з висновками суду не можна, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи.
Так, з матеріалів цієї справи, а також двох інших цивільних справ вбачається, що сторони були знайомі з 2000 року. Позивач ОСОБА_6 є громадянином Російської Федерації, відповідачка - громадянкою України, вони мають спільну доньку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно з рішенням 18 сесії 24 скликання Коктебельської селищної ради м. Феодосії від 15.05.2003 року № 1032 та згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії КМ № 002243 від 30.05.2003 року земельна ділянка відповідачці передана у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку (том 1 а.с.9,10).
Встановлено, що земельна ділянка була отримана відповідачкою з метою реалізації сторонами домовленості про будівництво на цій ділянці житлового будинку для спільного
користування. У зв'язку з цим приватним підприємством «Ригель» у 2004 році на ім'я відповідачки було виготовлено робочий проект домоволодіння по АДРЕСА_1 (том 2 а.с.18-35). А позивачем 04.04.2005 року було укладено з ТОВ «Плеяда ЛТД» договір підряду № 04/04/2005 на виконання будівельних робіт на об'єкті: житловий будинок на ділянці по АДРЕСА_1 (том 1 а.с.5,6).
Отже, встановлені обставини свідчать про те, що будівництво житлового будинку на земельній ділянці відповідачки здійснювалося за її погодженням та на не безоплатній основі з боку позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 46/12 від12.12.2012 року вбачається, що ступінь готовності житлового будинку становить 83%, господарського блоку - 88%, протиоползневі споруди і підпірні стіни - 100%. Експертом також встановлено, що вартість будівельно-монтажних робіт з матеріалами на день огляду, які були використані при будівництві, складає 2235279 грн., в т.ч. матеріали - 1235560 грн. (том 1 а.с. 40-102).
Разом з тим, досліджуючи питання відносно грошового вкладу позивача у здійснене будівництво, колегією суддів досліджені надані позивачем довідка про вартість оплаченого ним замовлення у ПП ОСОБА_13 на встановлення вікон і дверей, квитанції до прибуткових касових ордерів про сплату позивачем коштів ТОВ «Плеяда ЛТД» за виконання робіт по будівництву житлового будинку, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних робіт, кошторисні розрахунки, розрахунки загальновиробничих витрат, що підписувалися позивачем ОСОБА_6 та керівником ТОВ «Плеяда ЛТД», якими підтверджуються особисті витрати позивача на здійснене будівництво на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 у загальній сумі 1129879 грн. (том 1 а.с.31,105-243).
Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем доведено, що будівництво на земельній ділянці відповідачки здійснювалося за погодженням з нею, особисті кошти позивачем вкладалися не з метою безоплатного створення майна для відповідачки, а з метою будівництва житлового будинку також і для особистого користування.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Враховуючи те, що сторони не підтримують стосунки, між ними не досягнуто згоди відносно спірного майна, позивач позбавлений права користуватися спірним майном, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачка набула майно за рахунок позивача без достатньої правової підстави, тому зобов'язана його повернути.
Разом з тим, приймаючи до уваги, що спірним майном є грошові кошти, які позивачем не безоплатно витрачені на будівництво будинку на земельній ділянці відповідачки, з неї підлягає стягненню доведена позивачем сума його грошових витрат на будівництво в сумі 1129879 грн.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню, оскільки визначена експертом вартість будівельно-монтажних робіт з матеріалами в сумі 2235279 грн. на час огляду об'єкта не підтверджується наданими позивачем документами, тому цю суму не можна сприймати як фактично понесені позивачем витрати на будівництво будинку.
Доводи представника відповідачки про те, що позивач тільки один раз передавав кошти на будівництво, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються належно оформленими квитанціями (том 1 а.с.105,129,147,162,178,194,209,227).
Безпідставними є також і доводи щодо пропуску позивачем строку давності для звернення до суду за захистом своїх інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що ОСОБА_6 довідався про порушення своїх майнових прав після подачі позивачкою в Інтернет об'яви про продаж земельної ділянки з двома не введеними в експлуатацію будинками, яка була опублікована 28.03.2012 року (том 1 а.с.11). Ці пояснення не спростовані.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при подачі позовної заяви, пропорційно задоволеним позовним вимогам, що складає 1755 грн.
Враховуючи, що судом першої інстанції було ухвалено рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, тому рішення підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення витрат задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 витрати на будівництво у розмірі 1129879,00 грн. (один мільйон сто двадцять дев'ять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять гривень) та судові витрати у розмірі 1755,00 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят п'ять гривень).
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Самойлова О.В.