РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/1365/13Головуючий суду першої інстанції:Кисельов Є.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.

"26" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіПриходченко А.П.,

СуддівАвраміді Т.С., Самойлової О.В.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої розповсюдженням завідомо неправдивих відомостей, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 02 вересня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої розповсюдженням завідомо неправдивих відомостей, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, просив суд зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію та відомості, які вона виклала у своїй заяві начальнику СУ ГУ МВС України в АР Крим від 17 лютого 2010 року, у запереченнях до судової колегії у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим від 03 травня 2012 року, у поясненнях начальнику Нижньогірського РВ ГУ МВС України в АР Крим від 22 лютого 2013 року, у листі прокурору АР Крим, у заяві Президенту України від 17 вересня 2011 року, у заяві Генеральному прокурору України від 17 вересня 2011 року, а також відомості, які вона поширила серед жителів села Чкалове Нижньогірського району АР Крим, та стягнути моральну шкоду у розмірі 20000 грн. У липні 2013 року позивач збільшив позовні вимоги і просив за поширення завідомо неправдивих відомостей притягнути відповідачку до відповідальності, передбаченої законодавством України, а також стягнути на його користь 40 000 грн. моральної шкоди та судовий збір.

Позов мотивований тим, що відповідачка була визнана потерпілою у кримінальній справі № 114/8/2012. Протягом останніх шести років поширює відносно нього інформацію, яка є брехливою, вигаданою, спотвореною, а в ряді випадків - невірно викладеною.

Так, у заяві на ім'я начальника СУ ГУ МВС України в АРК від 17.02.2010 року ОСОБА_7 пише: « 9. ОСОБА_6 хотел сбросить труп и его вещи и уехать с места происшествия, чтобы скрыться. 10. Почему ОСОБА_6 не оказал помощи ОСОБА_7, а держал его, чтобы смерть наступила, чтобы не было свидетелей. 11. ОСОБА_6 очень плохо знает правила дорожного движения. Наверное, права купил тоже. 12. ОСОБА_6 подошел к ОСОБА_13 и стал еге трусить за грудки…».

У запереченнях в судову колегію у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим від 03.05.2012 року ОСОБА_7 стверджує: «ОСОБА_6 что хотел то и говорил и ложно давал показания… Почему ОСОБА_6 не затормозил и не остановился да потому что он хотел уехать с ДТП. Если бы ОСОБА_13 он сбил на чеках то точно бы сбросил его в ороситель. Это очень хитрый и коварный челевек… Но самое страшное, что ОСОБА_6 был пьян. Это говорил ОСОБА_14,

который вел расследование. Но в больнице за 50 доларов лаборантка написала, что алкоголя в крови нет… Мне до сих пор кажется, что ОСОБА_6 дал хороший гонорар ОСОБА_15, который закрутил это дело… ОСОБА_6 не хочет терять такой лакомый кусок заработка, он же священник… А ОСОБА_16 в знак хорошей експертизы поставила хороший саманбуй… Все было заплачено так как на это рассчитывал ОСОБА_6».

У присутності мешканців с. Чкалове Нижньогірського району ОСОБА_7 неодноразово в усній формі під час розмови з ними використовувала брехливі твердження про те, що позивач «був п'яний», «є вбивцею», «відморозок», «не приїжджав до неї, щоб принести свої співчуття, не надавав матеріальну допомогу», неодноразово ображала позивача у залі судових засідань Нижньогірського районного суду під час судового розгляду кримінальної справи та цивільної справи.

У поясненнях ОСОБА_7 від 22.02.2013 року на ім'я начальника Нижньогірського РВ ГУ МВС України в АРК в рамках кримінального провадження № 12013130320000127 від 31.01.2013 року міститься інформація, що він їздив на могилу її чоловіка та «опять пакостничал», стверджує, що він назвав її «алкоголічка». ОСОБА_7 знову зазначає, що п'ятсот гривень надані їй належали не йому, а парафіянам.

19.06.2013 року в кабінеті слідчого СВ Нижньгірського РВ ГУ МВС України в АРК ОСОБА_8 ОСОБА_7 кидала образливі репліки, ганьбила честь і гідність, зверталася на «ти»: «Вранье такое! Еще священником хочет быть». «Ты всех подкупил. Тут это самое, Благочинный бегал… Я еще пошла к тебе навстречу. Звоню по телефону - ОСОБА_6, давай решим этот вопрос. Ты ответил что? Ту, еще три месяца и дело закроют». «А ты пакостник, больше никто». «А он приехал, выкуплю ментовку, выкуплю экспертизу». «Шо смотришь? Глаза морозные». «И зачем тебя мать родила такого? Он же и ей муки приносит». «Руки трясутся. Чтоб у тебя так в средине трусилось».

У березні 2007 року у листі до прокурора АР Крим ОСОБА_7 писала: «Я бы не решилась обращаться именно в Вам, если бы убийцей моего мужа мне не было нагло заявлено о том, что он выкупит всю Крымскую милицию и всех кого надо и я ничего ему не смогу сделать… И я еще раз вспомнила слова священника и впала в полное отчаяние от безысходности того, что можно сделать за деньги».

У заявах на адресу Президента України та Генерального прокурора України від 17.09.2011 року, що є однаковими за своїм змістом, ОСОБА_7 ганьбила його ділову репутацію, ставила під сумнів його здібності як священника, зазначаючи: «Особенностью расследования данного дела является то, что виновником данного ДТП является священнослужитель. С момента ДТП и до настоящего времени данный «священнослужитель» даже не соизволил принести мне соболезнования. Вместо этого открито утверждал о том, что он «выкупит всю ментовку и експертизу».

Позивач вважає, що своїми діями відповідачка порушує його особисті немайнові права: на повагу до гідності та честі (ст. 297 ЦК України), на недоторканість ділової репутації (ст.299 ЦК України). У відповідності зі ст. 277 ЦК України недостовірна інформація про нього має бути спростована шляхом письмового вибачення перед керівництвом Кримської та Сімферопольської єпархії, публічного вибачення перед мешканцями сіл Нижньогірського району АРК, письмового звернення до слідчого ОСОБА_8 в рамках кримінального провадження та на адресу прокуратури Нижньогірського району АРК і шляхом вибаченням перед ним.

Внаслідок дій відповідача йому завдана моральна шкода, що виражається в моральних стражданнях та нервовому стресі, йому досі доводиться спростовувати брехню, що розповсюджує відповідачка серед органів влади та особисто йому, що потребує додаткової організації життя, у нього порушився сон, погіршилося самопочуття, майже після кожного ознайомлення з матеріалами допиту ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження та перебування з нею поруч йому стає зле, піднімається тиск та погіршується самопочуття.

13.12.1999 року Указом Керуючого Сімферопольської і Кримської єпархії Української Православної Церкви Його Високопреосвященства Високопреосвященнійшого Лазаря Митрополіта Сімферопольського і Кримського він, позивач, був призначений настоятелем храму ікони Божої Матері «Спорушниця грішних» с. Чкалове Нижньогірського благочиння.

Через поширювані ОСОБА_7 твердження, витончену брехню, підтасування фактів у своїх скаргах, її звернення до священників Нижньогірського благочиння, до Метрополіта Лазаря він був виведений за штат єпархії, що позбавило його улюбленої справи та засобів існування.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 02 вересня 2013 року частково задоволенні позовні вимоги ОСОБА_6 Визнано недостовірною і такою, що ганьбить честь і гідність ОСОБА_6 інформацію, яку розповсюдила ОСОБА_7 у заяві начальнику СУ ГУ МВС України в АР Крим від 17.02.2010 року стосовно ОСОБА_6, у запереченнях до судової колегії у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим від 03.05.2012 року стосовно ОСОБА_6, у поясненнях начальнику Нижньогірського РВ ГУ МВС України в АР Крим від 31.01.2013 року стосовно ОСОБА_6 Зобов'язано ОСОБА_7 спростувати зазначену інформацію, шляхом звернення до ОСОБА_6 з вибаченнями у присутності мешканців села Чкалове Нижньогірського району АР Крим. З відповідачки на користь позивача стягнуті судові витрати у розмірі 229,40 грн. У решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на те, що суд прийшов до неправильного висновку стосовно того, що недостовірна інформація повинна бути спростована шляхом вибачень перед жителями села Чкалове, тоді, як вона повинна бути спростована у той спосіб в який і була розповсюджена, тобто шляхом зобов'язання відповідачки письмово звернутись до органів, з листами до яких зверталася з розповсюдженням недостовірної інформації та відкликати ці документи. Суд не звернув уваги на положення п.п. 24, 25 постанови Пленуму ВС України від 27.02.2009 року № 1 і не зазначив у рішенні, чи було порушено особисте немайнове право позивача та не встановив строк, у який повинна бути спростована недостовірна інформація. Також суд невірно визначив розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідачки, оскільки вони складають 458,80 грн., а не 229,40 грн. Суд неправомірно не стягнув моральну шкоду, оскільки розповсюдження недостовірної інформації завдало йому страждань, так як приходилось кожного разу виправдовуватися, надавати роз'яснення, що потребувало великих емоційних навантажень, в результаті розповсюдження недостовірної інформації його відлучили від церкви і він не може займатися справою свого життя.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заслухавши пояснення позивача, відповідачки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд виходив з того, що в діях відповідачки наявний склад правопорушення, який може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; поширена інформація стосується позивача, зазначена інформація є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності та порушує особисті немайнові права позивача на повагу до його честі та гідності. Суд не знаходить підстав для того, щоб вважати висловлене відповідачкою оціночними судженнями, оскільки ці вислови містять в собі ознаки образи.

Погодитися з такими висновками не можна, оскільки вони не відповідають діючому законодавству, яким регулюються дані правовідносини. Суд не встановив, чи було порушено особисте немайнове право позивача, яка конкретно інформація, що викладена відповідачкою у заяві, запереченні та поясненні, вказаних судом у резолютивній частині рішення, визнана судом недостовірною і порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, у який спосіб має бути здійснено захист порушеного особистого немайнового права, з яких підстав відмовлено у задоволенні решти позовних вимог в частині визнання інформації недостовірною.

Відповідно зі ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Згідно з ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.

Статтею 277 ЦК України передбачається, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму) роз'яснено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Частина перша статті 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Нижньогірського районного суду АР Крим від 11.04.2012 року ОСОБА_6 було звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 286 ч.2 КК України, на підставі ст. 1 п. «б» Закону України «Про амністію у 2007 році». Судом встановлено, що ОСОБА_6 17.11.2006 року керував автомобілем «Рено-25», був неуважним, не слідкував за дорожніми обставинами, допустив зіткнення з велосипедом під керуванням ОСОБА_11, в результаті чого від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер (а.с.140-143).

Вказана постанова була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 14.06.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.01.2013 року (а.с.144-147).

З наданих позивачем копії заяви ОСОБА_7 на ім'я начальника СУ ГУ МВС України в АР Крим від 17.02.2010 року (а.с.6), копії заперечення ОСОБА_7, поданій в колегію суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим від 03.05.2012 року (а.с.7), копії пояснення на ім'я начальника Нижньогірського райвідділу міліції від 22.02.2013 року (а.с.57), копії звернення ОСОБА_7 до замісника Генерального прокурора України, прокурора АР Крим від 07.03.2007 року (а.с.58), копії заяви ОСОБА_7 до Президента України від 17.09.2011 року (а.с.59), копії заяви ОСОБА_7 Генеральному прокурору України від 17.09.2011 року (а.с.60) вбачається, що відповідачка звертала увагу на тривалість часу, протягом якого з моменту скоєння ДТП 17.11.2006 року не було завершене досудове слідство, вважала, що це зумовлено тим, що винуватцем ДТП є священнослужитель, приводила обставини ДТП, які вона вважала об'єктивними підтвердженнями і доказами у кримінальному провадженні, наголошувала на зусиллях, які нею прикладалися для того, щоб привернути увагу відповідних органів з приводу розслідування злочину.

Висловлювання ОСОБА_7 у заяві на ім'я начальника СУ ГУ МВС України в АРК від 17.02.2010 року: « 9. ОСОБА_6 хотел сбросить труп и его вещи и уехать с места происшестия, чтобы скрыться. 10. Почему ОСОБА_6 не оказал помощи ОСОБА_7, а держал его, чтобы смерть наступила, чтобы не было свидетелей. 11. ОСОБА_6 очень плохо знает правила дорожного движения. Наверное, права купил тоже. 12. ОСОБА_6 подошел к ОСОБА_13 и стал его трусить за грудки…» не можна сприймати як розповсюдження негативної інформації, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки текст заяви стосується обставин ДТП і адресований слідчим органам, а вказані висловлювання є відображенням особистого сприйняття нею події та вираженням своїх переконань.

Колегія суддів приходить до висновку, що не можна вважати розповсюдженням недостовірної інформації також і написане відповідачкою у запереченнях в судову колегію у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим від 03.05.2012 року: «ОСОБА_6 что хотел то и говорил и ложно давал показания… Почему ОСОБА_6 не затормозил и не остановился да потому что он хотел уехать с ДТП. Если бы ОСОБА_13 он сбил на чеках то точно бы сбросил его в ороситель. Это очень хитрый и коварный челевек… Но самое страшное, что ОСОБА_6 был пьян. Это говорил ОСОБА_14, который вел расследование. Но в больнице за 50 доларов лаборантка написала, что алкоголя в крови нет… Мне до сих пор кажется, что ОСОБА_6 дал хороший гонорар ОСОБА_15, который закрутил это дело… ОСОБА_6 не хочет терять такой лакомый кусок заработка, он же священник… А ОСОБА_16 в знак хорошей експертизы поставила хороший саманбуй… Все было заплачено так как на это рассчитывал ОСОБА_6», оскільки це є запереченням на апеляцію адвоката ОСОБА_12 на постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 11.04.2012 року у відношенні ОСОБА_6 в рамках кримінальної справи і є

оціночними судженнями ОСОБА_7 з огляду на обставини скоєного злочину, їх наслідки, що і призвело до таких суджень.

Що стосується вказаних у позовній заяві усних висловлювань відповідачки у присутності мешканців с. Чкалове Нижньогірського району про те, що позивач «був п'яний», «є вбивцею», «відморозок», «не приїжджав до неї, щоб принести свої співчуття, не надавав матеріальну допомогу», та тверджень позивача, що ОСОБА_7 неодноразово ображала його у залі судових засідань Нижньогірського районного суду під час судового розгляду кримінальної справи та цивільної справи, оскільки не доведено, чи були взагалі такі факти, кому конкретно, чи серед якого кола осіб відповідачка могла це говорити, при яких обставинах це відбувалося, в який конкретно час.

Колегія суддів вважає, що у поясненнях ОСОБА_7 від 22.02.2013 року на ім'я начальника Нижньогірського РВ ГУ МВС України в АРК в рамках кримінального провадження № 12013130320000127 від 31.01.2013 року висловлювання «опять пакостничал» та про те, що п'ятсот гривень переданої їй позивачем допомоги належали не йому, а парафіянам, є оціночним судженням відносно матеріальної допомоги та суб'єктивною думкою відносно висловлення «опять пакостничал», яке не можна перевірити на предмет його відповідності.

Висловлювання ОСОБА_7 19.06.2013 року в кабінеті слідчого СВ Нижньгірського РВ ГУ МВС України в АРК ОСОБА_8,: «ти», «Вранье такое! Еще священником хочет быть». «Ты всех подкупил. Тут это самое, Благочинный бегал… Я еще пошла к тебе навстречу. Звоню по телефону - ОСОБА_6, давай решим этот вопрос. Ты ответил что? Ту, еще три месяца и дело закроют». «А ты пакостник, больше никто». «А он приехал, выкуплю ментовку, выкуплю экспертизу». «Шо смотришь? Глаза морозные». «И зачем тебя мать родила такого? Он же и ей муки приносит». «Руки трясутся. Чтоб у тебя так в средине трусилось» також не можна вважати репліками, які ганьблять честь і гідність позивача, оскільки були висловлені особисто позивачу.

Висловлювання ОСОБА_7 у зверненні від 07.03.2007 року до замісника Генерального прокурора і прокурора АР Крим: «Я бы не решилась обращаться именно в Вам, если бы убийцей моего мужа мне не было нагло заявлено о том, что он выкупит всю крымскую милицию и всех кого надо и я ничего ему не смогу сделать… И я еще раз вспомнила слова священника и впала в полное отчаяние от безысходности того, что можно сделать за деньги» та висловлювання у заявах на адресу Президента України та Генерального прокурора України від 17.09.2011 року, які є однаковими за своїм змістом: «Особенностью расследования данного дела является то, что виновником данного ДТП является священнослужитель. С момента ДТП и до настоящего времени данный «священнослужитель» даже не соизволил принести мне соболезнования. Вместо этого открито утверждал о том, что он «выкупит всю ментовку и експертизу» також не є негативною інформацією, поширеною про позивача, оскільки носить характер оцінки певних фактів, пов'язаних з розслідуванням кримінальної справи, особистою думкою та переконанням відносно наявності недоліків у розслідуванні кримінальної справи.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав, які б свідчили про порушення особистого немайнового права позивача і які б підлягали захисту відповідно до ст. 277 ЦК України.

Доводи позивача про те, що через поширювані ОСОБА_7 твердження, витончену брехню, підтасування фактів у своїх скаргах, її звернення до священників Нижньогірського благочиння, до Метрополіта Лазаря він був виведений за штат єпархії, що позбавило його улюбленої справи та засобів існування, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази відносно того, що саме через дії відповідачки його було виведено за штат єпархії і, як пояснив позивач в судовому засіданні, будь-яких даних щодо причин його виведення за штат єпархії отримати неможливо.

Оскільки не встановлено порушень особистих немайнових прав позивача, не підлягають задоволенню і вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням вимог ч.1 ст. 309 ЦПК України, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 02 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої розповсюдженням завідомо неправдивих відомостей, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Самойлова О.В.