УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1378/13Головуючий суду першої інстанції:Красіков С.І.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.

"05" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіПриходченко А.П.,

СуддівАвраміді Т.С., Самойлової О.В.,

При секретаріХоружій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Восток» до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 29 серпня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ПП «Восток» звернулося до суду з позовними вимогами до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди, завданої потравою посівів, у розмірі 594,68 грн. та витрат на утриманням двох голів крупного рогатого скота у розмірі 282,49 грн. Позов мотивований тим, що 09.03.2013 року дві корови, які належать відповідачу, зайшли на поле № 3/1 ПСО (106 га.) засіяне озимою пшеницею, чим була здійснена потрава посівів і в результаті чого частково були знищені сходи озимої пшениці на площі 0,24 га. В період з 09.03.2013 року по 12.03.2013 року дві голови крупного рогатого скота відповідача знаходилися на зберіганні у позивача та на їх утримання було витрачено 282 грн. 49 коп. Добровільно відповідач відмовляється відшкодувати заподіяну шкоду, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача заподіяну йому шкоду в загальній сумі 877 грн. 17 коп.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 29 серпня 2013 року задоволені позовні вимоги ПП «Восток». З ОСОБА_6 на користь позивача стягнута матеріальна шкода, завдана потравою посівів та утриманням двох голів крупного рогатого скота у розмірі 877,17 грн. З відповідача на користь позивача також стягнуто судові витрати у розмірі 230,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд у рішенні необґрунтовано зазначив про часткове визнання ним провини у потраві посіві, тоді як він не визнавав своєї вини. Суд неправомірно застосував положення статті 23 ЦК України, на яку позивач не посилався. Суд керувався Указом ПВР СРСР від 11.01.1955 року «Про відповідальність за потраву посівів у колгоспах і радгоспах», який на теперішній час вже не діє. Суд не дав належної правової оцінки поясненням свідка ОСОБА_7 стосовно того, що він особисто не чув, щоб ОСОБА_6, відмовлявся від прибуття на поле та підписання акту. Суд не дав оцінки доказам стосовно того, що ніколи худоба відповідача не випасалася без нагляду і це підтверджено поясненнями свідків відповідача. Судом неправомірно прийнято як доказ акт потрави посівів від 12.03.2013 року, тоді як інцидент стався 09.03.2013 року, місце потрави увесь цей час не було огороджене і не знаходилося під охороною, отже за цей час потраву посів міг здійснити хто завгодно. Також суд неповно виклав пояснення свідка ОСОБА_8 та неправомірно відмовив йому у прийнятті як доказів заяв ОСОБА_11 та ОСОБА_12 і фото та відео зйомки про стан посівів на червень 2013 року. Суд не звернув увагу на те, що позивачем не представлені правовстановлюючі документи на посіви та поле. Акт складався без відповідача, який не знав про огляд поля та складання акту, голова сільської ради не знав, що відповідач не

повідомлявся про складення акту. Суд не звернув увагу на доводи про те, що на оглянутих у червні місяці посівах не були виявлені сліди потрави, що свідчить про відсутність заподіяної шкоди. Згідно зі ст. 104 КУпАП він до адміністративної відповідальності не притягувався, отже не вважає себе винуватим. Акт про потраву посівів від 12.03.2013 року не можна було приймати за доказ, оскільки голова ради ОСОБА_7, складаючи акт, не впевнився у тому, що відповідача було повідомлено про проведення огляду і він відмовився від його проведення. В акті відсутні посилання на те, яким чином була визначена площа потрави, які вимірювальні прилади використовувалися, не відображений сам характер потрави посівів, точне місце розташування, що позбавило його права оскаржити цей акт.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, його представника, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.03.2013 року на полі № 3/1 ПСО ПП «Восток» випасалися дві корови, які належать відповідачу ОСОБА_6 (а.с.4,8,10,11,12,13,18).

Згідно з актом потрави посівів від 12.03.2013 року, складеним комісією у складі начальника охорони Карпова В.І., бригадира ОСОБА_9, агронома ОСОБА_10, голови Ленінської сільської ради ОСОБА_7, у зв'язку з випасом корів відповідача, в результаті потрави посівів знищена озима пшениця на площі 0,24 га, процент знищення посівів складає 70%. В акті вказано, що власник корів ОСОБА_6 був повідомлений про складання акту потрави посівів, але бути присутнім та підписати акт відмовився (а.с.5).

Відповідно до п. 4 Указу ПВР СРСР від 11 січня 1955 року «Про відповідальність за потраву посівів у колгоспах та радгоспах», з наступними змінами, визначення розміру шкоди, завданої потравою посівів чи пошкодженням насаджень, проводиться комісією у складі представника виконавчого комітету сільської, селищної, районної у місті, міської Ради народних депутатів, агронома і представника правління колгоспу, дирекції радгоспу або іншого державного і товариського господарства у присутності власника худоби, що спричинили потраву посівів чи пошкодження насаджень. При неявці власника худоби, визначення розміру шкоди проводиться комісією у його відсутності.

Відповідно з довідкою-розрахунком ПП «Восток» № 232 від 15.03.2013 року матеріальна шкода, завдана потравою посівів на підставі акту від 12.03.2013 року складає 594,68 грн. (а.с.6).

Згідно з довідкою-розрахунком ПП «Восток» № 233 від 15.03.2013 року на утримання 2-х голів КРС, які належать ОСОБА_6, в період з 09.03.2013 року по 12.03.2013 року ПП «Восток» витратило 282,49 грн. (а.с.7,13,17).

Отже, встановивши, що потрава посівів на полі ПП «Восток» була здійснена коровами, які належать відповідачу, те, що цей факт було підтверджено належним чином складеним актом, наявність представленого позивачем розрахунку спричиненої матеріальної шкоди потравою посівів та витратами на утримання корів, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про наявність вини відповідача у спричиненні позивачу шкоди та обґрунтовано на підставі п.1 Указу ПВР СРСР від 11 січня 1955 року «Про відповідальність за потраву посівів у колгоспах та радгоспах», з наступними змінами, та відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України стягнув з ОСОБА_6 на користь ПП «Восток» матеріальну шкоду у розмірі 877,17 грн., а згідно зі ст. 88 ЦПК України також і витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 230 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд керувався не діючим Указом від 1955 року та ст. 23 ЦК України, на яку не посилався позивач, не заслуговують на увагу, оскільки Указу ПВР СРСР від 11 січня 1955 року «Про відповідальність за потраву посівів у колгоспах та радгоспах» є чинним зі змінами, внесеними Указами від 19.12.1960 року та від 08.09.1982 року, а посилання в рішенні на ст.ст. 22,23 ЦК України не спростовує правильності висновків суду, оскільки зазначені норми права є загальними відносно встановлених правил відшкодування шкоди.

Не заслуговують на увагу також і посилання на відсутність доказів щодо належності позивачу поля № 3/1 ПСО, оскільки представником позивача надано в судовому засіданні відповідні документи про належність цього поля пайовикам ПП «Восток» відповідно до схеми

сівообороту, затвердженої Ленінським управлінням агропромислового розвитку (а.с.136-144).

Доводи відповідача про відсутність його вини у потраві посівів не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки судом встановлена належність корів, які знаходилися на полі № 3/1 ПСО, саме відповідачу. Довідка від 31.10.2013 року № 704 за підписом Ленінського сільського голови про те, що корови відповідачем виганяються у громадське стадо для випасу на пасовищі, не свідчить про те, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за потраву посівів, оскільки суду не було надано договору про узгоджений порядок випасу КРС та відносно осіб, які здійснюють випас скота. Відповідач пояснив, що такий договір не укладався (а.с.145). Отже, його доводи про те, що він не допускав свідомого випасу корів на полі позивача і до адміністративної відповідальності не притягувався з цього приводу, не свідчать про відсутність вини та причинного зв'язку між шкодою, спричиненою потравою посівів, та протиправною поведінкою, оскільки корови знаходилися на полі через відсутність належного за ними догляду.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що з моменту перебування корів на полі 09.03.2013 року по день складення акту 12.03.2013 року поле не було огороджене, не охоронялося, тому могло трапитися що завгодно, не можуть бути взяті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні дані відносно інших випадків потрави посівів за цей час і відповідачем такі докази також не надані.

Доводи відповідача про те, що судом не було прийнято до уваги стан посівів на червень 2013 року, які на той час не мали ознаків пошкодження, не спростовують правильності висновків суду, оскільки діючим законодавством, яким регулюються дані правовідносини, не пов'язується потрав з наступним розвитком та ростом рослин, оскільки відповідальність встановлена за фактом виявленої потрави.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду також і доводи про те, що акт від 12.03.2013 року не міг бути прийнятий судом як доказ вини, оскільки про час його складання відповідач не повідомлявся, в акті не вказано, яким чином визначена площа потрави, які прилади для цього використовувалися, не відображене місце потрави та характер потрави. Вказані доводи суперечать поясненням представника позивача про переговори, що велися з відповідачем відносно відшкодування збитків, порядку фіксації здійсненої потрави, передачі відповідачу корів, що і зумовило відтягування складання акту до 12.03.2013 року. Акт було складено комісією у складі працівників ПП «Восход» та голови Ленінської сільської ради, в акті відображені дані щодо площі знищених посівів, відсоткове співвідношення знищених посівів, місце здійсненої потрави, вказано про належне повідомленні відповідача про складення акту, тому не довіряти цьому акту у суду не було підстав.

Що стосується інших, на думку відповідача, допущених судом процесуальних порушень, то судом дана належна оцінка поясненням сторін у справі, поясненням усіх допитаних свідків, а отримані докази оцінені у їх сукупності та ухвалене законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303,304,308,315,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 29 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Самойлова О.В.