АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №22-ц/796/1222/2014 Головуючий у 1 інстанції - Піхур О.В.
м. Київ Доповідач - Борисова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Мурга М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2013 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2013 року позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредитному договору в розмірі 150 879,62 доларів США, що становить 1 205 980,80 грн., судовий збір в розмірі 3 441,00 грн., а всього 1 209 421,80 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2013 року та постановити нове рішення, яким в позові ПАТ КБ «Надра» відмовити.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим внаслідок неправильного установлення обставин, які мають значення для справи та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем були безпідставно нараховані штрафні санкції, а саме пеня та штраф в розмірі 10% від суми кредиту, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження порушення позичальником умов кредитного договору.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем проведено неправильний розрахунок заборгованості, що призвів до невірного розрахунку суми пені.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до вимог ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 141/П/99/2007-840, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредитні кошти в розмірі 122 245 доларів США, з розрахунку 12,49 % річних за користування кредитом на строк до 26 квітня 2037 року.
26 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 141/П/99/2007-840 від 26 квітня 2007 року.
Відповідно до п. 4.2.4. кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, інших платежів, передбачених цим договором, та можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий мінімальний платіж у термін, визначений п. 3.3.3. цього договору.
Згідно з п.5.2. кредитного договору, у разі прострочення позичальником строку сплати мінімального платежу по погашенню кредиту, визначеного у п.3.3.3. цього договору, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахований відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п. 4.2.3. цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
У разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.2., 4.3.4., 4.3.11., 4.3.13., 4.3.14. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 10 % від суми кредиту, визначеного п.1.1. цього договору за кожен випадок (п. 5.3. кредитного договору).
Пунктом 1.2. договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконання позичальником зобов'язань в цілому (п. 1.3. договору поруки).
У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_2 обов'язків за кредитним договором у неї перед позивачем станом на 26 червня 2013 року утворилась заборгованість по кредитному договору, яка складається із: заборгованості по основній сумі кредиту в розмірі 119 342,56 доларів США, що еквівалентно 953 905,08 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 17 480,81 доларів США, що еквівалентно 139 724,11 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору в розмірі 1 831,75 доларів США, що еквівалентно 14 641,18 грн., штрафу за порушення вимог кредитного договору в розмірі 12 224,50 доларів США, що еквівалентно 97 710,43 грн.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).
Згідно з ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 за укладеним договором отримала кредитні кошти.
В порушення умов договору відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати всіх нарахований відсотків належним чином не виконувала. Позивач звертався до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з письмовою вимогою про дострокове виконання грошових зобов'язань, проте, у добровільному порядку заборгованість за кредитним договором погашена не була.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідачів на користь позивача потрібно солідарно стягнути заборгованість по основній сумі кредиту в розмірі 119 342,56 доларів США, що еквівалентно 953 905,08 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 17 480,81 доларів США, що еквівалентно 139 724,11 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору в розмірі 14 641,18 грн. та штрафу у розмірі 12 224,50 доларів США, що еквівалентно 97 710,43 грн.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо безпідставності нарахування відповідачам штрафу є необґрунтованими та погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідачів на користь позивача штрафу за порушення умов кредитного договору в з огляду на наступне.
Пунктом 5.3. кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.2., 4.3.4., 4.3.11., 4.3.13., 4.3.14. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 10 % від суми кредиту, визначеного п. 1.1. цього договору за кожен випадок.
Відповідно до п. 4.3.11. кредитного договору відповідач ОСОБА_2 зобов'язана протягом дії цього договору не здійснювати будь-яких дій щодо зниження вартості засобів забезпечення виконання зобов'язання, визначених у п.п. 2.1.1., 2.1.2. цього договору, а також надавати банкові можливість перевірки їх дійсності та грошової оцінки.
Згідно з п.2.1.2. кредитного договору в день зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах відповідача ОСОБА_2, відкритий у позивача, як зберігача, відповідач ОСОБА_2 укладає з позивачем договір застави цінних паперів, за умовами якого відповідач ОСОБА_2 передає позивачу в заставу цінні папери (облігації), придбані на підставі договору купівлі-продажу облігацій № Б-008/81-06-2/2007/001 від 01 квітня 2007 року.
На виконання вимог п.2.1.2. договору між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 26 квітня 2007 року укладено договір застави цінних паперів № 92 ДМП, відповідно до якого предметом застави є цінні папери, випущені у бездокументарній формі та належать відповідачу ОСОБА_2 на праві власності.
Відповідно до п.2.1.3. кредитного договору в якості забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за даним договором після здійснення операції по списанню вищевказаних цінних паперів, відповідач зобов'язалась укласти нотаріально оформлений договір іпотеки нерухомості, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 85,7 кв.м.
29 жовтня 2009 року відповідач ОСОБА_2, всупереч вимогам кредитного договору та договору застави, в порушення п. 4.3.11. кредитного договору, подала заяву про списання цінних паперів з рахунку у цінних паперах № 004101 та в порушення п.2.1.3. кредитного договору договір іпотеки на вищевказаний об'єкт нерухомості не уклала, чим позбавила позивача предмету застави, що призвело до зниження вартості засобів забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором.
Посилання апелянта на неправильність проведеного позивачем розрахунку заборгованості та пені колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки апелянтом не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, клопотання про призначення судово- економічної експертизи відповідачем ОСОБА_2 не заявлялось.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на їх правильність та не можуть бути прийняті до уваги.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні та наявними в матеріалах справи доказами, і, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Підстав для його скасування не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва 09 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: