Головуючий суду 1 інстанції - Рудська С.М.

Доповідач - Туренко С.І.

Справа № 2-2870/11

Провадження № 22ц/782/4789/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року м. Луганськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Туренка С.І.,

суддів - Максюта І.О., Єрмакова Ю.В.,

при секретарі - Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у м. Луганську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» на рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 14 січня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 21 листопада 2006 року між ПАТ АКБ «Індустріалбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № KRC/0400/813/06, згідно з яким їй було надано кредит у розмірі 20000 гривень, строком до 20 листопада 2009 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9 % річних. Вказав, що відповідачка умови кредитного договору не виконує належним чином, у зв'язку з чим, станом на 28 вересня 2010 року утворилась заборгованість у розмірі 33744,02 гривень. До суду позивач звернувся із заявами про зменшення позовних вимог в яких зазначив, що 13.01.2011 року ТОВ «АНЛЕГ» та 29 лютого 2012 року відповідачем було здійснено проплату за кредитним договором у розмірі 11174,02 грн., та 2600 грн., і таким чином заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії немає. Просив стягнути з відповідача пеню за невиконання зобов'язання в сумі 20000 гривень, а також судові витрати.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з вказаним рішенням ПАТ АКБ «Індустріалбанк» подав апеляційну скаргу. Апелянт вважає рішення суду незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів прийшла до наступного.

Згідно з вимогами ч.1 ч.3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення не відповідає вказаним вимогам закону, оскільки ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21 листопада 2006 року між ПАТ АКБ «Індустріалбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № KRC/0400/813/06 згідно з яким відповідачу надано кредит на суму 20000 гривень строком до 20 листопада 2009 року.

Основна заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед позивачем станом на 15 березня 2012 року відсутня, однак залишилася заборгованість по пені у розмірі 33211,34 гривні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю, суд першої інстанції виходив з того, що строк для звернення із позовом про стягнення пені закінчився.

Проте з вказаним висновком погодитись не можна, оскільки він не відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. У разі пропущення строку неустойка може бути обрахована за останній рік невиконання основного зобов'язання, у межах строку позовної давності за основним зобов'язанням.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по пені, позивач просить стягнути на його користь пеню за період з 28 вересня 2009 року по 27 вересня 2010 року, тобто в межах річного строку позовної давності у розмірі 20000 гривень.

Із позовом до суду позивач звернувся у вересні 2010 року, тобто до спливу строку позовної давності.

Матеріалами підтверджено, що заборгованість за кредитом, відсоткам та комісії 13.01.2011 року та 29.02.2012 року погашена страховою компанією та відповідачем, що також підтвердив представник позивача у судовому засіданні, а несплаченою залишилась пеня, яка нарахована за один рік у межах строку позовної давності за основним зобов'язанням.

Суд на зазначені обставини справи та вимоги закону увагу не звернув, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову до відповідачки ОСОБА_2

За таких обставин ухвалене судом першої інстанції рішення через неправильне застосування норм матеріального і процесуального права відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову із зазначених вище підстав.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України на користь позивача з відповідачки підлягають стягненню сплачені судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 337 гривень 74 копійки та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 209, 303,307,309, 313, 314,316 ЦПК України судова колегія ,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 14 січня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» заборгованість по пені у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» витрати по сплаті державного мита у розмірі 337 гривень 74 копійки та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: