РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 123/13262/13-ц

Провадження № 2/123/355/2014

28.01.2014 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Жолуденко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в листопаді 2013 року заявив позов про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь 19558,69 грн. боргу, що виник з договору позики, в тому числі трьох відсотків річних в сумі 1224,84 грн.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.

ОСОБА_1 подав заяву, за якою на вимогах позову наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував, просив розглянути справу без його участі.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Оскільки, у справі достатньо доказів про права і обов'язки сторін, суд вважає за можливе постановити заочне рішення.

Судом встановлено таке.

ОСОБА_2 відповідно до розписки 21 липня 2011 року взяв у ОСОБА_1 1500 доларів США у борг, які зобов'язався повернути у строк до 15 серпня 2011 року (а.с. 5).

В наступному 26 серпня 2011 року ОСОБА_2 знову позичав у ОСОБА_1 гроші в сумі 800 доларів США на строк до 01 вересня 2011 року, про що видав відповідну розписку (а.с. 6).

Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, відповідно ч.2 ст. 1046 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За таких фактів та відповідних їм правовідносин, суд приходить до висновку, що між сторонами були укладені договори позики.

Статтею 1049 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Наявність у позивача боргової розписки, на думку суду, вказує на те, що зобов'язання відповідачем не виконано.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: згідно розписки від 21.07.2011 року - 1500 доларів США, що за курсом НБУ на час розгляду справи судом складає 11989,5 грн. (1500*7,993); згідно розписки від 26.01.2011 року - 800 доларів США, що еквівалентно 6394,40 грн. (800*7,993).

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Останньою нормою передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами відповідальність за прострочення зобов'язань за договором не оговорювалась, а тому відповідач, за обставин справи, має бути притягнутий до відповідальності у виді нарахування на суму заборгованості 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Оскільки, за розрахунками суду три відсотки річних за договорами позики є дещо (не значно) більшими ніж їх розрахував позивач, то суд задовольняє позов в цій частині вимог саме в заявленому розмірі, тобто в сумі 1224,84 грн.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю в сумі 19558 грн. 69 коп.

За такого рішення, витрати понесені позивачем при зверненні до суду відповідно до ст. 88 ЦПК України мають бути йому компенсовані відповідачем.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_3, код платника податків НОМЕР_1) 19558 грн. 69 коп. боргу, та 229,40 грн. судового збору, а всього 19788 (дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 09 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий М.Ф. Сенько