Справа № 2/257/17/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Шликова С.П.

за участю секретаря Пташник В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» про визнання ордеру недійсним, виселення, зняття з реєстраційного обліку, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» про визнання ордеру недійсним, виселення, зняття з реєстраційного обліку, стягнення моральної шкоди, в обґрунтування позову зазначила:

За адресою: АДРЕСА_1 вона проживала з 07.09.1994 року.

У лютому 2011 року їй стало відомо, що її кімнату зайняв відповідач ОСОБА_2 та отримав на неї ордер від 11.01.2001 року, виданий КП «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька».

Коли позивач почала з'ясовувати обставини, чому на її кімнату був виданий ордер, вона дізналася, що КП СЄЗ звернулися до Київського районного суду м. Донецька з позовом про визнання позивача такою, що втратила право користування житлом.

07 лютого 2010 року було ухвалено рішення суду, яким ОСОБА_1 була визнана такою, що втратила право користування кімнатою АДРЕСА_1.

В подальшому вказане заочне рішення суду за заявою позивача, як остання вказує у своєму позові, було скасовано. При новому розгляді справи, 01.04.2011 року Київським районним судом м. Донецька було ухвалено рішення, яким у задоволенні позовних вимог КП СЄЗ Київського району м. Донецька було відмовлено у повному обсязі.

Вказане рішення суду від 01.04.2011 року ухвалою Апеляційного суду Донецької області було залишено без змін.

Після цього, позивач була поновлена у реєстрації за вищевказаною адресою, однак до теперішнього до своєї кімнати позивач для проживання потрапити не може, оскільки її займає відповідач ОСОБА_2 разом з донькою ОСОБА_3

Також, позивач зазначає, що вона неодноразово зверталася до КП СЄЗ, до прокурора, начальника УВС м. Донецька, однак їй ніхто не допоміг, тому вона проживає у своїх знайомих або знімає кімнату.

Крім того, позивач вказує, що вона неодноразово зверталася до КП СЄЗ зі скаргами про виселення ОСОБА_2 з її кімнати, однак до теперішнього часу КП СЄЗ до суду з позовом про виселення ОСОБА_2 не звернулися.

Зі слів начальника КП СЄЗ наказ від 11.01.2011 року № 12-ОС, на підставі якого був виданий ордер - скасований, однак позивач не може вселитися до своєї кімнати.

ОСОБА_2 з позивачем зустрічатися не бажає, змінив замки та до кімнати її не пускає.

Впродовж року, як вказано у позові, позивач відчуває моральні страждання від того, що її незаконно позбавили житлової площі, вона вимушена нести додаткові витрати на найм житла. Постійно перебуває у нервовому напруженні, порушився її нормальний образ життя, вона не має належних побутових умов для проживання та харчування, кімната, в якій вона проживала єдине її житло та вона не може придбати або отримати інше.

Вважає, що відповідачами було спричинено їй моральні страждання, які вона оцінює у 50000,00 гривень.

Просила суд визнати ордер №3 серії 01, виданий 11.01.2011 року КП «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним; виселити з кімнати АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3; стягнути солідарно з відповідачів на її користь 50000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 98 грн. судового збору, 120,00 грн., витрати, понесені на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, а всього 50718 грн.

15 травня 2012 року позивач змінила заявлені нею позовні вимоги та просила суд також зняти з реєстраційного обліку у кімнаті АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3. (а.с.41)

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені та змінені позовні вимоги, просив їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив у їх задоволенні відмовити, пояснивши, що він не заперечує, щоб ОСОБА_1 займала у кімнаті АДРЕСА_1 койко - місце, яке їй виділено у вказаній кімнаті адміністрацією гуртожитку, однак виселятися з вказаної кімнаті він разом зі своєю малолітньою донькою не бажає, перешкод у вселенні ОСОБА_1 на її койко - місце він не чинить.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що були надані його довірителем ОСОБА_2

Представник відповідача КП «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, просила у їх задоволені відмовити, надавши суду пояснення, аналогічні тим, що викладені у запереченнях проти позову (а.с.95-96 том №2), а також пояснивши, що ОСОБА_1 займала койко - місце у кімнаті АДРЕСА_1, а не всю кімнату, їй було запропоновано рівноцінне койко - місце у кімнаті АДРЕСА_2, однак від вказаної пропозиції ОСОБА_1 відмовилася, у зв'язку з чим була поновлена у реєстрації у спірній кімнаті, підстав для виселення з вказаної кімнати відповідача ОСОБА_2 разом з його неповнолітньою донькою ОСОБА_3 не має.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не обгрунтований та такий, що не підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У ч. 1 ст. 64 ЦПК України вказано, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 2 тієї ж статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

У судовому засіданні встановлено, що 01 квітня 2011 року рішенням Київського районного суду м. Донецька у задоволенні позовних вимог КП «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено. Рішення суду набрало законної сили. (а.с. 9 том №1)

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 24.04.2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» про визнання наказу недійсним та зустрічного позову Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» до ОСОБА_2, третя особа: Відділ опіки та піклування Київської районної в м. Донецьку ради, Біктагирова Світлана Борисівна про визнання ордеру недійсним та виселення з житлового приміщення, визнано недійсним ордер №3 від 11 січня 2011 року, виданий ОСОБА_2 на право зайняття разом із донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, кімнати АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічних позовних вимог в частині виселення з житлового приміщення ОСОБА_2 та ОСОБА_3- відмовлено. Рішення набрало законної сили 25.06.2012 року. (а.с.109-110,112-113 том №1)

Відповідно до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Оскільки ухвала Київського районного суду м. Донецька від 26.01.2012 року про залишення позовних вимог в частині визнання ордеру недійсним, виселення скасована на підставі ухвали Апеляційного суду Донецької області від 26.09.2013 року. (а.с31 том №1, а.с. 34 том №2), та ухвала Київського районного суду м. Донецька від 29.05.2012 року про закриття провадження у справі в частині визнання ордеру недійсним була скасована ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01.08.2013 року (а.с.57, 251-253 том №1 ), у зв'язку з порушенням порядку, встановленого ЦПК України для вирішення цих питань, суд приходить до висновку про необхідність розгляду вказаних позовних вимог по суті з ухваленням остаточного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з тим, що ордер № 3 від 11 січня 2011 року, виданий КП «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» на ім'я ОСОБА_2 на право зайняття разом із донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, кімнати АДРЕСА_1 був визнаний недійсним, у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_2 з житлового приміщення було відмовлено, на підставі рішення Апеляційного суду Донецької області від 24.04.2012 року, яке набрало законної сили 25.06.2012 року, суд приходить до висновку про те, що не підлягають доказуванню у судовому засіданні обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду Донецької області від 24.04.2012 року, а позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання ордеру недійсним та виселення ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 з кімнати АДРЕСА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Так, вказаним рішенням Апеляційного суду Донецької області від 24.04.2012 року були встановлені наступні обставини:

Наказом підприємства від 10.06.2011 року № 211-ОС відновлена реєстрація наймача ОСОБА_1; наказ від 11.01.2011 року № 12-ОС щодо виділення ОСОБА_2 спірного жилого приміщення визнано недійсним, а пунктом 3 цього наказу визнано недійсним ордер виданий ОСОБА_2 на зайняття спірної кімнати разом з дитиною.

Видачею ОСОБА_2 ордера на спірну кімнату у гуртожитку було порушено право користувача ОСОБА_1, яка займала у кімнаті одне койко - місце. Ця обставина є достатньою для визнання ордеру, виданого сім'ї ОСОБА_2 недійсним.

У своїй позовній заяві, як на підстави обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на норми ст. 117 ЖК України.

Згідно з ч. 3 ст. 47 Конституції України ніхто не може бути у примусовому порядку позбавлений житла не інакше як згідно законодавства за рішенням суду.

Статтею 117 ЖК України передбачено, що у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення. У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з іншим підстав, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

Оскільки апеляційний суд визнав ордер недійсним з інших підстав, ніж зазначено у п. 1 ст. 117 ЖК, виселення сім'ї ОСОБА_2 можливо тільки з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

Крім того, апеляційним судом було встановлено, що гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 прийнятий у комунальну власність органом місцевого самоврядування, а Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» виступає тільки його балансоутримувачем, а тому право виділення кімнат у гуртожитку для заселення громадянами підприємство не має.

Також, у відповідності до вимог чинного законодавства України, позивачами у справах за позовами про виселення з гуртожитку є власники гуртожитків та органи місцевого самоврядування, також питання щодо зняття з реєстраційного обліку осіб у гуртожитках може ставити лише власник гуртожитку або органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із житлових відносин.

У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 займає у кімнаті АДРЕСА_1 койко - місце, а не кімнату, їй було запропоновано рівноцінне койко - місце у кімнаті АДРЕСА_2, однак від вказаної пропозиції ОСОБА_1 відмовилася, у зв'язку з чим була поновлена у реєстрації у спірній кімнаті, проти вказаних обставин не заперечували і сторони у судовому засіданні, та що також підтверджується наданою суду копією списку жильців, які проживають у гуртожитку ЦМКЛ №1 та займають койко - місце, затвердженого головою Київської районної в м. Донецьку ради. (а.с. 97-99 том №2).

Позивачем ОСОБА_1 та її представником суду не надано правовстановлюючих документів, з яких би вбачалося, що позивач є власником кімнати АДРЕСА_1, власником взагалі усього гуртожитку чи уповноваженою особою органів місцевого самоврядування, яка наділена повноваженнями щодо звернення до суду з позовними вимогами про виселення осіб з гуртожитку та зняття їх реєстраційного обліку. Також, не було надано ордеру на зайняття ОСОБА_1 усієї спірної кімнати у гуртожитку.

Крім того, не було надано суду доказів того, що ОСОБА_2 чиняться перешкоди у вселенні ОСОБА_1 на виділене їй койко - місце у спірній кімнаті.

Вказані обставини, на які посилається позивач спростовуються поясненнями ОСОБА_2, наданими ним у судовому засіданні щодо того, що він не заперечує проти того, щоб ОСОБА_1 вселилася на своєї койко - місце у кімнаті АДРЕСА_1.

З заяви про зміну позовних вимог від 15.05.2012 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 взагалі не посилається ні на які обставини, як на підставу заявлених нею вимог щодо зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обґрунтованості своїх позовних вимог в частині виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідача ОСОБА_2 разом з його донькою ОСОБА_3, а також не доведено, які саме її права, свободи чи інтереси були порушені відповідачами по справі, у зв'язку з чим правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог не має.

Стосовно заявлених позивачем позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, яку остання оцінює у 50000,00 грн., суд виходить з того, що правовідносини, які склалися між сторонами не передбачають можливості відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з чим, суд також вважає позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним відмовити позивачу у стягненні з відповідачів на користь позивача судових витрат, понесених останнім при подачі позову до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.47 Конституції України, ст. 117 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 64, 79, 88, 205, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя