Справа № 354/1092/13-ц
Провадження по справі № 2/354/48/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 лютого 2014 року м.Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Гребик Л.В.
секретаря Мельник Н.М.
з участю: представника позивача ОСОБА_2
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яремче справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним договору суперфіцію та скасування його державної реєстрації ,-
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним договору суперфіцію, укладеного 27.12.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстраційний номер 2777 , та скасування його державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведеної 08.07.2013 року.
Позовні вимоги, підтриманні в судовому засіданні, представник позивача ОСОБА_2 мотивує тим, що відповідно до договору дарування від 15.03.2010 року позивач ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку площею 0,0968 га , яка знаходиться в АДРЕСА_1, провівши її реєстрацію у встановленому законом порядку. Рішенням Поляницької сільської ради № 19-2010 від 16.03.2010 року позивачу було надано дозвіл на будівництво готельно-ресторанного комплексу в АДРЕСА_1 і після виготовлення проектно-технічної документації 23.11.2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області позивачу було надано дозвіл № 872 на виконання будівельних робіт. Протягом 2010-2011 років будівництво готельно-ресторанного комплексу , яке проводилося за власні кошти позивача та позичені ним кошти, майже було завершене. В ході будівництва вказаного комплексу між позивачем та його дядьком - відповідачем ОСОБА_6 була домовленість, про те , що останній після завершення будівництва мав намір придбати у власність частину комплексу , відшкодувавши позивачу позичені на будівництво кошти. Тому з метою спрощення реєстрації права власності на частину готельно-ресторанного комплексу, яку мав намір придбати відповідач ОСОБА_6, 27.12.2011 року між сторонами було укладено договір суперфіцію, за умовами якого земельна ділянка надавалася в користування з метою здійснення суперфіціарієм ОСОБА_6 будівництва і подальшої експлуатації об»єктів нерухомості згідно проекту будівництва на праві сумісної власності в частинах 1/10 суперфіціара та 9/10 суперфіціарія. Однак , після підписання договору суперфіцію відповідач ОСОБА_6 відмовився відшкодувати позивачу обумовлену вартість частини готельно-ресторанного комплексу в рахунок отриманих в борг грошових коштів та витрачених на будівництво комплексу, спільно із своїми членами сім»ї вигнав позивача з приміщення комплексу, в результаті чого позивач відмовився складати та підписувати акт приймання передачі об»єкта договору. Акт приймання- передачі об»єкту суперфіцію від 27.12.2011 року появився в матеріалах нотаріальної справи щодо посвідчення договору суперфіцію в липні 2013 року, в якому міститься підпис ОСОБА_5 , хоча ОСОБА_5 факт підписання та складання акту заперечує та оспорює справжність свого підпису в ньому. Передача земельної ділянки згідно договору суперфіцію не відбулася і не могла відбутися, оскільки на момент підписання договору на зазначеній земельній ділянці вже було зведено приміщення готельно-ресторанного комплексу і передати позивачу земельну ділянку площею 0, 0968 га було неможливо через відсутність земельної ділянки вказаної площі, оскільки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку позивачу належить земельна ділянка загальною площею 0, 0968 га , тому за таких обставин договір суперфіцію не може вважатися укладеним і бути підставою виникнення цивільних прав та обов»язків для сторін.
Відповідно до п. 5.4. договору суперфіцію право на використання земельної ділянки виникає з моменту підписаня акту приймання-передачі, а оскільки вказаний акт підписаний не був, відповідач ОСОБА_6 не набув право на користування земельною ділянкою.
Пунктом 13.7 договору суперфіцію передбачено, що невід»ємною частиною договору є акт приймання передачі об»єкту договору суперфіцію.
Оскільки приймання-передачі об»єкта договору суперфіцію не відбулося , договір суперфіцію не може вважатися дійсним і підлягає визнанню недійсним відповідно до вимог ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України.
Незважаючи на те , що акт приймання - передачі об»єкта договору не був складений і підписаний, в зв»язку з чим ОСОБА_6 не отримав від позивача в користування земельну ділянку, приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_7 безпідставно прийняла рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень і внесла вказаний договір суперфіцію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 08.07.2013 року , відповідно до якого правокористувачем всієї земельної ділянки, а не її 9/10 частини , як передбачено договором і як слідує з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , став ОСОБА_6
Вважає, що наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину , який не вчинено.
Оскільки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, тобто на підставі неукладеного договору, вказане рішення підлягає визнанню недійсним та скасуванню.
З огляду на наведене, враховуючи роз»яснення, викладені в п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнаннчя правочинів недійсними», відповідно до вимог ст.ст. 203, 205-210, 215, 640 ЦК України , просить позов задоволити та визнати недійсним договір суперфіцію, укладений 27.12.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстраційний номер 2777, та скасувати державну реєстрацію вищевказаного договору суперфіцію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведеної 08.07.2013 року .
В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов заперечили та пояснили , що позовні вимоги є необргунтованими і надуманими, оскільки позивачем на ствердження вимог щодо будь-яких інших домовленостей між сторонами , ніж передбачено у договорі суперфіцію, не надано жодних доказів . Сторони ніяким іншим чином, ніж це передбачено у договорі суперфіцію, не врегулювали відносини між собою, зокрема, вказаним договором передбачено, що користування земельною ділянкою є безоплатним і передача коштів за проведення будівництва вказаним договором не передбачалася. Будівництво готельно-ресторанного комплексу проводилося за кошти відповідача ОСОБА_6. Акт приймання об»єкту договору суперфіцію - земельної ділянки був підписаний обома сторонами, що свідчить про їх вільне волевиявлення. Відповідач ОСОБА_6 користувався земельною ділянкою , проводив на ній будіництво, що передбачено умовами договору суперфіцію. Вважає, що посилання позивача на те, що факт складання акту приймання- передачі об»єкту договору суперфіцію має правове значення для вирішення спору про визнання договору суперфіцію неукладеним , є безпідставним , оскільки договір суперфіцію є консенсуальним і передача предмету договору не є обов»язковою умовою на момент його вчинення.
Зважаючи на наведене позовні вимоги вважають безпідставними і в їх задоволені просять відмовити.
Відповідачка приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_7 не з»явилася в судове засідання на повторний виклик суду, про причини неприбуття суду не повідомила, про час і місце судового розгляду був належно оповіщена. Тому розгляд справи слід завершити у її відсутності.
В процесі розгляду справи відповідачка ОСОБА_7 позовні вимоги заперечила і пояснила, що при посвідченні оспорюваного правочину договору суперфіцію вона не зобов»язана була посвідчувати акт приймання-передачі об»єкту договору суперфіцію - земельної ділянки. Вказаний акт приймання-передачі укладається за бажанням сторін та підписується ними згідно їх вільному волевиявленню, і вказаний документ ( акт приймання - пердачі земельної ділянки) міг взагалі ними не складатися під час укладення правочину. Відсутність акту приймання-передачі об»єкту суперфіцію не є перешкодою для укладення та посвідчення договору суперфіцію, оскільки передача земельної ділянки не є обов»язковою умовою такого правочину. Поряд з цим вказує, що в день укладення договору суперфіцію, 27.12.2011 року, нею складався акт приймання - передачі об»єкту договору суперфіцію, який у її кабінеті того ж дня був підписаний сторонами. Умови та строки передачі земельної ділянки сторонами у користування передбачено договором суперфіцію. Під час укладення та посвідчення договору суперфіцію були присутні обидві сторони вказаного правочину і подружжя сторін надало письмову згоду щодо укладення договору суперфіцію. Крім того , зазначає, що на час посвідчення нею договору суперфіцію та складення акту приймання- передачі об»єкта договору ( земельної ділянки) , вона не перевіряла наявність на земельній ділянці об»єктів нерухомості, оскільки це не є перешкодою для посвідчення вказаного договору.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть у справі, вивчивши матеріали справи та оцінюючи досліджені докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Судом встановлено, що 27.12.2011 року між позивачем ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_6 укладено договір суперфіцію, за умовами якого позивачем ОСОБА_5 ( суперфіціаром) відповідачу ОСОБА_6 ( суперфіціарію) у строкове безоплате спільне з суперфіціаром користування надано земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 для розміщення готельно-ресторанного комплексу, зокрема, з метою здійснення відповідачем будівництва і подальшої експлуатації об»єктів нерухомості згідно проекту будівництва на праві спільної сумісної власності в частинах 1/10 суперфіціара та 9/10 суперфіціарія. Вказаний договір суперфіцію посвідчено приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстраційний номер 2777, а 08.07.2013 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.07.2013 року , індексний номер : 3752494. Цільове призначення земельної ділянки згідно умов договору - для будівництва та обслуговування ресторанно-готельного комплексу.Земельна ділянка належить позивачу (суперфіціару) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 26.03.2007 року Яремчанським міським управлінням земельних ресурсів на підставі рішення Поляницької сільської ради № 60 від 15.03.2007 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею , договорів оренди землі 26.03.2007 року за № 010729800110 .
Згідно п. 2.1. договору суперфіцію об»єктом договору є земельна ділянка площею 0,0968 га , кадастровий номер : 2611092001:22:002:0475 .
Пунктами 5.2, 5.3, 5.4. договору суперфіцію передбачено , що передача земельної ділянки в користування суперфіціарію здійснюється у 5- денний сторк після нотаріального посвідчення договору, в момент передачі земельної ділянки в користування суперфіціарію сторони підписують акт приймання- передачі земельної ділянки , право на використання земельної ділянки відповідно до вказаного договору виникає з моменту підписання акту приймання-передачі земельної ділянки. Пунктом 13.7 договору суперфіцію передбачено, що акт приймання-передачі об»єкту договору суперфіцію є його невід»ємною частиною.
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) визначене ст.102-1 ЗК України та ст.413 ЦК України.
Відповідно до ст.413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально - культурних, житлових та інших споруд та будівель ( суперфіцій).Таке право виникає на підставі договору або заповіту.
Згідно із ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено істотні умови договору на право користування чужою земельною ділянкою, зокрема, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Як встановлено, в оспорюваному договорі суперфіцію від 27.12.2011 року зазначено всі передбачені законом його істотні умови, зокрема: об»єкт договору , яким є земельна ділянка площею 0,0968 га , кадастровий номер : 2611092001:22:002:0475, розташована в АДРЕСА_1; в договорі зазначено, що передача земельної ділянки здійснюється без розроблення проекту відведення , сторони при встановлені меж земельної ділянки в натурі керуються існуючим проектом; також в договір зазначено строк його дії, те , що земельна ділянка передається в безоплатне користування , умови і строки передачі земельної ділянки в користування , обмеження (обтяження ) щодо використання земельної ділянки , умови повернення земельної ділянки, визначено сторону , якій належать на праві власності зведені на земельній ділянці об»єкти нерухомості, визначено сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження об'єкта суперфіцію.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою , яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії , договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії .
Дійсність договору супефіцію представник позивача оспорює з тих підстав, що акт приймання -передачі об»єкту суперфіцію від 27.12.2011 року позивачем ОСОБА_5 не підписувався, а тому передача земельної ділянки не відбулася.
Однак, оспорюваний договір є консенсуальним і чинним законодавством не передбачено такої обов»язкової умови для укладення договору суперфіцію, як передача земельної ділянки від суперфіціара до суперфіціарія на момент укладення договору. В оспорюваному договорі зазначено всі встановлені законодавством умови, необхідні для його укладення.
Тому посилання позивача на те, що в зв»язку з відсутністю акта приймання-передачі об»єкту договору суперфіцію (земельної ділянки) оспорюваний договір суперфіцію суперечить Цивільному кодексу України , іншим актам цивільного законодавства , а також інтересам держави і суспільства , його моральним засадам ( ч.1 ст.203 ЦК України) та не є укладеним , суд визнає безпідставними.
Дійсність правочину позивач також оспорює з тих підстав, що на час його укладення на земельній ділянці, що є об»єктом договору суперфіцію, вже було зведено незавершене будівництво об»єкту нерухомості - готельно-ресторанний комплекс, а тому вказана земельна ділянка не могла бути передана відповідачу, що виключало укладення договору суперфіцію.
З вказаних підстав позивач вважає, що оспорюваний ним договір суперфіцію суперечить вимогам закону , а саме , ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Посилання позивача на невідповідність договору суперфіцію вимогам ч.1 ст. 203 ЦК України в зв»язку з наявністю на земельній ділянці, що є об»єктом договору суперфіцію , споруджених об»єктів нерухомого майна, є безпідставними.
Як встановлено, на час укладення сторонами договору суперфіцію на земельній ділянці, наданій у користування відповідачу з метою здійснення будівництва готельно-ресторанного комплексу, вже було споруджено незавершене будівництво об»єкту нерухомості, який не був прийнятий до експлуатації.
Згідно пояснень представника позивача ОСОБА_2, при укладенні оспорюваного правочину позивачу ОСОБА_5 було відомо про наявність на земельній ділянці спорудженого об»єкту нерухомості, а тому добровільне укладення ним вказаного договору свідчить про наявність досягнутої між ним та відповідачем домовленості щодо об»єкту договору суперфіцію - земельної ділянки та спорудженого на ній об»єкту нерухомості, яка була закріплена ними в договорі суперфіцію, що не суперечить вимогам закону.
Зважаючи на наведене правові підстави для визнання договору суперфіцію таким, що не відповідає вимогам ч.1 ст. 203, ст.215 ЦК України, а в зв»язку з цим недійсним, відсутні.
За таких обставин в позові про визнання недійсним договору суперфіцію від 27.12.2011 року та скасування його державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведеної 08.07.2013 року слід , відмовити.
На підставі ст.ст. 203, 215, 413, 638,640 ЦК України та керуючись ст.ст. 213- 215 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в :
в позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6, приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним договору суперфіцію, укладеного 27.12.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстраційний номер 2777 , та скасування його державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведеної 08.07.2013 року, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Яремчанський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення .
Рішення в повному обсязі складене 11.02.2014 року.
Суддя: Л. В. Гребик