Провадження №6-а/748/203/14 Єдиний унікальний № 748/472/14-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Козак В.І.,

при секретарі Барбаш К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Чернігові подання заступника начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про зміну способу і порядку виконання рішення суду, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції звернувся до суду 28 січня 2014 року із поданням, в якому просить змінити спосіб і порядок виконання постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області №2а-12305/2011 від 14 жовтня 2011 року та стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області суму 761,61 грн на користь ОСОБА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що управління пенсійного фонду, видатки якого є цілеспрямованими не має у володінні власних коштів для забезпечення перерахування їх в рахунок виконання судових рішень.

Представник заявника у судове засідання не з'явився, згідно поданої до суду заяви просив справу розглянути за його відсутності.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі надав заперечення проти задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду мотивуючи це тим, що не було предметом спору саме стягнення з Управління на користь позивача доплати до пенсії.

Заінтересована особа ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.

Враховуючи положення ч.2 ст. 263 КАС України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності не з»явившихся осіб та згідно ст. 41 цього Кодексу, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 жовтня 2011 року визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 як дитині війни, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її розміру на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 13 березня 2011 року по 22 липня 2011 року включно, з урахуванням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.

Постанова суду залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року.

Відповідно до ст. 263 КАС України - за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заявник посилається на те, що позбавлений можливості організувати виконання рішення без участі боржника у зв'язку з формулюванням рішення зобов'язання «виплатити», тоді як застосування вимоги «стягнути» дозволить виконати рішення.

Між тим, суд з доводами заявника не погоджується, оскільки заявник, як на підставу неможливості виконання рішення суду, посилається на відсутність коштів на рахунку боржника.

Проте, заявником не надано суду відповідних доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.

Крім того, під порядком виконання рішення слід розуміти законодавчу послідовність і зміст виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.

Тобто, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду.

Разом з тим, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Заявником не надано доказів існування виняткових обставин, що можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб, а тому суд вважає, що відсутні правові підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання постанови.

Відповідно до преамбули Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.

Згідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейським судом з прав людини у справі «Кечко проти України» було зазначено, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань.

Разом з тим, суд зазначає, що, відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи не вчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Такої вимоги, як «стягнути з суб'єкта владних повноважень грошові кошти», диспозиція статті не передбачає.

Дана правова позиція викладена також в листі Вищого адміністративного суду України від 13.06.2012 року № 1483/12/13-12, відповідно до якої, відповідно статтями 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

Встановивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум із відповідача.

Також, судом враховується позиція Верховного Суду України, яка у відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов»язковою для застосування, що викладена в постанові від 28 жовтня 2008 року, де Верховний Суд України, серед іншого, зазначив, що відповідно до статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Установивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Таке правило підлягає застосуванню під час вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Враховуючи викладене суд вважає, що у задоволенні подання заступника начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про зміну способу і порядку виконання постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області №2а-12305/11 від 14 жовтня 2011 року необхідно відмовити.

Керуючись ст. 5, 33 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.263 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання заступника начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про зміну способу і порядку виконання постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області №2а-12305/11 від 14 жовтня 2011 року - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.І. Козак