АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа №: 22-ц/191/300/14Головуючий суду першої інстанції:Мурзенко М.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,
суддівРоманової Л.В., Притуленко О.В.
при секретаріПомазан В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії заяву ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ спільної сумісної власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2014 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Феодосійського міського суду АРК від 06 липня 2012 року, частково зміненим рішенням апеляційного суду АРК від 09.10.2012 року, було поділено спільне майно подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а саме гараж-елінг АДРЕСА_1, та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію до зрівнювання часток в розмірі 12550 грн. ( а.с.105-106, 151-152 том 1).
У грудні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Феодосійського міського суду від 06.07.2012 року за нововиявленими обставинами.
Заявник посилається на те, що під час проведення кримінального провадження ОСОБА_7 надавав пояснення, що між ним та ОСОБА_6 спільне господарство не ведеться з 2006 року, що зафіксовано в постанові про закриття кримінального провадження від 04.04.13 року.
Проте, на час розгляду цивільної справи ОСОБА_7 надавав протилежні показання і зазначав, що у 2006 році він з ОСОБА_6 проживав однією сім.єю.
Зазначені обставини, які сталі відомі заявнику 15.11.2013 року, а на час розгляду справи не були відомі, є нововиявленими та могли вплинути на вирішення справи в частині висновків про статус спірного майна, як спільного майна подружжя.
Ухвалою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_6 відмовлено.
У апеляційній скарзі заявник просить скасувати зазначену ухвалу суду та постановити нову, якою переглянути рішення суду від 06 липня 2012 року за нововиявленими обставинами.
Так, в скарзі йдеться про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається заявник, не можна вважати нововиявленими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, вислухавши пояснення представника заявника, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, на які посилається заявник, як на нововиявлені, не можуть вважатися такими.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2012 року, частково зміненим судовим рішенням Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосія від 09 жовтня 2012 року, поділено спільне майно подружжя - ОСОБА_7 та ОСОБА_6: гараж-елінг АДРЕСА_1, відповідно до другого варіанту висновку експерта № 146/147 від 26 квітня 2012 року:
ОСОБА_7 виділено: гараж-елінг АДРЕСА_1 під літ. «А» площею 83, 1 м2, частину гаражу елінгу АДРЕСА_1 під літ. «Б» (приміщення 1 поверху 1, 2, 3, 4, 5) площею 47, 3 м2, що складає 51/100 частки спірного майна;
ОСОБА_6 на ? належної їй частки у спільному майні подружжя виділено: частину гаражу-елінгу АДРЕСА_1 «Б» (приміщення 1 поверху 6, 2 поверх, мансардний поверх) площею 127, 7 м2, що відповідає 49/100 часткам.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію до зрівнювання часток в розмірі 12550 грн. (а.с. 105-106, 151-152 том 1).
Час припинення шлюбних відносин між сторонами був предметом дослідження судів першої, апеляційної та касаційної інстанції під час розгляду справи про поділ спільного майна подружжя.
Так, в позовній заяві ОСОБА_7 було зазначено, що фактично з 2006 року сімейні відносини між сторонами були припинені, а за заявою ОСОБА_6 шлюб було розірвано рішенням Феодосійського міського суду від 16.03.2011 року ( а.с.4-5).
В рішенні Феодосійського міського суду від 16.03.2011 року також зазначений період фактичного припинення шлюбних відносин - 2006 рік ( а.с.8)
В апеляційній скарзі на рішення Феодосійського міського суду від 06.07.2012 року ОСОБА_6 особисто посилалась на те, що суд не прийняв до уваги час фактичного припинення шлюбних відносин, що призвело до помилки в частині висновків суду про статус спірного майна, як спільного майна подружжя.( а.с.113-119).
За такими обставинами, доводи ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_7 визнавав час припинення між ними шлюбних відносин у 2006 році, про що давав пояснення по кримінальній справі у 2013 році, і про що їй стало відом лише 15.11.2013 року, правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги.
Згідно вимог статті 361 ЦПК України під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.
Як роз'яснено у пунктах 3,5 постанови № 4 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).
Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України, або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами.
Враховуючи наведене, принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхне рішення не ставилось під сумнів, висновок суду першої інстанції про те, що підстави, на які посилається заявник, не містять відомостей, які передбачені ч. 2 ст. 361 ЦПК України для перегляду за нововиявленими обставинами, слід визнати обґрунтованим. ( аналогічна позиція висловлена в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 червня 2011 року по справі «Желтяков проти України»)
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не містять безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.
Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 2 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 312, пунктом 4 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Ухвалу Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
Т.І.Моісеєнко Л.В.Романова О.В.Притуленко