ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
24.11.06 Справа№ 1/880-14/232А
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Айтана", м. Київ, в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Айтана", м. Львів
До відповідача: Львівської міської ради, м. Львів
Третя особа -1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Сихівська районна адміністрація міста Львова, м. Львів
Третя особа -2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Шевченківська районна адміністрація міста Львова, м. Львів
Третя особа -3 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Личаківська районна адміністрація міста Львова, м. Львів
Про скасування або визнання нечинною ухвали Львівської міської ради №31 від 22.06.2006 р. в частині п. 2 (в цілому).
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар судового засідання Митник Ю.
Представники сторін:
від позивача: Балобанов О.В. - адвокат (довіреність від 03.08.2006 р.); Антоненко М.А. - представник (довіреність від 03.08.2006 р.);
від відповідача: не з”явився
від третьої особи –1: Василів Т.В. - представник (довіреність №36/408 від 17.05.2006 р.)
від третьої особи –2: Губай М.О. - представник (довіреність №3501/701вих. від 21.09.2006 р.)
від третьої особи –3: Парандій Я.Г. - представник (довіреність №33/529-01/16 від 18.05.2006 р.)
Суть спору: Позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю “Айтана”, м. Київ, в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю “Айтана”, м. Львів, до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів, третя особа -1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Сихівська районна адміністрація міста Львова, м. Львів, третя особа -2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Шевченківська районна адміністрація міста Львова, м. Львів, третя особа -3 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Личаківська районна адміністрація міста Львова, м. Львів, про скасування або визнання нечинною ухвали Львівської міської ради №31 від 22.06.2006 р. “Про впорядкування розміщення закладів грального бізнесу у м. Львові” в частині п. 2 (в цілому).
Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.08.2006 р. відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 27.09.2006 р.
27.09.2006 р розгляд справи відкладався на 09.10.2006 р. на 14 год.30 хв, про що особи які брали участь у справі ( представники позивача та відповідача) повідомлені під розписку. Вказаною ухвалою залучено до участі у справі на стороні відповідача в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Сихівську районну адміністрацію м.Львова, м.Львів; Шевченківську районну адміністрацію м.Львова, м.Львів; Личаківську районну адміністрацію м.Львова, м.Львів. З мотивів, наведених в ухвалів від 09.10.2006 року розгляд справи відкладено на 03.11.2006 року на 16 год.15 хв., про що представники позивача та відповідача повідомлені під розписку ( запис на обкладинці судової справи). В засідання 03.11.2006 р від відповідача представник не прибув, заява від відповідача про розгляд справи без його участі до суду не надходила. Ухвалою від 03.11.2006 року закінчено підготовче провадження і призначено судовий розгляд справи на 14.11.2006 р на 16 год.00 хв. Від відповідача 14.11.2006 року поступило клопотання за № 05-718 про відкладення розгляду справи, у зв”язку із хворобою представника. В судовому засіданні 14.11.2006 року оголошено про відкладення розгляду справи на 24.11.2006 р. на 16 год.30 хв, про що особи , які взяли участь у засіданні повідомлені під розписку, а відповідачу надіслана ухвала про відкладення розгляду справи. В засідання 24.11.2006 року від відповідача представник не з”явився, заяви, клопотання –не поступали.
У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами. Представникам роз”яснено їх права, згідно зі ст.ст.49,51 КАС України.
В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, зазначених в позовній заяві та заяві № 34 від 06.10.06 р. Ствердили, що оспорюваною ухвалою відповідач з перевищенням своїх повноважень встановив умови розміщення закладів грального бізнесу, які не відповідають ліцензійним умовам провадження організації діяльності з проведення азартних ігор. Виконуючи ці норми треті особи на стороні відповідача вживали заходів до припинення діяльності позивача у сфері грального бізнесу. З врахуванням заяви від 06.10.2006 року, просять визнати п. 2 оспорюваної ухвали такою, що не відповідає законодавству та визнати оспорювану ухвалу нечинною в частині п. п. 2.3., 2.5., 2.6., 2.8.
Відповідач позов заперечив з мотивів, зазначених у поясненні № 05/904 від 27.09.06 р на позовну заяву та доповненнях № 03/916 від 06.10.06 р. до заперечень на позовну заяву.. Ствердив, що положення оспорюваної ухвали дублюють норми ліцензійних умов, а права позивачів порушувались не відповідачем, а третіми особами. Просить у позові відмовити.
Представники третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору позов заперечили з аналогічних підстав. Вважають, що позивачем порушувались ліцензійні умови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, суд встановив наступне.
Відповідач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується довідкою №4124 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Третя особа - 1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Сихівська районна адміністрація, зареєстрована як юридична особа, що підтверджується довідкою №43 про включення до Єдиного реєстру підприємств та організацій України. Третя особа - 2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Шевченківська районна адміністрація, зареєстрована як юридична особа, що підтверджується довідкою № 2826 про включення до Єдиного реєстру підприємств та організацій України. Третя особа - 3 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Личаківська районна адміністрація, зареєстрована як юридична особа, що підтверджується довідкою № 3259 про включення до Єдиного реєстру підприємств та організацій України.
Позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується Довідкою №19097/05 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Згідно із п. 4.2. статуту ТзОВ “Айтана”, нова редакція якого зареєстрована 10.03.2006 р., до основних видів діяльності товариства віднесено надання в оренду і обслуговування устаткування (гральних автоматів та ін.), організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей, організація діяльності з проведення азартних ігор.
Відповідно до п. 3.5. Положення про Львівську філію Товариства з обмеженою відповідальністю “Айтана”, затвердженого загальними зборами учасників ТзОВ "Айтана" від 28.11.2005 р., директор філії вправі, зокрема, представляти інтереси товариства, бути позивачем та відповідачем в суді та господарському суді в межах виданої довіреності. Довіреністю від 01.02.2006 р. відповідні повноваження надані директору Львівської філії.
Позивачем отримано ліцензію № 082950 Міністерства фінансів України на організацію діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах) строком дії з 28.04.2006 р. по 27.04.2011 р.. 06.06.2006 р. копія ліцензії була видана Львівській філії ТзОВ “Айтана”.
15.03.2006 р. між позивачем та Іванів І.М. було укладено договір № 14 оренди нежитлового приміщення площею 2,8 кв.м. кафе-бару, розташованого за адресою м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 230, для розміщення та експлуатації ігрового обладнання. Для розміщення за вказаною адресою ігрових автоматів позивачем одержано платні короткотермінові торгові патенти №№ 157920, 157921, дійсні з 20.04.2006 р. по 31.03.2011 р. на право здійснення торговельної діяльності.
01.05.2006 р. між позивачем та ПП “Андрія” було укладено договір № 96 оренди нежитлового приміщення площею 4,2 кв.м. кафе-бару, розташованого за адресою м. Львів, вул. Липинського, 58, для розміщення та експлуатації ігрового обладнання. Для розміщення за вказаною адресою ігрових автоматів позивачем одержано платні короткотермінові торгові патенти №№ 176745, 176746, дійсні з 18.05.2006 р. по 30.04.2011 р. на право здійснення торговельної діяльності.
15.03.2006 р. між позивачем та ПП Бондаренко Б.М. було укладено договір № 10 оренди нежитлового приміщення площею 4,2 кв.м. кафе-бару, розташованого за адресою м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 95, для розміщення та експлуатації ігрового обладнання. Для розміщення за вказаною адресою ігрових автоматів позивачем одержано платні короткотермінові торгові патенти №№ 157806, 157807, 157808, дійсні з 01.04.2006 р. по 31.03.2011 р. на право здійснення торговельної діяльності.
15.03.2006 р. між позивачем та ТзОВ “Колос” було укладено договори №1, №2 оренди нежитлових приміщень площею 12 кв.м. та 2,8 кв.м. магазину, розташованого за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 213, для розміщення та експлуатації ігрового обладнання. Для розміщення за вказаною адресою ігрових автоматів позивачем одержано платні короткотермінові торгові патенти №№ 157899, 157900, дійсні з 20.04.2006 р. по 31.03.2011 р. та №№ 173405, 173406, 173407, 173408, 173409, дійсні з 01.04.2006 р. по 31.03.2011 р. на право здійснення торговельної діяльності.
15.03.2006 р. між позивачем та ПП Побережний Я.П. було укладено договір № 34 оренди нежитлового приміщення площею 4,2 кв.м. кафе-бару, розташованого за адресою м. Львів, вул. Щирецька, 14, для розміщення та експлуатації ігрового обладнання. Для розміщення за вказаною адресою ігрових автоматів позивачем одержано платні короткотермінові торгові патенти №№ 157861, 157862, 157863 дійсні з 01.04.2006 р. по 31.03.2011 р. на право здійснення торговельної діяльності.
15.03.2006 р. між позивачем та ТзОВ “Дакота” було укладено договір № 6 оренди нежитлового приміщення площею 6 кв.м. кафе-бару, розташованого за адресою м. Львів, вул. Широка, 75, для розміщення та експлуатації ігрового обладнання. Для розміщення за вказаною адресою ігрових автоматів позивачем одержано платні короткотермінові торгові патенти №№ 157869, 157870, дійсні з 01.04.2006 р. по 31.03.2011 р. на право здійснення торговельної діяльності.
15.03.2006 р. між позивачем та підприємством КООП “Мрія” було укладено договір № 25 оренди нежитлового приміщення площею 2,8 кв.м. кафе-бару, розташованого за адресою м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 3, для розміщення та експлуатації ігрового обладнання. Для розміщення за вказаною адресою ігрових автоматів позивачем одержано платні короткотермінові торгові патенти №№ 157835, 157836, дійсні з 01.04.2006 р. по 31.03.2011 р. на право здійснення торговельної діяльності.
З матеріалів справи також вбачається розміщення позивачем ігрових автоматів за адресами м. Львів, вул. Замарстинівська, 34 (торговий патент № 157980, дійсний з 14.05.2006 р. по 30.04.2011 р.), вул. Стрийська, 109 (торгові патенти №№ 157853, 157854, 157855 дійсні з 01.04.2006 р. по 31.03.2011 р., договір № 32 суборенди нежитлового приміщення (кафе-бар) від 15.03.2006 р.).
Листами орендодавців підтверджується наявність копій патентів згідно із кількістю гральних автоматів на доступному для огляду місці, копії ліцензії.
22.06.2006 р. було прийнято ухвалу № 31 Львівської міської ради (1-а сесія 5-го скликання) “Про впорядкування розміщення закладів грального бізнесу у м. Львові”. Згідно із п. 2 оспорюваної ухвали, організація проведення азартних ігор не допускається, а гральне обладнання не підлягає розміщенню, у приміщеннях закладів охорони здоров’я, навчальних закладах, дитячих та юнацьких організацій, закладів культури і спорту (п. 2.1.); у приміщеннях органів державної влади та місцевого самоврядування (п. 2.2.); у приміщеннях підприємств, установ та організацій, що належать до власності територіальної громади м. Львова (п. 2.3.); поза межами приміщень або будівель (у підземних переходах, на зупинках громадського транспорту, на вулицях, у парках, тощо) (п. 2.4.); у приміщеннях, відкритих для огляду ззовні (п. 2.5.); у закладах роздрібної торгівлі та громадського харчування у разі, якщо організація діяльності з грального бізнесу у таких закладах не відповідатиме вимогам Ліцензійних умов (п. 2.6.); у малих архітектурних формах в центральній частині м. Львова (п. 2.7.); у приміщеннях, які не відповідають встановленим санітарним та пожежним нормам (п. 2.8.). Позивач просить визнати оспорювану ухвалу нечинною в частині п. п. 2.3., 2.5., 2.6., 2.8, а також визнати п. 2 вказаної ухвали таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
Проте, способи захисту прав передбачені у ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України, та включають, зокрема, визнання оспорюваного акту незаконним чи недійсним, а також надають можливість захисту права іншим способом, однак, який передбачений договором або законом. Спосіб захисту у тій редакції, на якому наполягає позивач, у вказаних нормах відсутній. Відповідно, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають. Водночас, ст. 4 ЦК України встановлює умови правомірності видання актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд застосовує нормативно-правові акти, лише якщо вони прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує той правовий акт, який має вищу юридичну силу. Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначена позовна вимога є не способом захисту, а загальноприйнятим методом правозастосування при вирішенні справи.
Згідно із ч. 1 ст. 14 ГК України, ліцензування є одним із засобів державного регулювання у сфері господарювання, спрямованим на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. Згідно із ч. 3 ст. 14 ГК України, відносини, пов’язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. З п. 8 переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1698 від 14.11.2000 р. “Про затвердження переліку органів ліцензування”, в сфері організації діяльності з проведення азартних ігор таким органом визначено виключно Мінфін.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ліцензійні умови визначені як вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Згідно із ст. 8 вказаного закону, ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням затверджуються спільним наказом спеціально-уповноваженого органу з питань ліцензування та органу ліцензування. Зазначеним законом, а також Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органам місцевого самоврядування не надано повноважень щодо встановлення особливих умов здійснення зазначеної господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Посилання на те, що оспорюваною ухвалою не встановлювались особливі умови, а лише впорядковувалось розміщення закладів грального бізнесу у м. Львові не може прийматись до уваги як таке, що суперечить законодавству та змісту п. 2 оспорюваної ухвали. Згідно із ч. 6 ст. 4 ЦК України, цивільні відносини регулюються однаково на всій території України. Згідно із ст. 14 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, здійснюється на всій території України. Згідно із ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ліцензійні умови провадження організації діяльності з проведення азартних ігор затверджено Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України №40/374 від 18.04.2006 р. “Про затвердження Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор і Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор”. Як випливає зі змісту п. 3.2. ліцензійних умов, ліцензія на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор є підставою для здійснення відповідної діяльності з обмеженнями, встановленим у ліцензійних умовах. Як вбачається з п. 3.7. ліцензійних умов, ліцензіату забороняється організовувати і проводити азартні ігри лише якщо правила проведення азартної гри не виключають можливості створення фізичної загрози для життя та здоров'я людей; якщо правила проведення азартної гри не виключають можливості загибелі чи каліцтва живих істот у такій грі; якщо як приз (виграш) пропонуються алкогольні напої, тютюнові вироби чи інші товари, торгівля якими передбачає наявність відповідної ліцензії або володіння якими передбачає одержання спеціального дозволу; у приміщеннях закладів охорони здоров'я, навчальних закладів, органів державної влади та місцевого самоврядування, культових будівель; поза межами приміщень або будівель.
Як випливає зі змісту п. 2 оспорюваної ухвали, перелік обмежень виходить за рамки, встановлені ліцензійними умовами, чим спростовується твердження відповідача про те, що ухвалою лише дублюються існуючі обмеження. Зокрема, ліцензійні умови не містять обмежень щодо організації та проведення азартних ігор у приміщеннях підприємств, установ та організацій, що належать до власності територіальної громади м. Львова (п. 2.3.); у приміщеннях, відкритих для огляду ззовні (п. 2.5.); у закладах роздрібної торгівлі та громадського харчування (п. 2.6.); у приміщеннях, які не відповідають встановленим санітарним та пожежним нормам (п. 2.8.). Згідно із ч. 4 ст. 23 ГК України, незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб’єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органом місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листів, актів тощо, треті особи на стороні відповідача на виконання вимог оспорюваної ухвали вживали заходів до спонукання позивача привести свою діяльність у відповідність із вимогами п. 2 оспорюваної ухвали в тій частині, яка не передбачена ліцензійними умовами, чим підтверджується порушення оспорюваною частиною ухвали прав позивача. При цьому, згідно із ст. 20 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють лише органи ліцензування та спеціально-уповноважений орган з питань ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення плановий і позапланових перевірок.
Відповідач у встановленому порядку не довів факт прийняття оспорюваних пунктів ухвали в межах наданих йому повноважень, не довів їх відповідність вимогам діючого законодавства. З матеріалів справи вбачається протилежне. Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, законами України. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим –також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно із ч. 1 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. У відповідності до ч. 10 вказаної статті, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Згідно із ч. 2 ст. 20 ГК України, ст. 21 ЦК України, права та інтереси можуть захищатись шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів місцевого самоврядування, якщо вони суперечать законодавству, порушують права або інтереси інших осіб. Згідно із ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, добросовісно, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд вправі прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи його окремих положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. З матеріалів справи вбачається, що позивач поніс витрати на одержання правової допомоги в сумі 1000 грн. Згідно ст.ст.87, 90, ч.1 ст.94 КАС зазначені витрати підлягають відшкодуванню позивачу. Судові витрати покладаються на сторони відповідно до задоволених вимог. В порядку ст.89 КАС України клопотання до суду не надходили.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86,87,89,90,94, 161-163 КАС України, суд,-
Постановив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати нечинною ухвалу №31 від 22.06.2006 р. Львівської міської ради (першої сесії п”ятого скликання) “Про впорядкування розміщення закладів грального бізнесу у м. Львові” в частині пунктів 2.3., 2.5., 2.6., 2.8.
3. В частині решти позовних вимог у позові відмовити.
4. Присудити здійснені ТзОВ “Айтана” в особі її Львівської філії і документально підтверджені судові витрати (1,70 грн. судового збору, 1000,00 грн. витрат на правову допомогу) з місцевого бюджету.
5. Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.
Суддя Кітаєва С.Б.