№ справи:106/7286/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Кротова Л.В.
№ провадження:22-ц/190/998/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Харченко І.О.
суддів:Любобратцевої Н.І. Філатової Є.В.
при секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів, внаслідок невиконання умов угоди (правочину),
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
04 жовтня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів, внаслідок невиконання умов угоди (правочину). Вимоги мотивовані тим, що його мати ОСОБА_8 15.06.1999 року отримала у спадщину за законом ? частку жилого будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Маючи на меті оформити державний акт на приватизацію земельної ділянки, що знаходиться біля зазначеного будинку на себе, в інтересах малолітнього сина, позивач 16 листопада 2011 року уклав з відповідачем письмову угоду у вигляду розписці на переоформлення земельної ділянки на себе. Згідно зазначеної домовленості, відповідач отримав від нього технічний паспорт на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 свідоцтво на право спадщини за законом, виданого власниці будинку ОСОБА_8 та грошові кошти в розмірі 1200 доларів США для оформлення в селищній раді дозволу щодо розробки проекту приватизації земельної ділянки. 02 лютого 2012 року відповідач отримав від нього додаткові гроші у розмірі 1000 доларів США для оформлення документів на зазначену земельну ділянку, які потрібні для здійснення її приватизації, а також для здійснення представництва його інтересів у нотаріуса. Проте, у березні 2013 року відповідач повернув йому отримані раніше документи та на запитання чому ним не було переоформлено документи на вищезазначену ділянку нічого не відповів. У вересні 2013 року зважаючи на те, що відповідачем не були повернуті отримані ним кошти для оформлення документів, він звернувся до нього з письмовою вимогою про повернення 2200 доларів США, або еквіваленту цієї суми в національній валюті, протягом десяти днів. До цього часу відповідач зазначені кошти не повернув. Просить стягнути з відповідача на його користь грощові кошті в сумі 18 480 грн. 00 коп. та судові витрати
Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів, внаслідок невиконання умов угоди (правочину) відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2013 року та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, висновки суду суперечать матеріалам справи, надані докази не були взяті судом до уваги. Вважає, що суд першої інстанції у справі виніс рішення неупереджено, що відповідно до частини 3 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до наступного.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно і законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог та відсутністю правових підстав для його задоволення.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і визнає їх обґрунтованими та законними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Статтею 1003 та частиною 1 статті 1004 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно домовленості між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відповідач зобов'язався за 2200 доларів виконати певні роботи по отриманню та перереєстрації документів на ім'я матері ОСОБА_6 - ОСОБА_8, яка отримала спадщину за адресою: АДРЕСА_1 (аркуш справи 33), для чого ОСОБА_6 передав 16.11.2011 року ОСОБА_7 Державний акт на право власності на земельну ділянку, технічний паспорт на жилий будинок та свідоцтво на право спадщини за законом на ім'я ОСОБА_8 За виконання цих домовленостей ОСОБА_6 передав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 1200 доларів США. Між сторонами письмово договору укладено не було, але факт отримання документів та грошей підтверджено оригіналом розписки від 16 листопада 2011 року, яка приєднана до матеріалів справи (аркуш справи 33).
Крім того, 02 лютого 2012 року ОСОБА_6 додатково передав в якості оплати за договором доручення грошову суму в розмірі 1000 доларів США з визначенням конкретних видів робіт, які повинен виконати в інтересах ОСОБА_6 відповідач ОСОБА_7, а саме: отримати витяг з бази даних державного земельного кадастру; отримати грошову експертну оцінку земельної ділянки; витяг із технічної документації щодо нормативної оцінки земельної ділянки; реєстрація в БТІ міста Євпаторія та представництво у нотаріуса. Зазначені обставини та домовленості також підтверджено наданим суду оригіналом розписки від 02 лютого 2012 року (аркуш справи 34).
Факт домовленостей сторін щодо відносно конкретних дій та отримання конкретних документів за договором доручення підтверджено також довіреністю від імені ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_7, яка видана 01 березня 2012 року строком на один рік (аркуш справи 50)
З матеріалів справи та особистих пояснень сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що відповідачем ОСОБА_7 всі обумовлені сторонами обов'язки та роботи виконані, а саме: отримано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (аркуш справи 10), витяг з Поземельної книги про земельну ділянку (аркуш справи 11), отримано в БТІ міста Євпаторія новий технічний паспорт на ім'я спадкоємиці ОСОБА_8 (аркуші справи 12-17), додатково отримано два розпорядження Сакської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим (аркуші справи 18-19) щодо узгодження договору дарування, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно (аркуш справи 49), звіт про експертну оцінку земельної ділянки, витяг зі звіту об експертній оцінці земельної ділянки, що підтверджено розпискою ОСОБА_6 (аркуш справи 48).
Повний перелік виконаних та прийнятих ОСОБА_6 документів від ОСОБА_7, зазначений в його заяві від 29.04.2013 року (аркуш справи 52).
До матеріалів справи також долучена смета-розрахунок за надані послуги, датований 05 листопада 2012 року, який підписаний сторонами (аркуш справи 57).
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_6 особисто підтвердив факт отримання усіх вище перелічених документів від відповідача ОСОБА_7, лише з посилання на те, що отримав їх лише в осені 2013 року.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності вимог та недоведеності позивачем порушення його прав та відповідно правових підстав для задоволення його позовних вимог.
Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Так, безпідставними є доводи апелянта щодо невиконання відповідачем обов'язку щодо представництва у нотаріуса, оскільки з пояснень сторін в судовому засіданні вбачається, що під представництвом у нотаріуса передбачалося домовленість ОСОБА_7 з нотаріусом про час та місце вчинення правочину (щоб було без черги). З наданих суду документів вбачається, що ОСОБА_7 двічі пропонувалося ОСОБА_6 передати йому документи та з'явитися до нотаріуса для вчинення правочину (аркуші справи 56, 63). Проте, ОСОБА_6 документів ОСОБА_7 не передав, до нотаріуса разом з ним та у визначеним ним час не з'явився, тобто роботи по представництву інтересів його та/або його матері у нотаріуса не сталося з волі самого ОСОБА_6, а тому неможна вважати ці дії (обов'язки) з боку ОСОБА_7 не виконаними.
Довід ОСОБА_6 стосовно того, що всі необхідні документи він отримав від ОСОБА_7 лише в осені 2013 року, що на цей час позбавило його можливості ними скористуватися, оскільки з лютого 2014 року змінився порядок реєстрації прав власності, правового значення не мають, оскільки строки виконання доручення сторонами визначені не були, позивач ОСОБА_6 роботу (документи) від ОСОБА_7 прийняв, а тому вважається, що він доручення виконав своєчасно.
Доводи апелянта щодо фальсифікації ОСОБА_7 смети-розрахунку є також недоведеними, виходячи з такого.
Згідно із вимогами статей 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 57 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В даному випадку належним доказом на підтвердження зазначених обставин міг бути висновок експерта.
Проте, позивач не скористався своїм правом на заявлення відповідного клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для вирішення питання щодо належності підписів у зазначеному розрахунку.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-314, 319, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
І.О.Харченко Н.І. Любобратцева Є.В.Філатова