Судове рішення #35213400

№ справи:123/11813/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Гуріна О.В.

№ провадження:22-ц/190/650/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

________________________________________________________________________________



УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



"29" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Пономаренко А.В.

суддів:Болотова Є.В., Сокола В.С.

при секретарі:Урденко Г.В.



розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Садівничого товариства «Аграрник» про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2013 року,


в с т а н о в и л а :


У жовтні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що під час проведення Садівничим товариством «Аграрник» 26 листопада 2011 року зборів уповноважених був порушений встановлений Статутом товариства порядок їх проведення, тому прийняте на цих зборах рішення з недодержанням вимог діючого законодавства України є незаконним , що встановлено рішенням Київського районного суду м.Сімферополя від 28 листопада 2012 року, яке набрало законної сили.

У зв'язку із зазначеними обставинами позивач на підставі статей 203,215,237 і 239 Цивільного Кодексу України просив визнати недійсним рішення зборів уповноважених Садівничого товариства «Аграрник» від 26 листопада 2011 року та застосувати наслідки його недійсності .

Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 26 листопада 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

На вказане рішення ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що невірно встановив правову природу виниклих між сторонами відносин та норми цивільного законодавства, що їх регулюють, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову та ухвалив незаконне рішення.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог ОСОБА_6

З таким висновком суду погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає нормам чинного законодавства та узгоджується з матеріалами справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами статей 3 і 15 ЦПК України право звернення кожної особи до суду обумовлено порушенням, невизнанням або оспорюванням її прав, свобод чи інтересів іншими особами, а приписами статей 10 і 60 ЦПК України на позивача покладений обов'язок довести правову і фактичну підставу своїх вимог.

Таким чином, у розумінні вищезазначених правових норм вирішення питання щодо судового захисту цивільних прав особи закон пов'язує з існуванням самого факту порушення таких прав з боку інших осіб, а позивач має довести такі обставини за допомогою належних і допустимих доказів .

У статті 16 Цивільного Кодексу України міститься досить широкий перелік засобів захисту цивільних прав та інтересів судом, одним із яких є визнання правочину недійсним.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтовані порушенням прав позивача унаслідок прийняття 26 листопада 2011 року зборами уповноважених Садівничого товариства « Аграрник» рішення , яке позивач просить визнати недійсним як правочин, вчинений юридичною особою з недодержанням вимог діючого законодавства , на підставі статей 203,215 237 і 239 Цивільного Кодексу України, у зв'язку з порушенням відповідачем норм представництва і порядку обрання уповноважених .

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 28 листопада 2012 року, яке набрало законної сили, скасовано у повному обсязі рішення зборів уповноважених Садівничого товариства «Аграрник» від 26 листопада 2011 року , яким крім іншого були вирішенні питання про внесення змін до статуту товариства, обрано його голову та членів правління, у зв'язку із порушенням Садівничим товариством (далі-СТ) «Аграрник» передбаченого Статутом цього товариства порядку скликання зборів уповноважених та відсутністю встановленого ним кворуму (а.с.4-5).

З вказаними обставинами ОСОБА_6 пов'язує своє право на оспорення даного рішення як правочину відповідно до норм ЦК України , які регулюють правовідносини з приводу укладення правочинів та визначають правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону .

Оскільки угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, в кожній справі суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Поняття правочину визначено статтею 202 ЦК України , а статтями 215 -216 ЦК України встановлені підстави та правові наслідки недійсності правочину .

Як роз'яснив Верховний Суд України у своєму узагальненні « Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійними » від 24 листопада 2008 року правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. У випадках, прямо не передбачених у законодавстві, презумпція правомірності правочину може бути спростована судом.

За правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами. Вбачається, що до таких документів слід відносити, наприклад, рішення органів державної влади; протоколи загальних зборів господарських товариств, рішення загальних зборів громадських об'єднань.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені Законом України « Про кооперацію » , тому усі питання, пов'язані з діяльністю кооперативів , мають вирішуватися за нормами цього Закону , а також Конституції України , Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

З огляду на наведене суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов правильного висновку, що предмет спору - рішення зборів уповноважених СТ «Аграрник» від 26 листопада 2011 року не має ознак правочину , тому спірні правовідносини з приводу незаконності рішення органу управління кооперативу не регулюються нормами глави 16 розділу IV ЦК України, вимоги позивача ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні матеріального закону, а доводи апеляційної скарги не спростовують такого висновку суду і не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення .

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані докази, оцінив обставини у справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 26 листопада 2013 року без змін

На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,


у х в а л и л а :


Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у день проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.


Судді:


Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація