Ухвала

іменем україни

06 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Швеця В.А.,

суддів Орлової С.О., Бех М.О.

при секретарі Зінорук В.В.

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120250000252, за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кіровограда, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 березня 2007 року за ч. 3 ст. 289, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, 11 січня 2010 року звільненого по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.

в с т а н о в и л а:

Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 квітня 2013 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2013 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи правильності кваліфікації дій і доведеності вини засудженого, просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині призначеного покарання та застосувати до ОСОБА_5 ст. 75 КК України. Вказує, що з огляду на те що, засуджений визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував заподіяну шкоду, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений та має на утриманні малолітню дитину, а також враховуючи позицію потерпілої по справі, яка є його рідною сестрою і просила не позбавляти волі, у суду є достатньо підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь суді, думку прокурора, яка вважала, що судові рішення слід залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і правильність кваліфікації його дій за цим правопорушенням, у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, дотримуючись наведених вимог, при призначенні ОСОБА_5 покарання, з достатньою повнотою врахував усі обставини справи в тому числі і тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжке, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, щиро розкаявся, відшкодував заподіяну шкоду, визнав обставиною, що пом'якшує покарання - визнання вини, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Погодився з висновками суду першої інстанції щодо призначеного покарання і суд апеляційної інстанції, який переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_5, доводи якої за своїм змістом, аналогічні доводам касаційної скарги захисника, обґрунтовано залишив її без задоволення, навівши в ухвалі переконливі мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується і суд касаційної інстанції. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів вважає твердження захисника про наявність достатніх підстав для застосування до ОСОБА_5 ст. 75 КК України непереконливими, оскільки всі наведені ним обставини були враховані судами попередніх інстанцій при призначенні покарання. Посилання у скарзі на те, що потерпілою від вчиненого засудженим кримінального правопорушення є його рідна сестра, яка звернулась до правоохоронних органів лише з власних амбіцій, у даному конкретному випадку, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки ця обставина не звільняє від відповідальності особу за вчинене нею кримінальне правопорушення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання є законним, справедливим і таким, що сприятиме його перевихованню та попередженню нових кримінальних правопорушень, а тому підстав, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК України для зміни оскаржуваних судових рішень щодо засудженого та застосування до нього ст. 75 КК України, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2013 щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

С у д д і:

Орлова С.О. Швець В.А. Бех М.О.