УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/115/14Головуючий суду першої інстанції:Кіт М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"21" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою, за апеляційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8 на ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 04 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому з урахуванням уточнень просив суд зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та забезпечити йому доступ до житлової кімнати квартири площею 19,8 кв.м, звільнити квартиру від належних ОСОБА_7 речей, що знаходяться в кімнаті 19,8 кв.м, металевих дверей, які знаходяться в коридорі квартири; виселити з квартири АДРЕСА_1 відповідача ОСОБА_8

Позовні вимоги мотивовані тим, що через неправомірні дії ОСОБА_7 позивач позбавлений можливості користуватися квартирою, ? частина якої належить йому на праві власності. ОСОБА_7 створила умови, неможливі для його проживання у квартирі: встановила на вхідній двері новий замок і чинить йому перешкоди у вільному доступу у квартиру; зробила ремонт у кімнаті площею 19,8 кв.м. та без його дозволу вселила у квартиру свого чоловіка ОСОБА_8 Також позивач зазначає, що відповідачі в кімнаті площею 19,8 кв.м встановили двері, які закривають на ключ, встановили свої меблі, що виключає його можливість вільно користуватися кімнатою, у зв'язку із чим він звернувся до суду.

Не погодившись із позовом, відповідачі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, в якому, з урахуванням уточнень, просили суд зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні квартрою АДРЕСА_1; звільнити житлову кімнату площею 12,5 кв.м від меблів, що прийшли в непридатність, старих килимів, мотлоху, очистити прилеглий до неї балкон від побутового непотребу, встановити нові замки на вхідні двері; провести капітальний ремонт другої половини квартири, а саме: житлової кімнати площею 12,5 кв.м, коридору, ванни і туалету; присікти дії ОСОБА_6, заборонивши йому виражатися нецензурною лайкою, провокувати скандали, загрожувати,ображати, ритися в їх особистих речах; також виділити в користування співвласникам квартири по ? частки кухні, що становить 6,9 кв.м для використання і установки меблів; розглянути варіанти сумісного користування квартирою і визначити в користування ОСОБА_6 кімнату 12,5 кв.м з балконом 2,34 кв.м з виплатою компенсації за 3 кв.м з розрахунку балансової вартості квартири 52389 грн. в сумі 3000 грн., при цьому встановлені ними в кімнаті 12,5 кв.м нові балконні двері (склопакети) вартістю 3000 грн. залишити в користуванні ОСОБА_6; за ОСОБА_7 залишити в користуванні кімнату площею 19,8 кв.м або визначити порядок, при якому в користування одному із співвласників передати кімнату 12,5 кв.м з балконом 2,34 кв.м з виділенням площі в 3 кв.м вздовж стіни кімнати для можливого перенесення стіни або встановлення перегородки, розташованої в кімнаті 19,8 кв.м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_7 є власником ? частки АДРЕСА_1, власником ? частки квартири є її брат ОСОБА_6, квартиру вони отримали в порядку спадкування після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Квартира потребувала ремонту. Позивачі усно домовилися із ОСОБА_6, що відремонтують квартиру, поселяться і в подальшому виплатять йому ? частку її вартості. З 2009 року вони почали капітальний ремонт та в цілому відремонтували кухню і кімнату площею 19,8 кв.м. ОСОБА_6 участі в ремонті квартири не приймає та не приймав. У зв'язку із постійними провокаціями скандалів, погрозами, лайками та пошкодженням майна з боку ОСОБА_6, між сторонами склалися неприязні стосунки, тому вони були вимушені звернутися до суду.

Ухвалою Керченського міського суду від 04 грудня 2013 року провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом забезпечення вільного доступу до житлової кімнати площею 19,8 кв.м на підставі п. 2 ч.1 ст. 205 ЦПК України було закрито (а.с. 117). Також закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про встановлення порядку користування квартирою, а саме: виділення в користування співвласникам квартири по ? частки кухні, що становить 6,9 кв.м для використання і установки меблів; розглянути варіанти сумісного користування квартирою і визначити в користування ОСОБА_6 кімнату 12,5 кв.м з балконом 2,34 кв.м з виплатою компенсації за 3 кв.м з розрахунку балансової вартості квартири 52389 грн. в сумі 3000 грн., при цьому встановлені ними в кімнаті 12,5 кв.м нові балконні двері (склопакети) вартістю 3000 грн. залишити в користуванні ОСОБА_6; за ОСОБА_7 залишити в користуванні кімнату площею 19,8 кв.м або визначити порядок, при якому в користування одному із співвласників передати кімнату 12,5 кв.м з балконом 2,34 кв.м з виділенням площі в 3 кв.м вздовж стіни кімнати для можливого перенесення стіни або встановлення перегородки, розташованої в кімнаті 19,8 кв.м.

Не погодившись з ухвалою суду, позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, в яких просять ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянти посилаються на те, що закриття провадження по справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України є незаконним, оскільки, відповідно до норм цієї статті суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, зокрема у разі відмови позивача від позову або укладення мирової угоди, однак, ні ОСОБА_6 ні позивачі за зустрічним позовом від позовів не відмовлялися та угоди не укладали.

Апелянти зазначають, що судом при ухваленні оскаржуваної ухвали не вірно було витлумачено зміст рішення Керченського міського суду від 28.03.2013 року, яким ОСОБА_7 було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визначення порядку користування квартирою. Оскільки при зверненні до суду із позовними вимогами, відносно яких було винесено оскаржувану ухвалу, ОСОБА_7, з урахуванням вимог п.3 ст. 358 ЦК України, внесла на депозит суду 3000 грн., то суд повинен був визначити порядок користування спірною квартирою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, що з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи № 2/107/267/13, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню.

Згідно з частиною 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Отже, ухвала Керченського міського суду від 04.12.2013 року оскаржується в частині закриття провадження щодо позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про встановлення порядку користування квартирою. Ухвала суду в частині закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні квартирою в частині забезпечення вільного доступу до житлової кімнати площею 19,8 кв.м не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції. Підстави для застосування ч. 3 ст. 303 ЦПК України відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленими після відкриття провадження обставинами, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Так, вичерпний перелік підстав для закриття провадження визначений ст. 205 ЦПК України і свідчить про те, що провадження відкрито або неправомірно при відсутності в заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, або не може бути продовжено з інших причин, у тому числі у зв'язку з волевиявленням сторін по розпорядженню своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки.

Закриття провадження у справі у цьому випадку можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елемента не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду.

Закриваючи провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, місцевий суд вірно виходив з того, що рішенням Керченського міського суду від 28 березня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 19 червня 2013 року, вимога, яка заявлена позивачами у цій справі, про визначення порядку користування квартирою, розглядалась, а тому даний спір є тотожнім.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласниками двокімнатної квартири АДРЕСА_1. На підставі свідоцтв від 24.03.2011 року та 12.04.2011 року про право на спадщину за законом кожному з них належить по ? частки вказаної квартири (а.с.4-5,60).

З квітня 2011 року в квартирі проживає та зареєстрована ОСОБА_7

У добровільному порядку сторони не можуть дійти згоди щодо користування квартирою, з цього приводу між ними склалися неприязні стосунки.

Встановлено, що 16 листопада 2012 року ОСОБА_7 зверталася до Керченського міського суду з позовом до ОСОБА_6, КП «Жилавтосервіс - Керч» про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1, зобов'язання вчинити певні дії, а ОСОБА_6 звертався із зустрічним позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення моральної шкоди.

В своїх позовних вимогах ОСОБА_7, як власник ? частки квартири АДРЕСА_1, просила встановити порядок користування нею.

Рішенням Керченського міського суду від 28 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим в м. Феодосія від 19 червня 2013 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про встановлення порядку користування квартирою було відмовлено, частково задоволений позов ОСОБА_6 та усунуті перешкоди у користуванні ОСОБА_6 ? часткою АДРЕСА_1, ОСОБА_7 зобов'язана передати ключ від середнього замка вхідної двері, привести в житловий стан жилу кімнату площею 12,5 кв.м та прилеглий до неї балкон, шляхом звільнення від будівельного сміття, звільнити кухню та ванну кімнату від встановлених нею меблів та побутової техніки, забезпечити вільний доступ до жилої кімнати 19,8 кв.м (а.с.8-12).

З викладеного вбачається, що підстави позовних вимог, предмет та сторони у зазначених справах є тотожними.

Доводи апелянтів стосовно того, що п. 2 ч. 1 статті 205 ЦПК України не передбачає можливості закрити провадження по справі з тих підстав, з яких це зробив місцевий суд, колегією суддів не приймаються, оскільки вони спростовуються змістом зазначеної норми процесуального права.

Також, колегією суддів не беруться до уваги заперечення апелянтів стосовно того, що ними раніше не заявлялися вимоги про визначення порядку користування квартирою шляхом перенесення стіни або виплати вартості компенсації співвласнику, оскільки визначення порядку користування квартирою не передбачає такий спосіб, як виплата компенсації позивачем на користь відповідача або переобладнання спірного житлового приміщення, що є самостійними позовними вимогами і передбачені ст.ст. 364, 365, 367 ЦК України. Позивачами такі вимоги заявлені не були. Отже, дотримуючись принципу диспозитивності, керуючись вимогами ст.ст. 10, 11 ЦПК України та виходячи з предмету і підстав позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове закриття провадження.

Доводи апелянтів стосовно порушення місцевим судом норм процесуального права при винесенні ухвали не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки такі порушення не призвели до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду не містять.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення скарги і залишення ухвали без змін.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 2 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 312, статтями 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8 на ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 04 грудня 2013 року відхилити.

Ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 04 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко