ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
04 лютого 2014 року справа № 20-4/147
за скаргою Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Севастополі (вул. М. Музики, 88-а, м. Севастополь, 99029)
у справі за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011 м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А)
до Дочірнього підприємства Державна акціонерна компанія "Хліб України" "Севастопольський комбінат хлібопродуктів"
(99009, м.Севастополь, вул. Делегатська, 4);
про стягнення 27072,00 грн
суддя О.С. Погребняк
Представники учасників виконавчого провадження:
Скаржник (СМВ ФСЗІ) - Кухарєнко В.М., довіреність № 04-04/013/04 від 09.01.2014;
Боржник (ДП ДАК "Хліб України" "СКХ") - не з'явився;
Орган виконання судових рішень (Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Севастополі) - Новікова Н.В., довіреність № 11-42/69 від 16.01.2014.
ВСТАНОВИВ:
В провадженні господарського суду міста Севастополя перебувала справа №20-4/147 за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Севастопольський комбінат хлібопродуктів" про стягнення штрафних санкцій в сумі 27072,00 грн. за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.01.2006 позов задоволено повністю, стягнуто з Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Севастопольський комбінат хлібопродуктів" на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість у розмірі 27072,00 грн., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 270,72 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн (суддя Остапова К.А.).
10.02.2006 в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України виданий наказ по справі №20-4/147.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.05.2006 апеляційна скарга Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Севастопольський комбінат хлібопродуктів" на рішення господарського суду міста Севастополя від 24.01.2006 залишена без задоволення.
02.08.2013 на адресу господарського суду міста Севастополя надійшла скарга Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Севастополі Новікової Н.В., в якій стягувач просить суд скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 38634521 від 26.06.2013 по справі №20-4/147, визнати зазначену постанову та дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Севастополі Новікової Н.В. незаконними та відновити виконавче провадження № 38634521.
Скарга мотивована тим, що рішення суду про стягнення з Державної акціонерної компанії "Хліб України" суми заборгованості за наказом господарського суду міста Севастополя №20-4/147 не було виконане, однак державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Севастополі Новікова Н.В., не провівши жодного заходу, направленого на виконання вказаного рішення, винесла постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання цього рішення. Крім того, у скарзі заявник вказує, що посилання органу державної виконавчої служби на те, що спірна сума боргу за наказом не була включена до реєстру вимог кредиторів є безпідставним, оскільки сума боргу перед скаржником у розмірі 32036,88 грн. (загальна сума) була включена до позову про банкрутство та взагалі вказана обставина не має ніякого значення, оскільки боржник вийшов з процедури банкрутства і є працюючим підприємством, а тому повинен виконувати судові рішення.
Ухвалою від 24.09.2013 скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Севастополі Новікової Н.В. у справі №20-4/147 було залишено без задоволення.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 ухвалу від 24.09.2013 було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 та ухвала господарського суду міста Севастополя від 24.09.2013 були скасовані, справа була скерована до господарського суду міста Севастополя для нового розгляду скарги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила у постанові, що при новому розгляду справи суду необхідно всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягає застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 111№І Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
13.01.2014 матеріали справи надійшли на адресу Господарського суду міста Севастополя.
Ухвалою від 14.01.2014 скаргу прийнято до розгляду в межах провадження у справі №20-4/147 суддею Погребняком О.С.
У порядку положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України орган виконання судових рішень надав пояснення по суті скарги, вказавши про необхідність залишити скаргу без задоволення, враховуючи те, що оскільки вимоги конкурсних кредиторів, заявлених після закінчення строку, встановленого для їх подання вважаються погашеними, 26.06.2013 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження наказу №20-4/147 від 10.02.2013 щодо стягнення на користь стягувача (скаржника) 22072,00 грн.
У судовому засіданні 04.02.2014 скаржник виклав зміст скарги, просив її задовольнити, з підстав, викладених у ній.
Представник органу виконання судових рішень у задоволенні скарги заперечував, враховуючи викладене у письмових поясненнях по суті скарги.
Розглянувши у судовому засіданні скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Севастополі, суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
10.02.2006 господарським судом міста Севастополя на виконання рішення від 24.01.2006 в межах даної справи був виданий наказ про примусове виконання рішення, а саме стягнення з відповідача на користь позивача суму штрафних санкцій у розмірі 27072,00 грн.
З копій наданих матеріалів виконавчого провадження у справі №20-4/147 вбачається, що 16.05.2006 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Севастополя від 10.02.2006 у справі №20-4/147.
Постановою від 05.04.2011 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа було зупинено, з огляду на те, що 04.04.2011 до ВДВС Нахімовського РУЮ у місті Севастополі надійшла ухвала Господарського суду міста Севастополя від 04.02.2011 про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, при цьому на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом (т.1 а.с. 137).
Ухвалою від 27.07.2011 у справі №5020-149/2011 про банкрутство Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Севастопольський комбінат хлібопродуктів» було встановлено, що 27.07.2011 від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України надійшла заява про визнання кредиторських вимог Фонду у сумі 2278,95 грн. Означені вимоги стосуються періоду з 01.07.2010 по 31.12.2010. Вказана заява була залишена судом без розгляду, враховуючи те, що заявник звернувся до суду після закінчення строку встановленого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строку, при цьому означені вимоги є погашеними, тому не можуть бути розглянути судом (т.1 а.с. 178-179).
Постановою від 30.07.2012 виконавче провадження з примусового виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення з ДП «ДАК «Хліб України» було поновлено, враховуючи те, що 13.04.2012 були усунені обставини, які спричинили зупинення виконавчого провадження (т. 1 а.с. 135).
Постановою від 27.09.2012 виконавче провадження з примусового виконання наказу №20-4/147 було закінчено (т. 1 а.с. 139, 196-197).
Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що листом від 09.08.2012 №9409 Господарським судом міста Севастополя надано роз'яснення щодо подальшого виконання виконавчих проваджень щодо стягнення з ДП ДАК «Хліб України» «СКХ» грошових коштів, які не увійшли до реєстру вимог кредиторів, а саме вказано, що вимоги конкурсних кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство ДП ДАК «Хліб України» «СКХ» незалежно від настання строку виконання, але не заявлені протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, вважаються погашеними (т. 1 а.с. 171-172).
Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 05.04.2012 по справі №5020-149/2011 про банкрутство ДП ДАК «Хліб України» «СКХ» було встановлено, що боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами, які увійшли до реєстру вимог кредиторів Дочірнього підприємства ДАК „Хліб України" „Севастопольський комбінат хлібопродуктів". З огляду на означене, керуючись приписами пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України суд припинив провадження у справі №5020-149/2011.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Севастополі від 26.06.2013 виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Севастополя №20-4/147 від 10.02.2006 було закінчено на підставі п. 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження". Цією постановою було встановлено, що в провадженні господарського суду міста Севастополя перебувала справа №5020-149/2011 про визнання банкрутом Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» СКХ. Ухвалою від 27.07.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів та визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі вважаються погашеними (т.1 а.с. 133).
Стягувач (Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів) не погодився з постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 26.06.2013, вказавши про те, що ДАК «Хліб України» вийшло з процедур банкрутства і є працюючим підприємством, яке зобов'язано виконувати судові рішення (т.1, а.с. 130-131).
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
З даною конституційною нормою узгоджується частина 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій України і статус суддів", згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", в якому детально визначена виконавча процедура, коло осіб, які мають право проводити виконання рішень, їх повноваження, строки та способи виконання.
Законом України "Про виконавче провадження" визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку та передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 6 та частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У частині 2 статті 11 вказаного Закону України закріплено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;
повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;
повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа (частина 2 статті 30 вказаного Закону).
Частиною 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачене оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби та у частині 1 вказаної норми встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у м. Севастополі про закінчення виконавчого провадження від 26.06.2013 р., керуючись пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець закінчив виконавче провадження з примусового виконання наказу № 20-4/147 від 10.02.2006 з огляду на те, що ухвалою господарського суду м. Севастополя від 27.07.2011 в межах справи № 5020-149/2011 про банкрутство ДП ДАК "Хліб України" "Севастопольський комбінат хлібопродуктів" затверджено реєстр вимог кредиторів та визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання або не заявлені взагалі вважаються погашеними.
Частиною 1 пункту 1-1 Прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діє з 19.01.2013 встановлено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки провадження по справі № 5020-149/2011 про банкрутство ДП ДАК "Хліб України" "Севастопольський комбінат хлібопродуктів" порушено до набрання чинності зазначеним Законом, то суд застосовує положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013.
За приписами частини 3 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
За приписами пункту 45 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 „Про судову практику у справах про банкрутство", на підставі частини п'ятнадцятої статті 11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника за правилами статті 14 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) /далі - Закон/, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Відповідно до частини другої цієї ж статті вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Отже, Закон пов'язує припинення права вимоги до боржника з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними відповідних заяв.
Згідно зі статтею 23 Закону (редакція, що діє з 19.01.2013), конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування (частина 4 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Отже, Закон пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.
Вимоги скаржника щодо стягнення з боржника 2278,95 грн були визнані судом погашеними у зв'язку з не заявленням стягувачем, як конкурсним кредитором вимог у справі про банкрутство.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Севастополя від 24.01.2006 у справі №20-4/147, на підставі якого і був виданий наказ від 10.02.2006, з боржника на користь стягувача було стягнуто 27072,00 грн - штрафні санкції за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів згідно з Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», які не є страховими внесками у розумінні положень частини 4 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Таким чином, суд вважає, вимоги Севастопольського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів до ДП ДАК «Хліб України» «СКХ» у розмірі 27072,00 грн є погашеними.
Статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" визначені підстави закінчення виконавчого провадження.
Вищий господарський суд України у постанові від 10.12.2013 у справі №20-4/147 звернув увагу на те, що виконавче провадження державним виконавцем закінчено на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону, яким передбачене завершення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, в той час як пунктом 7 вказаної норми (в редакції Закону, чинній на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови від 26.06.2013 р.) передбачено закінчення виконавчого провадження у разі визнання боржника банкрутом, при цьому судом не було вирішено питання щодо правомірності підстави закінчення виконавчого провадження.
Суд вважає за необхідне зазначити, що боржник (ДП ДАК «Хліб України» «СКХ») не був визнаний банкрутом у межах провадження по справі № 5020-149/2011, тому застосування пункту 7 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» не є правомірним у даному випадку. В той час, як положення пункту 8 частини 1 статті 49 означеного Закону застосовуються у разі виконання боржником зобов'язань, покладених на нього рішенням.
Частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Таким чином, визнання вимог стягувача погашеними відповідає твердженню про виконання боржником зобов'язань перед кредитором. З огляду на таке, державним виконавцем правомірно застосовано положення пункту 8 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» до правовідносин, що склалися між учасниками виконавчого провадження.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення скарги відсутні.
Керуючись статтями 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
Скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Севастополі у справі №20-4/147 залишити без задоволення.
Суддя підпис О.С. Погребняк
Згідно з оригіналом
помічник судді І.О. Кузьміна 04.02.2014
Вих. № 20-4/147/3073/14