КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа№ 5011-61/8619-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ПАТ "Коровай" на рішення господарського суду м.Києва від 21.10.2013 року № 5011-61/8619-2012 (судді Івченко А.М, Котков О.В., Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллтоп"

до Публічного акціонерного товариства "Коровай"

про стягнення 404 955,89 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 5011-61/8619-2012 від 21.10.2013року позов ТОВ "Веллтоп" до ПАТ "Коровай" про стягнення 404 955,89 грн. задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

В судове засідання, представник відповідача двічі не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі відповідача заперечував, просив залишити їх без задоволення.

За змістом ст.64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наявність у матеріалах справи поштового повідомлення про отримання ухвали апеляційного суду про порушення провадження та призначення справи до розгляду, відсутність клопотань, приписи ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 07.09.2011 сторонами укладений договір купівлі-продажу № 07-09-11, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) продукцію та матеріали (товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, актами приймання-передачі товару та довіреністю відповідача на отримання матеріальних цінностей, тоді як останний розрахувався за товар не в повному обсязі. Крім того, за порушення умов договору просить стягнути річні та інфляційні втрати.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо наданих послуг від відповідача не надходило, тоді як відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в загальному розмірі 300 664,35 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Між тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційного збільшення грошового зобов'язання в розмірі 30 601,53грн. за період з 12.03.2012 по 15.06.2013 не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було враховано дефляцію.

Заперечуючи проти рішення суду у цілому, відповідач наводить такі міркування. Судом першої інстанції не надано можлівості відповідачу надати докази для повного та всебічного вирішення спору ( не взято до уваги навність електронної адреси та надсілання заяви про перенесення слухання справи в зв'язку з хворобою представника).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Президія Вищого господарського суду України від 19.07.2010 р. N 04-06/113 «Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України» зазначила наступне: Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що провадження за позовною заявою порушено 25.06.2012р., в зв'язку з неодноразовою неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладався. Наявність у матеріалах справи поштових повідомлень, свідчить про те, що відповідач отримував ухвали господарського суду про відкладення розгляду. Рішення судом прийняте 21.10.2013р., отже у відповідача було достатньо часу для надання доказів в спростування заявленого позову в судовому засіданні та/або поштовим зв'язком, а тому його посилання на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги направлене ним електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою представника є необгрунтованими.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст 655 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Відповідачем не спростовано та з долучених до матеріалів справи накладних, довіреності на отримання матеріальних цінностей, банківських виписок про рух коштів вбачається, що за договором купівлі-продажу на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу - 300 664,35 грн..

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідачем недоведений факт належного виконання умов договору.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ "Коровай" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 5011-61/8619-2012 від 21.10.2013 -залишити без змін.

Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя Л.О. Рєпіна

Судді В.В. Сулім

К.В. Тарасенко