Справа № 101/4239/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2014 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим

в складі головуючого судді: Гордєйчик Т.Ф.

при секретарі: Левченко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Алушті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вселення та зобов'язання надати безперешкодний доступ до квартири, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Алуштинського міського суду із зазначеним позовом, у якому просить вселити його до квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідачів забезпечити йому безперешкодний доступ до зазначеної квартири, надавши йому дублікати ключів від вхідних дверей цієї квартири.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно до договору купівлі-продажу від 05.12.2006 року він є власником 1/3 квартири АДРЕСА_1. Власницею 2/3 часток зазначеної квартири є відповідачка ОСОБА_2 Позивач стверджує, що відповідачка ОСОБА_2 вже тривалий час всіляко перешкоджає йому у користуванні часткою його квартири, мотивуючі це тим, що він розірвав шлюб з її донькою ОСОБА_3 - іншим відповідачем по справі, яка також проти його проживання у квартирі .

Таким чином, позивач не може вселитися у квартиру, частка якої йому належить, оскільки відповідачі не пускають його до квартири, чим порушують його законі права та інтереси щодо користування та розпорядження своєю приватною власністю.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав у відповідності до наведеного.

Відповідачі в судовому засіданні визнали той факт, що вони заперечують проти вселення позивача до квартири , оскільки між ними склалися неприязні відносини. Окрім того, визначити порядок користування цією квартирою неможливе , про що свідчить судове рішення з цього приводу. Позивачеві пропонувалися всілякі варіанти надання йому іншого житла, але останній від них відмовляється. Також проти надання йому ключів від вхідних дверей. Стверджують, що поява у квартирі позивача приводить до скандалів та сутичок , що негативно впливає на розвиток неповнолітньої дитини - доньки позивача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає із відповідачками у зазначеній квартирі. Отже, просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з вимогами статей 10 та 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі наданих суду доказів встановлено, що позивачу ОСОБА_2 згідно до договору купівлі-продажу квартири від 05 грудня 2006 року належить 1/3 частка квартири АДРЕСА_1.

Власником інших 2/3 часток зазначеної квартири є відповідачка ОСОБА_2

Відповідачка ОСОБА_3 перебувала із позивачем із 02. 06. 2007 року у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Алуштинського міського суду від 21. 06. 2012 року було розірвано ( а.с. 55-56). Від цього шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із матір'ю відповідачкою ОСОБА_3 у вказаній квартирі, де остання також зареєстрована.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97 -ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріпляє право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб , що також закріплено в положеннях ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Встановлено, що відповідачі в порушення вищезазначених норм закону обмежують права позивача в користуванні його власністю - частиною вказаної квартири , а саме : не впускають його до квартири та не надають ключі від вхідної двері цієї квартири, посилаючись на неприпустиму поведінку позивача, тим самим чинять йому перешкоди в проживанні в ній та в її користуванні.

За таких підстав суд не може погодитися із посилками відповідачів в підтвердження своїх доводів на те, що позивач погано до них відноситься, та веде себе неприпустимо, оскільки вказані обставини не мають юридичного значення для вирішення виниклого спору щодо усунення перешкод у користуванні власністю.

Безпідставність таких тверджень відповідачів також підтверджується чисельними копіями постанов про відмову у порушенні кримінальних справ у відношенні позивача ОСОБА_1, що містяться в матеріалах справи та які досліджувалися в ході судового розгляду справи.

Також суд зазначає, що рішенням Колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 28 січня 2014 року рішення Алуштинського міського суду від 18 листопада 2013 року , яке ухвалене у цивільній справі за № 101 / 4239/ 13- ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей Алуштинської міської Ради , ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні , визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою , зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні квартирою , скасовано в частині відмови у позові ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні квартирою, і ухвалено в цієї частині нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Так, апеляційна судова інстанція постановила рішення про усунення ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_5 надати ОСОБА_1 вільний доступ до зазначеної квартири.

Щодо вимог позивачки за первісним позовом ОСОБА_2 про припинення права ОСОБА_1 на частку в спільному майні, а саме на його 1/ 3 частку в спірній квартирі, то в їх задоволенні судом відмовлено.

Таким чином, вимоги позивача про вселення в дану квартиру та зобов'язання відповідачів надати ключі від квартири засновані на законі, а тому підлягають судовому захисту. Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 379, 382, 391 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкод у доступі ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 та надати йому дублікати ключів від вхідних дверей цієї квартири.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня його оголошення апеляційної скарги.

Суддя

Алуштинського міського суду Т.Ф.Гордєйчик