Справа №:124/9830/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Іванов С.С.

№ провадження:22-ц/190/1003/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Є. В.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Філатової Є.В.

суддів:Любобратцевої Н.І. Харченко І.О.

при секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Первинної профспілкової організації Республіканського Вищого учбового закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет» про визнання незаконним та скасування рішення профспілкового комітету, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2013 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до Первинної профспілкової організації Республіканського Вищого учбового закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет» з урахуванням уточнень просила: визнати незаконним та скасувати рішення профспілкового комітету Республіканського Вищого учбового закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет» від 14.10.2013 року про надання згоди на її звільнення відповідно до п. 3 ст. 41 КЗпП України за аморальну поведінку.

Вимоги мотивовані тим, що 04.04.2013 року позивачка була звільнена з посади психолога та заступника директору підрозділу - Інженерно-педагогічного коледжу РВУЗ «КІПУ», без погодження з профспілковим комітетом. Проте 14.10.2013р. профспілкова організація надала згоду на звільнення позивачки у порушення процедури - заднім числом та без належного повідомлення ОСОБА_6, чим були порушені права позивачки та норми трудового законодавства.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду, ухвалити рішення по суті позовних вимог. Вважає, що суд не з'ясував змісту позовних вимог та всіх обставин справи. Не дав належної оцінки встановленим фактам та не взяв до уваги положень матеріального закону, а саме ч. 3 ст. 43 КЗпП України. Апелянт зазначає, що їй не було відомо про час та місце проведення засідання профспілкового комітету. Питання було розглянуто у відсутності позивачки, хоча вона не давала на це згоди.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Проте оскаржене рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін або інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому за правилами ч.2 цієї статті особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на свій розсуд та може змінювати та уточнювати їх з дотриманням вимог ст.31 ЦПК України.

Зі справи убачається, що в первісній позовній заяві ОСОБА_6 просила визнати рішення профспілкової організації недійсним. Проте до початку судового розгляду у листопаді 2013р. представила заяву, в якої уточнила формулювання вимог, просила визнати це рішення незаконним та скасувати його.

Попрете суд першої інстанції не звернув уваги на уточнення позовних вимог, не з'ясував їх обсягу, продовжував розглядати первісний позов та ухвалив рішення, не розглянувши позову в останній редакції.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає процесуальному закону та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заявлених вимог.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав п.2,3 ст.41 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Водночас відповідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.1992р. зі змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів» суд, який розглядає спір про поновлення на роботі, встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим органом без звернення до профспілкового органу, зупиняє провадження у справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

Зі справи убачається, що питання про надання згоди на звільнення позивачки за п.3 ст.41 КЗпП України розглядалося відповідачем 14.10.2013р. на вимогу Центрального райсуду м. Сімферополя (арк.33,36,44). Під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до Республіканського Вищого учбового закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет» про поновлення на роботі, тобто правомірно. Тому доводи апеляційної скарги, про недопустимість надання згоди після звільнення (заднім числом) та незаконність прийнятого рішення є необґрунтованими.

Довід щодо неналежного повідомлення позивачки про час розгляду питання профспілковою організацією ретельно перевірявся судом першої інстанції та не знайшов свого підтвердження й спростований доказами, яким суд дав належну оцінку. З копій телеграфних повідомлень (арк.34-40) убачається, що засідання профспілки ППО РВУЗ «КІПУ» призначалося тричі, про що позивачка повідомлялася телеграмами зі зворотним повідомленням. Проте жодного разу вона не відкрила поштарю дверей та не з'явилася до поштового відділення для одержання повідомлення.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку проте, що відповідач дотримався процедури, передбаченої ч.3 ст.43 КЗпП України, якаа надає право розглядати профспілковому органу подання власника або уповноваженого ним органу про надання згоди на звільнення працівника у відсутності цього працівника, якщо він або його представник не з'явилися повторно без поважних причин.

Апелянтом не наведено поважним причин, з яких вона не отримувала у поштовому відділенні повідомлення, що надходили на її адресу, тому така поведінка розцінюється, як ухилення від явки і не свідчить про порушення прав працівника.

Виходячи з наведеного колегія приходить до висновку, що права позивачки оспореним рішенням не порушені, відповідач діяв у правовому полі та в межах власних повноважень, тому підстав для задоволення позову, визнанні незаконним та скасуванні рішення профспілкового комітету немає.

Виходячи з викладеного, та керуючись ст.ст. 303, 304, п.4 ст. 309 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково, рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2013 року скасувати, в позові ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення профспілкового комітету відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді