№ справи:124/10245/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Іщенко І.В.

№ провадження:22-ц/190/1021/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Є. В.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Філатової Є.В.

суддів:Любобратцевої Н.І. Харченко І.О.

при секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В липні 2013 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу в розмірі 65 040 грн., трьох процентів річних 650,40 грн., моральної шкоди 15 000 грн.

Вимоги мотивовані тим, що між сторонами 25.03.2013 року укладено договір позики на суму 65 040 грн. Відповідач зобов'язався повернути вказану суму боргу в строк до 25 червня 2013 року. Проте, зобов'язання не виконав, грошові кошти до теперішнього часу не повернув. Діями відповідача, позивачу заподіяна також моральна шкода, яка полягає в погіршенні стану здоров'я.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 грудня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму боргу з урахуванням трьох процентів річних в розмірі 65 690, 40 грн., та судові витрати 657 грн. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду в частині відмови в позові про стягнення моральної шкоди, в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вважає, що рішення не є законним та обґрунтованим, ухвалено з неповним з'ясуванням усіх обставин справи та порушенням процесуального права і норм матеріального, зокрема ст.611 ЦК України. Суд не взяв до уваги доказів негативного впливу поведінки відповідача на здоров'ї позивача, порушив процесуальні права ОСОБА_6, оскільки не допустив судове засідання прокурора та представника позивача.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суд правильно виходив з того, що зазначені вимоги не ґрунтуються на законі. Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає фактичним обставинам та не суперечить закону.

Задовольняючи позов у частині стягнення суми боргу, суд першої інстанції правильно встановив, що між сторонами відбувся письмовий договір позики, умови якого порушив відповідач. Такі висновки сторонами не оспорені.

За роз'ясненням у п.3,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. зі змінами від 25,05,2001р. моральна шкода підлягає відшкодуванню винною особою, якщо це передбачено законом або договором. Наприклад у деліктних правовідносинах, на підставі деяких норм Конституції прямої дії, Закону «Про захист прав споживачів», «Про інформацію», «Про авторські та суміжні права» тощо. Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються різними законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, у кожному окремому випадку слід встановити норму закону, яка регулює спірні правовідносини та допускає відшкодування моральної шкоди.

Таких правових підстав позивачем не наведено. Водночас судом не встановлено, що поговір позики, з якого виникли спірні правовідносини, передбачав умови стягнення моральної шкоди у разі невиконання стороною обов'язків за договором.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій частині, всі посилання апелянта на порушення норм матеріального права є безпідставними.

Ст.611 ЦК України, на яку посилається апелянт та ст.23 ЦК України, на яку спирався представник позивача у засіданні апеляційного суду надають лише загальне поняття моральної шкоди та правових наслідків порушення зобов'язання, в тому числі стягнення моральної шкоди. Проте застосування таких наслідків ставиться законодавцем у залежність від того, чи передбачено таке законом або договором.

Таких правових підстав апелянтом та його представником не наведено. Доводи апеляційної скарги в цій частині засновані на помилковому тлумаченні ст.23,611 ЦК України, тому не заслуговують на увагу.

Посилання апелянта на те, що суд допустив порушення процесуальних норм та неповноту дослідження обставин справи, оскільки не з'ясовував стану здоров'я позивача та причинного зв'язку хвороби з неправомірною поведінкою боржника, колегія також не може взяти до уваги, оскільки ці обставини у даному випадку не мають правового значення.

Відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції повно та правильно встановив фактичні обставини, вірно застосував норму права, та вирішив спір відповідно до положень закону, посилання апелянта на порушення судом прав позивача, який не зміг скористатися правовою допомогою представника чи прокурора, не є поводом для скасування рішення, оскільки це не вплинуло на правильність висновків суду.

З огляду на таке, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не засновані на законі, підстав для скасування рішення немає.

Виходячи з викладеного, та керуючись ст.ст. 303, 304, ст. 308 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: