УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/4229/13-кСуддя у І-й інстанції: Красіков С.І.

Провадження №11-кп/191/30/14 Суддя-доповідач: Гриценко Ю. Ф.

28 січня 2014 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого-судді - Гриценка Ю.Ф.

суддів - Фаріни Н.Ю., Белоусова Е. Ф.

при секретарі - Хоружій О.В.

за участю прокурора - Колтиріна А.О.

розглянувши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2, на вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2013 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт.Леніне АР Крим, громадянин України, що має середню спеціальну освіту, розлучений, має на утриманні малолітню дитину, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

1) 17 липня 2013 року Ленінським районним судом АР Крим за ч.ч.1,2 ст.185 КК України із застосуванням ст.ст.75,76 КК України до трьох років позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Згідно до ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду АР Крим від 17 липня 2013 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці.

Запобіжний захід залишений без змін у виді тримання під вартою.

Вирішено питання речових доказів.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 06 вересня 2013 року, близько 23.00 години, будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в будинку АДРЕСА_2, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung» GT C-3322 вартістю 500 гривень, в якому знаходилася картка пам'яті «Micro SD Apacer», вартістю 50 гривень та сим карта оператора МТС, вартістю 10 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 560 гривень.

Від обвинуваченого ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга, в якій він, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації його дій, просить вирок суду першої інстанції змінити, призначивши йому більш м'яке покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд не врахував в повній мірі обставини, що пом'якшують покарання, якими на його думку є визнання вини, явка з повинною, щире каяття та сприяння слідству, відсутність претензій до нього з боку потерпілого, який нібито просив призначити йому покарання не пов'язане із позбавленням волі та напроти, безпідставно, врахував у якості обтяжуючої покарання обставини - скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, що, на його думку, не підтверджується матеріалами справи.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції припустив суттєве порушення вимог кримінально-процесуального закону, провівши судовий розгляд без участі потерпілого та свідків.

Також апелянт вважає, що суд безпідставно посилався на те що він офіційно не працевлаштований, оскільки на його думку це протиричіть вимогам ст.22 КПК 1960 року.

Заслухавши доповідь судді, , прокурора , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Винуватість обвинуваченого в скоєнні інкримінованого йому злочину, при обставинах, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів, яким суд у вироку надав належну юридичну оцінку та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадання чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Відповідно до ст.12 КК України злочин, вчинений ОСОБА_2, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Відповідно до п.п.1,3 ч.1 ст. 65 КК України суд, визначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Як вбачається з вироку, призначаючи покарання ОСОБА_2, суд першої інстанції в повному обсязі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого, вказавши, що він раніше судимий за скоєння аналогічних злочинів, характеризується за місцем мешкання посередньо, перебуває на обліку у лікаря нарколога у зв'язку із алкоголізмом, згідно висновків акту амбулаторної психіатричної експертизи від 24.09.2013 року страждає легкою розумовою відсталістю з поведінковими порушеннями, що не досягає ступеню вираженого недоумства та не позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними.

При цьому суд першої інстанції належним чином враховував пом'якшуючі покарання обставини, а саме: щире каяття, повне відшкодування завданої шкоди, а також наявність на утриманні малолітньої дитини, а тому доводи апеляції в цій частині є неспроможними.

Разом з цим колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на наступне.

Будучи допитаним у судовому засіданні в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_2 пояснював, що знаходячись в домі потерпілого ОСОБА_3, він, разом з останнім та іншою особою, вжили три літри вина, після чого він скоїв крадіжку телефону. Крім того ОСОБА_2, у судовому засіданні, повністю визнавав себе винним та не оспорював фактичних обставин справи встановлених досудовим слідством, згідно яких він скоював злочин саме у стані алкогольного сп'яніння, наполягаючи на недоцільності дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин.

За таких обставин колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта стосовно безпідставного врахування судом першої інстанції у якості обтяжуючої покарання обставини - скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння та стосовно проведення судового розгляду у відсутності потерпілого та свідків.

Також безпідставними є доводи апелянта про те, що судом під час призначення покарання не було враховано думку потерпілого з цього приводу, оскільки до матеріалів справи долучена заява потерпілого ОСОБА_3 ( а.с.29), в якій він просить розглядати справу в суді без його участі, у зв'язку із зайнятістю по роботі та не містить ніякої думки стосовно того, яке покарання він просить призначити обвинуваченому ОСОБА_2

Не заслуговують на увагу також і доводи апеляції про посилання судом у вироку на відсутність місця роботи обвинуваченого, оскільки у вироку відсутні посилання суду на такі обставини.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 повторно вчинив аналогічний злочин у період іспитового строку, що свідчить про його стійке небажання вставати на путь виправлення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов належного висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі та обґрунтовано призначив йому таке покарання у межах санкції ч.2 ст.185 КК України, правильно застосувавши положення ст.71 КК України.

Саме таке покарання, на думку колегії суддів, цілком відповідає тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченого, є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання скоєнню ним злочинів у майбутньому, а тому підстав для його пом'якшення немає.

Будь яких істотних порушень вимог кримінального, або кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою скасування або зміну вироку, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду АР Крим від 22 листопада 2013 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 за ознаками ч.2 ст.185 КК України, - без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С У Д Д І:

/підпис/ /підпис/ /підпис/

Ю.Ф. Гриценко Н.Ю. Фаріна Е.Ф. Белоусов