ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 108/2513/13-пСуддя у І-й інстанції: Чулуп О.С.
Провадження №33/191/216/13 Суддя-доповідач: Гриценко Ю. Ф.
18 грудня 2013 року м. Феодосія
Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Гриценко Ю.Ф. за участю апелянта ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3, прокурора Ганієва Е.Н., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Кіровського районного суду АР Крим від 09 листопада 2013 року, якою
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, працюючий на посаді начальника Старокримського МВМ Кіровського РВ ГУ МВС України в АР Крим, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.
визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 374,00 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 34 грн. 41 коп. до спеціального фонду Держбюджету України.
В С Т А Н О В И В:
Згідно постанови суду, ОСОБА_2, 05 жовтня 2013 року о 16.00 годині, керуючи автомобілем «Chrysler-Sebring» номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Р-23 Сімферополь-Феодосія 94 км.+700 м. не обрав безпечну швидкість руху автомобілю, не врахував дорожню обстановку в результаті чого скоїв наїзд на автомобіль «Мітсубісі Аутлендер», який від удару покотився та скоїв наїзд на автомобіль «Шевроле круз», номерний знак «НОМЕР_2», який знаходився на узбіччі. В результаті ДТП транспортним засобам заподіяно матеріальну шкоду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування постанови та закриття справи, оскільки вважає, що висновки, до яких дійшов суд першої інстанції, є упередженими, помилковими, суперечать матеріалам справи та доказам, здобутим в судовому засіданні. В обґрунтування своїх вимог, апелянт вказує, що показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на які посилався суд першої інстанції не містять відомостей про те, що саме він керував автомобілем у той момент коли відбулася дорожньо-транспортна пригода. Зазначає, що під час зіткнення, за кермом його автомобіля знаходився ОСОБА_13, що на його думку підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14
Крім цього апелянт вважає безпідставним посилання на докази, здобуті під час досудового розслідування за цим фактом, оскільки свідчення потерпілих та свідків викликають сумніви щодо можливості бачити певні обставини події, та вони не перевірені шляхом проведення слідчого експерименту та впізнання особи, що вийшла з автомобілю «Chrysler-Sebring» після вчинення ДТП.
Апелянт вважає, що відповідно до примітки до ст.124 КУпАП водій, який винен у скоєнні ДТП, повинен бути звільнений від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, оскільки всі транспортні засоби, що були учасниками дорожньо-транспортної пригоди 05.10.2013 року застраховані у встановленому порядку,
Також апелянт вказує, що суду не було представлено жодного підтвердження настання та розміру матеріальної шкоди.
Статтею 294 КУпАП встановлено десятиденний строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. В разі пропуску зазначеного строку апеляційна скарга повертається особі, що її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо у його поновленні було відмовлено.
Оскільки ОСОБА_2 додав до апеляційної скарги відповідну заяву про поновлення строку на оскарження (а.с. 32), у який вказав про поважність причин пропуску, враховуючи, що підстав для відмови йому в цьому не має, вважаю за необхідне поновити апелянту строк на оскарження зазначеної постанови та справу відносно нього розглянути по суті.
Заслухавши апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та кримінального провадження № 42013130710000030, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновок судді районного суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, за зазначених у постанові обставинах, ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, та підтверджується :
Письмовими поясненнями потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 наданих під час досудового розслідування, з яких вбачається, що зіткнення сталося з вини водія автомобілю «Chrysler-Sebring», який скоїв зіткнення з їх автомобілями, що знаходилися на узбіччі дороги та не рухалися. Одразу після зіткнення водія автомобіля «Chrysler-Sebring» забрав з місця події водій іншого автомобілю.
Письмовими поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_16, допитаних під час досудового розслідування, які вказали, що особисто бачили як відбулася дорожньо-транспортна пригода та що після зіткнення з автомобілю «Chrysler-Sebring» вийшла лише одна особа - водій, у якого була пошкоджена нога та який одразу поїхав з місця події на іншому автомобілі. Інших осіб у вказаному автомобілі не було.
Письмовими поясненнями допитаного під час досудового розслідування свідка ОСОБА_17, який вказав, що після дорожньо-транспортної пригоди він приймав участь у гасінні пожежі під капотом автомобіля «Chrysler-Sebring» та бачив як раніше знайомий йому мешканець с.Первомайське ОСОБА_7 допомагав вилізти з автомобілю «Chrysler-Sebring» водію, в якому він впізнав ОСОБА_2 - начальника Старокримського МВМ та якого ОСОБА_7 на власному автомобілі одразу вивіз з місця пригоди в напрямку м.Старий Крим. Пояснює, що крім ОСОБА_2 в автомобілі більше нікого не було.
Поясненнями свідка ОСОБА_7 згідно яких, знаходячись на місці ДТП, одразу після зіткнення він побачив ОСОБА_2 , який шкутильгав на праву ногу, а тому він відвіз його до лікарні.
Поясненнями свідка ОСОБА_8, допитаного під час досудового розслідування, згідно яких він, 05.10.2013 року здійснював лікарську допомогу ОСОБА_2 у якого була травма в області правого гомілковостопного суглоба
Всі ці доказі збігаються між собою, та безумовно вказують, що водієм автомобілю «Chrysler-Sebring» під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди був саме ОСОБА_2, а тому доводи апелянта про необхідність їх додаткової перевірки шляхом проведення слідчого експерименту є необґрунтованими.
При цьому показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_14 та правопорушника ОСОБА_2, стосовно того, що за кермом автомобіля «Chrysler-Sebring» під час дорожньо-транспортної пригоди знаходився ОСОБА_13, спростовується вищевикладеними показаннями свідків, що були безпосередніми очевидцями цієї пригоди та поясненнями опитаних у судовому засідання працівників ДАІ ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з яких вбачається, що вони, під час оформлення ДТП, що відбулося на автодорозі Р-23 Сімферополь-Феодосія 94 км.+700 м. 05.10.2013 року, здійснювали опитування всіх учасників та свідків цієї пригоди серед яких водій автомобілю «Chrysler-Sebring» був відсутній. Вказують, що серед цих осіб не було також і ОСОБА_13, який з'явився на місці пригоди лише коли минув тривалий час.
Крім цього, будучи допитаним під час досудового розслідування свідок ОСОБА_7, пояснював, що саме він начебто підвозив ОСОБА_13 у цей день до м.Старий Крим, та пізніше побачивши останнього на місці ДТП, дізнався від нього що він їхав до м. Старий Крим щоби визначитися з покупкою автомобіля «Крайслер», який належить ОСОБА_2 та у подальшому, керуючи цим автомобілем, начебто скоїв ДТП.
Проте допитаний під час досудового розслідування та у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснював, що їхав до м. Старий Крим на власному автомобілі разом зі своєю дружиною та дитиною, а після начебто допущеної ним на автомобілі ОСОБА_2 ДТП, ОСОБА_7 на місці події він не бачив взагалі.
Свідок ОСОБА_14, допитаний в судовому засіданні, надав пояснення про обставини дорожньо-транспортної пригоди які за часом не збігаються з часом її фактичного відбуття.
Вищевикладене свідчить про те, що надаючи такі суперечливі показання, які не узгоджуються між собою та повністю спростовуються іншими матеріалами справи, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 намагались допомогти ОСОБА_2 уникнути відповідальності за вчинене правопорушення, а тому їх свідчення правильно не були взяті до уваги та критично оцінені судом першої інстанції під час розгляду справи.
Доводи апелянта в тій частині, що суду не надано жодного документу про наявність матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП є безпідставними, оскільки вказана шкода встановлена показаннями потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і виражена у вигляді пошкодження їх автомобілів внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а розмір такої шкоди не впливає на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Також безпідставними є доводи апелянта стосовно звільнення його від відповідальності згідно примітки до ст.124 КУпАП, оскільки дані щодо складання учасниками цієї дорожньо-транспортної пригоди спільного повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у матеріалах справи відсутні.
Адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 374 гривні, накладено на ОСОБА_2 у межах санкції ст. 124 КУпАП і відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 КУпАП та роз'яснень, які містяться в п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 р., та є достатнім та необхідним для запобігання й попередження вчинення ним подібних правопорушень в подальшому.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду АР Крим від 09 листопада 2013 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 374 грн. - без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/ Ю.Ф. Гриценко
копія постанови згідно з оригіналом
постанова набрала законної сили 18.12.2013 року
Суддя Ю.Ф. Гриценко