ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
08.12.06 Справа № 6/551.
м. Луганськ
Суддя господарського суду Луганської області Калашник Т. Л., при секретарі судового засідання Шмалько О.М., розглянув матеріали справи за позовом
Краснодонського міськрайцентру зайнятості, м. Краснодон Луганської області
до Відкритого акціонерного товариства „Краснодонвугілля”, м.Краснодон Луганської області
про стягнення 1400 грн. 00 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача –Ачілова Р.К., довіреність № 6/6-143 від 20.01.06;
від відповідача –не прибув.
Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.10.06 згідно Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст.17 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 1 вересня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі, де в якості позивача виступає суб'єкт владних повноважень, провадження у даній справі продовжено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розпорядженням Голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. у зв’язку з хворобою судді Василенко Т.А. справу передано на розгляд судді Калашник Т.Л.
Суть спору: про стягнення штрафу у розмірі 1400 грн. 00 коп. за відмову у прийнятті на роботу у рахунок встановленої броні.
Відповідач відзивом на позовну заяву № 12/551 від 20.11.06 позовні вимоги не визнає за тих підстав, що 30.05.06 порушено справу про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Крім того відповідач вважає, що 5% квота передбачена для всіх категорій громадян перелічених у ч. 1 ст. 5 Закону України „Про зайнятість населення”, а ним виконано цю квоту.
На підставі ст.. 150 КАС України у засіданні суду оголошено перерву з 21.11.06 до 08.12.06, 12-40.
Відповідач у судове засідання не прибув, причину неприбуття суду не повідомив, Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -
в с т а н о в и в:
На виконання вимог ст.. 5 Закону України „Про зайнятість населення” (далі –Закон) Краснодонською міською радою 23.12.05 було прийнято рішення № 33/1722 „Про программу зайнятості населення м. Краснодона на 2006 рік” (далі - Рішення). Відповідно до якого на ЦЗФ „Дуванська” ВАТ „Краснодонвугілля” було заброньовано 4 робочих місця для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту. Рішення та квоту було доведено до керівництва підприємства.
Виходячи з наведеного позивачем 30.03.06 було видано Гушкарьову Ю.М. направлення на працевлаштування в рахунок 5% квоти на посаду вантажника ЦЗФ „Дуванська” ВАТ „Краснодонвугілля”.
Відповідачем було відмовлено Гушкарьову Ю.М. у працевлаштуванні з зазначенням „у зв’язку з надплановою чисельністю, прийом на роботу зупинено”.
06.09.06 позивачем складено Акт № 41 про порушення відповідачем законодавства України про зайнятість населення та направлено претензією № 6/6-1472 від 13.09.06 з проханням перерахувати штраф у розмірі 1400 грн. 00 коп.
Відповідачем позов не визнано з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволенню повністю з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону „для працевлаштування зазначених у пункті 1 цієї статті категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості встановлюють квоту робочих місць для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності та організаційних форм з чисельністю працюючих понад 20 осіб для бронювання ними до 5 відсотків загальної кількості робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості. У разі якщо на підприємстві (об'єднанні), в установі, організації працює передбачена абзацом першим цього пункту кількість осіб, які належать до категорій громадян, зазначених у пункті 1 цієї статті, квота для цих підприємств не встановлюється. Чисельність працюючих, які належать до категорій громадян, зазначених у пункті 1 цієї статті, враховується при встановленні квоти для цих підприємств (об'єднань), установ, організацій. У разі скорочення чисельності або штату працівників підприємств, установ і організацій у розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлюють квоти для цих підприємств, установ і організацій. Порядок квотування і бронювання робочих місць та працевлаштування на них зазначених категорій громадян встановлюється Кабінетом Міністрів України”.
На виконання Закону та згідно з Рішенням між позивачем та керівником ЦЗФ „Дуванська” ВАТ „Краснодонвугілля” було складено АКТ УЗГОДЖЕННЯ переліку робочих місць, що виділяються підприємству де зазначено, що фактично заброньовано 4 робочих місця за спеціальностями та категоріями згідно додатку до рішення. Тобто при складанні зазначеного акту було враховано кількість працюючих осіб відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону.
Згідно пункту 14 Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, яке затверджено Постановою Кабінету міністрів України № 578 від 27.04.98 працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, на заброньовані робочі місця здійснюється тільки за направленням державної служби зайнятості.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону у разі відмови у прийомі на роботу громадян із числа категорій, зазначених у пункті 1 цієї статті, у межах установленої броні з підприємств, установ і організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Заперечення відповідача щодо мораторію судом відхиляються, оскільки відповідно до ст.. 4 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Штраф нарахований позивачем не відноситься ні до однієї з перелічених категорій.
За таких обставин, позовні вимоги слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Згідно ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що повний текст постанови буде виготовлений та підписаний у п’ятиденний строк.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 128, 150, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Краснодонвугілля”, м.Краснодон Луганської області, вул. Комсомольська, 5, код 32363486 на користь Краснодонського міськрайцентру зайнятості, м. Краснодон Луганської області, вул. Першокінна, 1, код 24048922, п/р 37173975900028 в УДК Луганської області, МФО 804013 - штраф у сумі 1400 грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 12.12.06.
Суддя Т. Л. Калашник