03.02.2014
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-797/91/2014р. Головуючий в першій
інстанції Семенуха Т.Б.
Категорія 27 Доповідач в апеляційній
інстанції Колбіна Т.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Колбіної Т.П.,
суддів - Моцного М.В., Клочка В.П.,
при секретарі - Лашкевич Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного підприємства «ПАРК-ОТЕЛЬ СИМЕЇЗ», ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання угоди недійсною,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом до ПП «ПАРК-ОТЕЛЬ СИМЕЇЗ», ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_7, в якому просив визнати недійсним договір займу, укладеного 11.08.2008 року між ПП «МЕР'ЄМ», правонаступником якого є ПП «ПАРК-ОТЕЛЬ СИМЕЇЗ» та ОСОБА_6
Вимоги мотивує тим, що він є власником ПП «ПАРК-ОТЕЛЬ СИМЕЇЗ», яке є правонаступником ПП «МЕР'ЄМ», яке було придбано у ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 20.12.2011 року. Вказує, що на час придбання підприємства останнє не мало дебіторської та кредиторської заборгованості та інших невиконаних зобов'язань. Однак у 2013 році йому стало відомо про наявність вимог ОСОБА_6 щодо стягнення з ПП «ПАРК-ОТЕЛЬ СИМЕЇЗ», яке є правонаступником ПП «МЕР'ЄМ» боргу в розмірі 13715000 грн., за договором займу, укладеного 11.08.008 року. Вказує на те, що оскільки гроші юридичній особі передані не були, спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тому вважає, що оскаржуваним договором порушуються його права, як власника підприємства - боржника, оскільки необґрунтоване стягнення такої суми боргу зробить неможливим отримання ним прибутку від діяльності підприємства, яке на даний час є прибутковим.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 жовтня 2013 року позов задоволений. Визнано недійсним договір позики, укладений 11.08.2008 року між ОСОБА_6 та ПП «МЕР'ЄМ», від імені якого діяла ОСОБА_4 Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи сповіщалися належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти в сумі 16480000грн. або не були фактично отримані ОСОБА_4 від ОСОБА_6 або були присвоєні нею, тобто спірний договір не був спрямований на настання реальних наслідків, обумовлених ним - отримання грошей позичальником ПП «МЕР'ЄМ» і повернення їх позикодавцеві - ОСОБА_6
З такими висновками погоджується колегія суддів з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно встановив, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються положеннями глави 71 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно п.1 ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Відповідно до вимог ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 11.08.2008 року між ОСОБА_6 та ПП «МЕР'ЄМ» в особі ОСОБА_4 був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_6 надав підприємству грошові кошти у сумі 16480000грн. на умовах їх повернення строком до 01.01.2013 року /а.с.17-18/.
20.12.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав ПП «МЕР'ЄМ» /а.с.7/, відповідно до п.6 якого останнє не мало кредиторської та дебіторської заборгованості, інших зобов'язань перед працівниками та іншими юридичними та фізичними особами
21.09.2012 року до ПП «МЕР'ЄМ» було перейменовано до ПП «ПАРК-ОТЕЛЬ СИМЕЇЗ», яке є його правонаступником /а.с.79-90/. Співвласниками ПП «ПАРК-ОТЕЛЬ СИМЕЇЗ» являються позивач ОСОБА_5 та ОСОБА_8 Мета діяльності підприємства є задоволення потреб підприємства всіх форм власності та громадян в продукції та послуга підприємства шляхом здійснення господарської діяльності і реалізації отриманого прибутку в інтересах власників і осіб, працюючих на підприємстві.
Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи №93 від 25.06.2013 року /а.с.97-101/, проведеної в межах кримінального провадження №1201314007002530 від 21.06.2013 року, відбитки печатки ПП «МЕР'ЄМ» на договорі займу від 11.08.2008 року укладеному між ПП «МЕР'ЄМ» та ОСОБА_6, квитанції ПП «МЕР'ЄМ» до прибуткового касового ордеру №15 від 11.08.2008 року на суму 164800000грн., в договорі про відступлення права вимоги №1/06/2011р. від 01.06.2011 року укладеному між ПП «МЕР'ЄМ» та ПП ОСОБА_6, нанесені не справжньою печаткою ПП «МЕР'ЄМ», а іншим кліше.
Також, відповідно до висновку судової економічної експертизи №718 від 25.06.2013 року /а.с.115-134/ по кримінальному провадженню №1201314007002530, в бухгалтерській та податковій звітності ПП «ПАРК-ОТЕЛЬ СИМЕЇЗ» внесення грошових коштів в касу підприємства в сумі 16480000грн. згідно договору займу без номера від 11.08.2008 року, укладеному між ПП «МЕР'ЄМ» в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не знайшло відображення. Згідно звітів до фондів на ПП «МЕР'ЄМ» за 9 місяців 2008 року працювала одна людина, на підприємстві окрім директора ОСОБА_4, касир і головний бухгалтер на підприємстві не числились.
Суд належно оцінив викладене та обґрунтовано дійшов висновку, що гроші в сумі 16480000грн. від ОСОБА_6 або не були отримані ОСОБА_4 або були привласнені нею, в зв'язку з чим для ПП «МЕР'ЄМ», правонаступником якого є ПП «ПАРК-ОТЕЛЬ СИМЕЇЗ», реальні правові наслідки не настали, оскільки надходження суми позики до юридичної особи не відбулося; ОСОБА_5 правомірно звернувся до суду з позовом оскільки являється співвласником ПП «ПАРК-ОТЕЛЬ СИМЕЇЗ» і, правильно ухвалив рішення про задоволення позову.
Доводи ОСОБА_4 про те, що укладання договору позики між ОСОБА_6 та ПП «МЕР'ЄМ» та отримання останнім грошових коштів підтверджується квитанцією до прибуткового ордеру від 11.08.2008 року та діями ПП «МЕР'ЄМ», щодо повернення боргу, а саме укладенням 01.06.2011 року договору уступки права вимоги на суму 3000000грн. спростовуються висновками почеркознавчої експертизи №93 від 25.06.2013 року, відповідно до якого квитанція до прибуткового ордеру та договір уступки права вимоги були завірені не справжньою печаткою ПП «МЕР'ЄМ», а іншим кліше.
Доводи ОСОБА_4 про те, що відповідно до вимог ч.1 ст.1051 ЦК України оспорити договір позики має право виключно позичальник також не можуть бути прийняти до уваги колегією, оскільки позивач являється співвласником позичальника.
Доводи апелянта про те, що укладення 01.06.2011 року між ПП «МЕР'ЄМ» та ОСОБА_6 договору уступки права вимоги №1/06/11 свідчить про укладення 11.08.2011 року договору позики, не спростовує висновків суду про недійсність договору позики від 11.08.2011 року, оскільки договір поступки права вимоги зроблений від договору позики та його висновок не підтверджує факт отримання чи не отримання позики.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 23 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.
Головуючий /підпис/ Т.П. Колбіна
Судді /підпис/ В.П. Клочко
/підпис/ М.В. Моцний
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя Т.П. Колбіна