30.01.2014

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22-ц/797/249/14 Головуючий у першій

інстанції Лушніков В.Ф.

Категорія 55 Доповідач у апеляційній

інстанції Козуб О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

Головуючого, судді - Козуб О.В.,

суддів - Колбіної Т.П., Клочка В.П.,

при секретарі - Мазнєві Ю.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про розірвання договору, стягнення авансу, пені, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 22 листопада 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року позивач ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, і збільшивши протягом розгляду справи позовні вимоги, просила розірвати договір по виготовленню та запуску акваріуму, укладеного з відповідачем у грудні 2010 року, стягнути сплачену за договором вартість у розмірі 17050 гривень, моральну шкоду у розмірі 3000 гривень, пеню у розмірі 158565 гривень за 310 днів прострочення виконання робіт, мотивуючи свої вимоги тим, що у грудні 2010 року між нею та відповідачем було досягнуто домовленість, за якою останній зобов'язався виконати роботу по виготовленню та запуску акваріуму, що включало в себе повне оснащення корпусу акваріуму необхідними комплектуючими та його запуск, тобто введення до експлуатації з наступною роботою встановлених комплектуючих в акваріумі в безперебійному режимі. Вона зобов'язалась прийняти та оплатити вказану роботу шляхом здійснення передоплати, у зв'язку з чим оплатила 3800 гривень. 14 грудня 2010 року відповідач, посилаючись на необхідність придбання додаткових комплектуючих, отримав від неї в якості передоплати ще 6000 гривень, а 16 січня 2011 року - 2000 гривень. Потім відповідач отримав від неї ще 5250 гривень, та загальна сума передоплати, що була проведена нею відповідачу склала 17050 гривень. Однак, відповідач свої зобов'язання у строки, які він визначив самостійно, а саме до 01.02.2011 року, 14 травня 2011 року, 20 листопада 2011 року не виконав. 03 жовтня 2011 року відповідач власноруч написав зобов'язання про виконання замовлення у повному обсязі та у разі його невиконання повернення грошових коштів у розмірі 17050 гривень. Проте, свої зобов'язання до строку, вказаного ним, не виконав. З урахуванням останнього строку виконання зобов'язання та на момент подання позову період прострочення виконання робіт 310 днів (з 21.11.2011 року по 25.09.2012 року) і сума пені складає 158565 гривень з розрахунку три процента пені за кожен день прострочення від вартості робіт. Вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обгрунтовувала тривалим дискомфортом через те, що не може користуватися результатом замовлення, за виконання якого нею сплачена значна сума з бюджету сім'ї, почуттям обману з боку відповідача. Крім цього, вона вимушена була звернутися до суду за захистом своїх прав, що негативно відображається на її моральному стані.

Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 22 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в частині розірвання договору про виконання зобов'язань по виготовленню і запуску акваріуму, стягнення 17050 гривень, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме ч.1,8 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.526, ст.639, ч.1, 2 ст.857 ЦК України, ст.64 ЦПК України, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, яка підтримала апеляційну скаргу з підстав в ній викладених, та підтвердила, що рішення суду позивачем не оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми пені та відшкодування моральної шкоди, заслухавши думку представника відповідача, який заперечував проти задоволення скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судовим розглядом встановлено та не заперечується сторонами, що у грудні 2010 року між позивачем та відповідачем була досягнута усна домовленість, за якою відповідач зобов'язався виконати роботу по виготовленню та запуску акваріуму, а позивач зобовязалася прийняти та оплатити роботу шляхом здійснення передоплати.

З матеріалів справи також вбачається, що загальна сума передоплати, яка була передана позивачем відповідачу частками, склала 17050 гривень, що останнім не заперечується та підтверджується складеним ним власноруч зобов'язанням по виконанню замовлення позивача по виготовленню та запуску акваріуму, за який він отримав передоплату на загальну суму 17050 гривень (а.с.5).

Проте, з пояснень відповідача та свідків, які були допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції, та яким судом надана відповідна оцінка, вбачається, що замовлення позивача спочатку було на виготовлення відповідачем та запуску ним акваріуму з прісною водою, для чого останнім були придбані відповідні матеріали та комплектуючі деталі необхідні для виготовлення саме такого акваріуму, що підтверджується відповідним списком з їх переліком та зазначенням вартості (а.с.6).

Після виготовлення акваріуму за первісним замовленням, позивач змінила своє замовлення з прісноводного акваріуму на морський, що потягло закупку відповідачем додаткових матеріалів та компонентів, необхідних для виготовлення акваріуму з морською водою, та додаткового строку для його виготовлення (а.с.6 зворотна сторінка).

Доводи апеляційної скарги про те, що замовлення позивача з самого спочатку було на виготовлення акваріуму з морською водою, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки саме ця умова не підтверджуються ані зобов'язанням, складеним відповідачем власноруч, ані будь-якими іншими доказами на підтвердження цих обставин. З письмового переліку здійснених відповідачем закупок та їх вартості, який був наданий позивачем до матеріалів справи на підтвердження своїх вимог вбачається, що компоненти для акваріуму з морською водою, були закуплені відповідачем у травні 2011 року, тобто після укладення усної домовленості між сторонами, а саме майже через рік, та пізніше придбаних ним матеріалів, комплектуючих та їх вартості з зазначенням дат и сум грошових коштів, сплачених позивачем для виконання її замовлення.

Таким чином даних про те, що між сторонами з самого початку була досягнута домовленість на виготовлення акваріуму саме з морською водою, та тривале невиконання відповідачем саме цього свого зобов'язання, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

Згідно ч.4 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Пунктом 12 статті 1 Закону України «Про захист право споживачів» визначено, що істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

а) він взагалі не може бути усунутий;

б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено того факту, що відповідачем не була виконана робота по виготовленню та запуску акваріуму за укладеним між сторонами договором, або вона виконана неналежної якості та має суттєві недоліки, які проявляються після їх усунення, та їх неможливо усунути протягом 14 днів або взагалі не може бути усунений для можливості розірвання договору та повернення вартості оплачених позивачем робіт. Експертиза та оцінка виконаних робіт не проводилась, та не було встановлено факту наявності у роботі, здійсненою відповідачем, істотних недоліків, що відповідно до Закону України «Про захист права споживачів» є підставою для розірвання договору та відшкодування збитків.

Також не доведено позивачем і доводів про замовлення нею з самого початку саме морського акваріуму, а також факту її неодноразових звернень до відповідача з проханням виконати взяті на себе зобов'язання по виготовленню та запуску акваріуму, не зазначено які роботи не виконані, оскільки на підтвердження цих доводів належних та допустимих доказів суду не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності факту невиконання відповідачем робіт по виготовленню та запуску акваріуму, наявність суттєвих недоліків, що є підставою для розірвання договору та повернення коштів, що передбачено Законом України «Про захист прав споживачів».

Разом з тим, не може погодитись колегія суддів з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав відсутності доказів існування між сторонами договірних зобов'язань, оскільки такий висновок спростовується матеріалами справи, поясненнями сторін та свідченнями свідків. Разом з тим, вказаний висновок суду не призвів до неправильного вирішення справи по суті, оскільки відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції також входив з недоведеності позовних вимог, з чим погоджується і колегія суддів.

Рішення суду оскаржено позивачем в частині відмови у задоволенні вимог про розірвання договору по виготовленню та запуску акваріуму та стягнення суми у розмірі 17050 гривень. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, та стягуючи з позивача в дохід держави судовий збір у розмірі 229 гривень 40 копійок, суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

За таких обставин рішення суду в частині розподілу судових витрат, на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення, яким судовий збір відповідно до ст.88 ЦПК України компенсувати за рахунок держави.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги компенсується за рахунок держави, оскільки позивач відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

В оскаржуваній частині рішення суду І інстанції в межах доводів апеляційної скарги позивача підлягає залишенню без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 22 листопада 2013 року відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 22 листопада 2013 року в частині розподілу судових витрат скасувати.

Ухвалити нове рішення в цій частині.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

В іншій оскаржуваній частині рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 22 листопада 2013 року залишити без змін.

Рішення Апеляційного суду м.Севастополя набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення Апеляційного суду м.Севастополя може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий, суддя: О.В.Козуб

Судді: В.П.Клочко

Т.П.Колбіна