Справа № 115/6134/13-ц

Провадження № 2/115/78/2014

РІШЕННЯ

Іменем України

"28" січня 2014 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Смолія А.М., за участю секретаря Золотарьова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

Встановив:

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3, внаслідок чого відкрилася спадщина, до якої, зокрема, увійшов житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 За життя батько, у грудні 2005 року, склав заповіт, за яким усім своїм майном розпорядився на користь своєї другої дружини ОСОБА_2 На момент смерті батька і до цього часу він проживав та проживає у районах Крайньої Півночі Російської Федерації. Відповідач приховала від нього факт смерті батька та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на жилий будинок в цілому, не врахувавши його право на обов'язкову частку у спадщині. Лише згодом, від своєї сестри, він дізнався про смерть батька, остання також з вини відповідача не була своєчасно обізнана про це. У зв'язку із віддаленістю проживання та іншими об'єктивними труднощами позивач на зазначений вище період був обмежений у зв'язку із сестрою. За таких обставин вважає, що з поважних причин пропустив строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. На зазначених підставах просив задовольнити його вимоги.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримала позов довірителя та пояснила, що він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини, оскільки позивач приховала від нього факт смерті батька. Представник також лише через кілька місяців, при відвіданні могили своєї матері, дізналася про смерть свого вітчима та батька позивача. Довіритель дізнався від неї про смерть батька лише у 2009 році, оскільки до цього часу не було з ним зв'язку. На момент смерті батька ОСОБА_1 за законодавством Російської Федерації вже був пенсіонером. Підставою для звернення до суду з даним позовом є намір позивача провести перерозподіл часток у спадковому майні у зменшення частки позивач. Також зазначила, що її довіритель до нотаріуса із заявою про прийняття обов'язкової частки у спадщині після смерті батька, та до відповідача, як спадкоємця, який прийняв спадщину, за згодою на подання заяви про прийняття спадщини не звертався.

Відповідач проти задоволення позову заперечувала та пояснила, що її чоловік ОСОБА_3 ще при житті попросив не запрошувати на його поховання сина ОСОБА_1 та дочку ОСОБА_5, останню особу вона повідомила про смерть вітчина через її знайому на наступний день. Позивач працюючи та проживаючи у районі Крайній Півночі кожного року приїздив до Криму та разом із своїм сином був обізнаний про смерть батька та діда.

Представник відповідача ОСОБА_6 просила відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач згідно законодавства України на момент смерті батька не мав права на обов'язкову частку у спадщині. Крім того, позивач, враховуючи його обізнаність про смерть батька наприкінці 2009 року, не надав суду жодного доказу на підтвердження поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. У відповідності із порядком визначеним ЦК України позивач у разі претендування на спадщину повинен звернутися до нотаріуса із відповідною заявою, і тільки у разі відмови у прийнятті такої заяви або видачі свідоцтва про право на спадщину має право звернутися до суду за захистом свого права. Як наслідок позов пред'явлений передчасно.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

Факт наявності родинних відносин між позивачем та померлим ОСОБА_3, як сином та батьком, підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1

Спадковим майном, на частку якого претендує позивач, є житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач є спадкоємцем ? частки зазначеного вище будинку на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 грудня 2007 року та рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 15 березня 2010 року, ухваленого за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, свідоцтва про спадщину, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на ? частку жилого будинку.

На підставі рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 11 січня 2013 року встановлено юридичний факт, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняв як непрацездатний вдівець, обов'язкову частку в спадщині, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, яка складається із 1/9 частини жилого будинку під номером АДРЕСА_1

Відповідно із ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно з ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Як слідує із матеріалів справи, а саме пенсійного посвідчення, позивачу як громадянину Російської Федерації із 11 жовтня 2006 року достроково призначена трудова пенсія по старості як особі, що працювала у районах Крайньої Півночі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1200 ЦК України, яка на підставі ч. 1 ст. 8 цього Кодексу підлягає застосуванню до спірних відносин, непрацездатними особами є особи, які досягли пенсійного віку, встановленого законом.

Статтею 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування" (в редакції станом на 01.01.2007) чоловіки мали право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років.

Такий вік встановлений і Федеральним Законом РФ "Про трудові пенсії в Російській федерації".

Судом установлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_3. Батько позивача, ОСОБА_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Отже, на день відкриття спадщини, яка відкрилася унаслідок смерті батька позивача, він не досяг пенсійного віку, встановленого законодавством України та Російської Федерації для чоловіків.

Вихід на пенсію на пільгових підставах права на обов'язкову частку у спадщині не дає.

Таким, чином на думку суду, право на обов'язкову частку у спадщині відповідача немає.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Крім того, при вирішення даного спору суд звертає увагу і на наступне.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (ч.ч. 1, 4 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини ( ч.1 ст. 1269 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 30.05.2008 N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Із спадкової справи № 462/2007 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 слідує, що ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини не звертався, нотаріус не відмовляв йому у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Із пояснень сторін та матеріалів справи слідує, що позивач був обізнаний про час і місце смерті батька при наймі наприкінці 2009 року - часу його звернення до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, свідоцтва про спадщину, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на ? частку жилого будинку.

Відповідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач не довів суду наявності у нього перешкод для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а так само з кінця 2009 року, наведені ним обставини та доводи не можуть бути визнані судом поважними.

На підставі викладеного, відповідно зі ст. 1272 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 360-7 ЦПК України, суд

Вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Смолій А. М.