Справа № 108/2979/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2014р. Кіровський районний суд АР Крим у складі :

головуючого - судді Михайлова Р.В.,

при секретарі - Юрченко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні шляхом виселення, мотивуючи позовні вимоги тим що, вона є власником вказаного будинку, в зазначеному будинку без її відому та дозволу проживають відповідачі, на прохання не чинити перешкоди власнику у користуванні будинком не реагують, та добровільно не виселяються.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала. Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказавши, що його матір право на проживання у спірному будинку як член сім'ї колишнього власника не втрачала.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.09.2010р. (а.с.5). Відповідачі дійсно, після набуття позивачем права власності на нього продовжують до теперішнього часу проживати у спірному будинку, як члени сім'ї колишнього власника. На прохання позивача звільнити домоволодіння відповідачі не реагували, зазначаючи, що не мають іншого житла. Зазначені обставини визнані сторонами по справі в судовому засіданні, та ними не оспорюються.

Згідно довідки виконавчого комітету Кіровської селищної ради від 16.12.2013р. за адресою спірного домоволодіння ніхто не зареєстрований (а.с.8).

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються житловим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Таке право члена сім'ї власника будинку користуватись цим житлом існує лише за наявності у власника приватної власності на це майно. Виникнення права членів сім'ї власника будинку на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а отже припинення права власності на будинок припиняє право членів сім'ї користування цим будинком.

Частина 4 ст. 156 ЖК України передбачає збереження права користування житлом для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, лише за умови збереження права власності на будинок цього самого власника, тобто незмінності власника майна. З припиненням права власності особи на житлове приміщення члени його сім'ї також втрачають право користування цим приміщенням.

Так як, в даному випадку, власник будинку змінився, новий власник заперечує проти подальшого користування будинком членами сім'ї колишнього власника, які не бажають добровільно залишити будинок, то, відповідно до вимог ст.ст. 319, 321, 386, 391 ЦК України, позовні вимоги позивача щодо захисту його порушеного права підлягають захисту.

Відповідно до ст. ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Ст. 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на законі, доведені належними доказами, отже є підстави для задоволення позову.

З оглядом на вищенаведене та з урахуванням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, які виникли між сторонами, позовні вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення відповідачів підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати. Відтак суд стягує з відповідачів на користь позивача судовий збір.

На підставі наведеного, керуючись ч.1 ст.156 ЖК України, ст.ст. 391, ч.1 ст.405 ЦК України, статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 з домоволодіння АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять гривень) 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять гривень) 70 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Кіровського районного суду АР Крим Р. В. Михайлов