ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.02.2014Справа № 901/3825/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтинські теплові мережі»

про стягнення 581964,84 грн

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача - Пількевич В.В., довіреність №14-60 від 22.03.2013, головний юрист консульт

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтинські теплові мережі» про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 460 527,00 грн, суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 2 521,75 грн, три відсотки річних у розмірі 13 405,17 грн, пеню у розмірі 43 873,30 грн, та 7% штрафу, що складає 61 637,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №14/2422/11 від 30.09.2011 в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків, у зв'язку з чим у Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтинські теплові мережі» утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2013 року порушено провадження у справі.

10 січня 2014 року на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим від Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтинські теплові мережі» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що з позовними вимогами згоден частково, а саме в частковому задоволені сплати пені, 3% річних, штрафних санкцій на загальну суму 36184,07 грн.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2014 року продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 03 лютого 2014 року.

28 січня 2014 року представником Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надано пояснення, відповідно до яких позивач зауважує, що відповідач намагається ввести господарський суд в оману викладенням необгрунтованих доводів у відзиві на позовну заяву, також намагається звільнитись від сплати пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання по спірному договору, в якому встановлені чіткі строки розрахунків, пославшись на те, що вчасність погашення заборгованості залежить від надходження субвенцій від державних органів на покриття відповідачу різниці в тарифах та наявність укладеного договору на бюджетне фінансування цих розрахунків. Однак, з такою мотивацією позивач погодитись не може з огляду на те, що вона суперечить нормам матеріального права.

У судовому засіданні, що відбулось 28.01.2014, згідно частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.02.2014 на 16 годин 00 хвилин.

Відповідач явку представника у судові засідання не забезпечив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Про причини неявки не повідомив.

Розглянув матеріали справи, дослідивши надані представниками сторін докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - постачальник) та Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтинські теплові мережі» (далі - покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/2422/11.

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», далі - газ), виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно пункту 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 6536,630 тис. куб. м.

Розділом 5 договору встановлена ціна газу, яка за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091.00 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Пунктом 6.1. договору сторони обумовили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості (пункт 11.1. договору).

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди, якими змінена вартість газу, що є предметом договору, а також обсяг газу, що поставляється (а.с. 13-14).

На виконання договору протягом листопада 2012 року - грудня 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 894,636 тис. куб. м. на загальну суму 11471257,45 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 25.12.2012 та 31.12.2012 (а.с. 15-16).

Як зазначає позивач, станом на 11.11.2013 заборгованість відповідача за отриманий природний газ складає 460527,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами та звертає увагу суду на те, що заборгованість по сплаті за спожитий природний газ за договором №14/2422/11 від 30.09.2011 не повинна сплачуватись відповідачем, з огляду на наступне. У відповідності до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2012 №968 «Про заходи щодо забезпечення розрахунків за спожитий імпортований природний газ», НАК «Нафтогаз України» зобов'язано здійснювати постачання природного газу суб'єктам господарювання, що виробляють, постачають та транспортують теплову енергію, виключно в межах виділених лімітів за умови забезпечення ними стовідсоткових розрахунків за спожитий у минулих періодах поточного року природний газ за винятком сум заборгованості, яка виникла внаслідок різниці в тарифах відповідно до рішень (затверджених протоколів) територіальних комісій про узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах. Так, протоколом №5 засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу АР Крим від 29.03.2013 узгоджений обсяг заборгованості, якій підлягає погашенню у розмірі 460527,00 грн КП Ялтинської міської ради «Ялтинські теплові мережі». Таким чином, дана заборгованість не повинна бути сплачена грошовими коштами, а підлягає погашенню коштами заборгованості державного бюджету по різниці в тарифах, (постанова Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.12 року, постанова Кабінету Міністрів України № 167 від 2Э.03.13 року). Підставою також є протоколи засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу АР Крим №94 від 08.11.2012 та №126 від 12.12.2012, спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №3345 та №3346 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.12.2012, договір №1292/517з від 20.12.2012 про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися органами державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Проте, суд не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що як вже зазначалось, в пункті 6.1 договору сторонами погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Це спростовує доводи викладені відповідачем у відзиві про те, що розрахунки мають здійснюватися в спеціальному режимі, передбаченому Постановами Кабінету Міністрів України від 11.06.12 №517 та № 167 від 20.03.13.

Оскільки договором №1292/517 від 20.12.12 про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, сторонами погоджено організацію проведення взаєморозрахунків, а не заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням. Фактично між сторонами виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного договору №14/2422/11 на купівлю-продаж природного газу. При цьому сторони не передбачали у договорі залежність оплати за отриманий газ від надходження коштів щодо відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію.

Аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд України в постанові №5011-69/7246-2012 від 07 березня 2013 року.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів сплати позивачу коштів в сумі 460527,00 грн, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №14/2422/11 від 30.09.2011 в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків, а тому вимоги позивача про примусове стягнення вищевказаних сум підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 43873,30 грн; 3% річних у розмірі 13405,17; 7% штрафу у розмірі 61637,62 грн, і 2521,75 грн витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 угоди, покупець зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Як вже зазначалось, сторони обумовили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1. договору).

Виходячи з вказаної умови, суд вважає, що прострочення відповідача наступає з 15 числа місяця, який слідує за звітним.

Отже, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок пені, за шість місяців, що, в свою чергу, відповідає приписам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, суму пені у розмірі 42216,84 грн, в задоволенні частини вимоги про стягнення з відповідача 1656,46 грн пені суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення відповідача наступає з 15 числа місяця, який слідує за звітним, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок 3% річних та витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції.

Отже, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, суму 3% річних в розмірі 12873,85 грн та інфляційних втрат у розмірі 450,00 грн, в задоволенні частини вимоги про стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 531,32 грн та інфляційних втрат у розмірі 2071,75 грн, суд вважає за необхідне відмовити.

Позивачем, також, були заявлені позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 61637,62 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу суд погоджується з його правомірністю, та вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 61637,62 грн.

Згідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06 лютого 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволено частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтинські теплові мережі» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заборгованість у розмірі 460527,00 грн; пені у розмірі 42216,84 грн; 3% річних у розмірі 12873,85 грн; штрафу у розмірі 61637,62 грн; витрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції у розмірі 450,00 грн.

3.Стягнути з Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтинські теплові мережі» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 10444,71 грн судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.А. Калініченко