Справа № 742/4487/13-ц Провадження № 22-ц/795/54/2014 Головуючий у I інстанції: Гумен В. М.
Категорія: цивільна Доповідач: Кузюра Л. В.
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
04 лютого 2014 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі :
Головуючого-судді : Кузюри Л.В.
Суддів: Зінченко С.П., Позігуна М.І.
При секретарі: Шкарупі Ю.В.
За участю: представника ПрАТ «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» - Курила О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 11 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» про відшкодування матеріальної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4, ПАТ «СТ «Гарантія» в якому просив стягнути з ОСОБА_4 510 грн., з ПрАТ «СТ «Гарантія» 2669,16 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнути з відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог 858 грн. 40 коп. у відшкодування витрат на правову допомогу, витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 260 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 11.10.2013 року задоволено позов ОСОБА_3, стягнуто з ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, пов'язану з пошкодженням автомобіля в дорожньо-транспортній пригоді в сумі 2669,16 грн., витрати понесені на оплату правової допомоги в сумі 858,4 грн., витрати понесені на сплату судового збору під час подачі позовної заяви до суду в сумі 229,4 грн., а всього 3756,96 грн., стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, пов'язану з пошкодженням автомобіля в дорожньо-транспортній пригоді, в сумі 510 грн.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду, ПрАТ «СТ «ГАРАНТІЯ» подало апеляційну скаргу, доводи якої зводяться до неправильного застосування судом норм матеріального права що регулюють відносини у сфері страхування, невідповідності рішення суду дійсним обставинам справи.
ПрАТ «СТ «ГАРАНТІЯ» вказувало на неврахування судом невиконання ОСОБА_4 встановленого п.33.1.4. п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку щодо повідомлення страховика про настання страхового випадку та ненадання документів про обставини події та розмір заподіяної шкоди, що позбавило страхову компанію можливості визначити розмір страхового відшкодування..
Крім того, ПрАТ «СТ «Гарантія» не погоджується зі стягненням з товариства судових витрат та витрат на правову допомогу у повному обсязі, оскільки відповідно до статті 88 ЦПК України розподіл судових витрат між сторонами здійснюється пропорційно до задоволених позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що 11 жовтня 2011 року в м. Прилуки з вини відповідача ОСОБА_4 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої завдано механічних пошкоджень належному позивачу автомобілю марки «ВАЗ «21093» НОМЕР_1.
Постановою Прилуцького міськрайонного суду від 05.12.2011 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 122 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.4).
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля №129/11, проведеного 18.11.2011 року, проведеного за заявою ОСОБА_5, майнова шкода, завдана позивачу, становить 3179 грн 16 коп. (а.с. 6-12).
На момент настання дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12 червня 2011 року №АА/5141124, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ПрАТ «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» (а.с.16).
З матеріалів справи вбачається, що через два місяці після настання дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3 звертався до ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв'язку з чим, страховик направив позивачу, страхувальнику ОСОБА_6, застрахованому ОСОБА_4 листи, в яких просив забезпечити можливість огляду пошкодженого транспортного засобу, надати копії страхового поліса, водійського посвідчення ОСОБА_4, постанови про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, висновок автотоварознавчого дослідження, а в разі проведення відновлювального ремонту автомобіля - акти виконаних робіт чи інші документи, що підтверджують вартість відновлювального ремонту.
Листом №317-1/12 від 14.05.2012 року ПрАТ «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» повідомило ОСОБА_3 про відмову в задоволенні вказаної заяви на підставі п. 3 ч.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з тим, що позивач не сприяв страховику в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, не надав необхідні документи, що призвело до неможливості встановлення страховиком розміру заподіяної шкоди (а.с.36)
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення на його користь з ПрАТ «СТ «ГАРАНТІЯ» 2669,16 грн. матеріальної шкоди та з ОСОБА_4 510 грн. франшизи, суд першої інстанції виходив з доведеності вини ОСОБА_4 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що зважаючи на страхування цивільно-правової відповідальності останнього в ПрАТ «СТ ГАРАНТІЯ», є підставою для відшкодування потерпілому майнової шкоди в порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Проте, такий висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, суперечить положенням Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з чим, його не можна визнати обґрунтованим.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застережено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно з пунтком 2 ст. 33.1 Закону учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані: вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності про настання дорожньо-транспортної пригоди.
У системному взаємозв'язку з пунктом 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України, яким на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, правове значення для вирішення страховиком питання про виплату страхового відшкодування має його повідомлення страхувальником про настання страхового випадку у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини справи та дійти висновку про визнання його страховим випадком чи відмову в цьому.
Положеннями пункту 5 ч. 1 статті 991 ЦК України передбачено, що страховик має право відмовити у здійсненні страхових виплат у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником, яким за договором страхування є ОСОБА_6 або особою, відповідальність якого застрахована - ОСОБА_4, про настання страхового випадку.
У разі ж невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди. Наведене відповідає правовій позиції Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладеній в п. 16 постанови №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
За таких обставин, коли матеріалами справи підтверджено, що ні страхувальник ОСОБА_6 ні завдавач шкоди ОСОБА_4 до ПрАТ «СТ «ГАРАНТІЯ» з повідомленням про настання страхового випадку не звертались, в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди страховику не сприяли, правові підстави для виплати позивачу Приватним акціонерним товариством «СТ «ГАРАНТІЯ» суми страхового відшкодування за винні дії ОСОБА_4 відсутні, оскільки заподіяна шкода в повному обсязі повинна бути відшкодованою відповідачем ОСОБА_4 на підставі ст.ст. 1166, 1188 ЦК України.
Суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув та безпідставно стягнув з ПрАТ «СТ «ГАРАНТІЯ» на користь ОСОБА_3 2669,16 грн. страхового відшкодування. Крім того, в порушення положень статті 88 ЦПК України, судом без урахування принципу пропорційності, було невірно розподілено судові витрати між сторонами та покладено обов'язок по їх відшкодуванню лише на одного з відповідачів - ПрАТ «СТ «ГАРАНТІЯ».
У зв'язку з наведеним, рішення суду в наведеній частині підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПрАТ «СТ «ГАРАНТІЯ». У зв'язку з відмовою в задоволенні вказаних вимог, з ПрАТ «СТ «ГАРАНТІЯ» не підлягають стягненню і понесені позивачем витрати на правову допомогу та сплату судового збору.
В іншій частині рішення суду про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 510 грн. франшизи сторонами не оскаржувалось.
Разом з тим, суд першої інстанції неправильно визначив розмір витрат, понесених на оплату правової допомоги, які мають бути компенсовані позивачу, та взагалі не вирішив питання про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача понесених ним судових витрат.
Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», указаного Закону компенсація витрат на правову допомогу у відповідних розмірах здійснюється за час участі особи, яка надає правову допомогу, 1) в судовому засіданні, 2) під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням ( у випадках, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України ), 3) під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, однак всупереч зазначеним вимогам, в розрахунок вартості наданої правової допомоги (а.с.41) було включено витрати, компенсація яких не передбачена законом, зокрема безпідставно включено час витрачений на з'ясування обставин справи з клієнтом, вивчення судової практики, консультації перед судовими засіданнями. За вказаним розрахунком компенсації, на переконання апеляційного суду, підлягають витрати за 0,75 год. участі адвоката в судових засіданнях.
У зв'язку з наведеним, відповідно до положень вищевказаного Закону, приписів ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати на правову допомогу в суді першої інстанцій в сумі 51,50 грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі 36,70 грн.
Враховуючи задоволення апеляційної скарги ПрАТ «СТ «ГАРАНТІЯ» з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «СТ «ГАРАНТІЯ» на підставі ст. 88 ЦПК України належить стягнути судовий збір в сумі 114,7 грн., сплачений за розгляд справи в апеляційному порядку.
Керуючись ст.ст. 3, 21, 33, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 5 ч. 1 ст. 989, п. 5 ч. 1 ст. 991, ст. 1194 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст.ст. 84, 88, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» задовольнити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 11 жовтня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» матеріальної шкоди, пов'язаної з пошкодженням автомобіля в дорожньо-транспортній пригоді в сумі 2669,16 грн., витрат понесених на оплату правової допомоги в сумі 858,4 грн., витрат понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви до суду в сумі 229,4 грн. скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» про стягнення матеріальної шкоди в сумі 2669 (дві тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн. 16 коп. відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 51 (п'ятдесят одну) грн. 50 коп. витрат., пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, 36 (тридцять шість) грн. 70 коп. в повернення судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції, а всього 88 (вісімдесят вісім) грн. 20 коп.
В іншій частині рішення Прилуцького міськрайонного суду від 11 жовтня 2013 року залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» судовий збір в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. за розгляд справи в апеляційному порядку.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді :