Справа № 739/2296/13-ц Провадження № 22-ц/795/402/2014 Головуючий у I інстанції: Іващенко А. І.

Категорія: цивільна Доповідач: Кузюра Л. В.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

06 лютого 2014 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого судді: Кузюри Л.В.

Суддів: Зінченко С.П., Ішутко В.М.

При секретарі: Шкарупі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Новгород-Сіверського районного суду від 08 січня 2014 року про визнання неподаною на повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою судді Новгород-Сіверського районного суду від 08 січня 2014 року було визнано неподаною та повернуто подавачеві позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати зазначену ухвалу, посилаючись на порушення суддею норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали та порушення його процесуальних прав.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали судді, виходячи з наступного.

Постановивши ухвалу про визнання позовної заяви ОСОБА_1 неподаною та її повернення, суд виходив з того, що останнім не було виконано вимог ухвали судді від 16 грудня 2013 року про усунення недоліків.

З указаним висновком не погоджується апеляційний суд, оскільки підстави для залишення позовної заяви без руху не ґрунтуються на приписах закону, незважаючи на численні посилання судді на норми права.

Суддя послався на те, що вказана позовна заява , в силу ч.3 ст. 118 ЦПК України, може бути прийнята до провадження лише при наданні позивачем доказів про те, що йому було відмовлено судом у прийнятті заяви про видачу судового наказу за вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Зазначений висновок не відповідає фактичним обставинам справи та положенням норм процесуального закону, оскільки виходячи зі змісту позовної заяви ОСОБА_1, в ній мова йде не про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, що встановлюється наявністю довідки роботодавця про суму заборгованості, мова йде про спір між працівником та роботодавцем з приводу оплати праці та стягнення заборгованості, суму якої роботодавцем не визначено, а відтак є наявним спір про право , який належить до розгляду лише в позовному провадженні. Крім зазначеної вимоги , позивачем були поставлені питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, які також підлягають вирішенню в порядку позовного провадження.

Посилання судді на відсутність у позовній заяві обґрунтувань відносно питання в чому ж полягає моральна шкода , якими діями чи бездіяльністю вона заподіяна, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи її розмір, не відповідає фактичним обставинам справі, оскільки мотивація підстав для стягнення морального відшкодування мається в позовній заяві на 2 аркуші.

Положеннями п.п. 1 п.1 ст.5 Закону України „ Про судовий збір" від сплати судового збору звільнено позивачів - за подання позовів з вимогами, що випливають з трудових правовідносин, а відтак посилання судді на те, що позивачеві належало сплатити судовий збір з вимог про відшкодування моральної шкоди за ставками, що застосовуються відносно вимог про стягнення морального відшкодування, що випливає з правовідносин , пов"язаних із захистом честі, гідності, ділової репутації, суперечить вимогам закону.

Розмірковування судді в ухвалі з приводу підстав та порядку вирішення питання про забезпечення доказів та його висновок про те, що позивачем не надано належно оформленого клопотання про забезпечення доказів, а тому суд позбавлений можливості вирішити питання про витребування від відповідача довідки про розмір заборгованості по заробітній платі, суперечать положенням процесуального закону та матеріалам справи , оскільки положеннями ст. 137 ЦПК України передбачено , що суд зобов'язаний за клопотанням сторони витребувати докази, якщо у сторони є складнощі у їх отриманні. Зазначене клопотання було заявлено позивачем в позовній заяві, проте було залишено судом без уваги , навіть незважаючи на те, що у правовідносинах між звільненим працівником та роботодавцем , працівник є слабкою стороною з точки зору наявності можливостей у наданні доказів.

Оскільки постановлена суддею ухвала містить численні порушення норм процесуального права, внаслідок чого позивача позбавлено права на вирішення трудового спору в суді, вона підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, пп.3,4 ч.1 ст. 311, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу судді Новгород-Сіверського районного суду від 08 січня 2014 року скасувати, а справу передати до Новгород-Сіверського районного суду для належного вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді :