АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/220/14 Головуючий 1-ої інст.: Федченко В.М.

Справа № 2012/7572/2012

Категорія: договірні Доповідач: Маміна О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Маміної О.В.

суддів - Крилової Т.Г., Борової С.А.,

при секретарі - Єндовицької І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Грандфінресурс» на заочне рішення Борівського районного суду Харківської області від 29 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним -

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Просив визнати недійсним договір про надання позики № 206405 від 14 листопада 2011 року, укладений між ним та ПП «Грандфінресурс».

В обґрунтування вимог посилався на те, що Договір не відповідає чинному законодавству і порушує йогоправа як споживача послуг. Договір не спрямований на настання наслідків, що ним обумовлені і не відповідає його внутрішній волі.

Заочним рішенням Борівського районного суду Харківської області від 29 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір надання позики № 206405 від 14 листопада 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Грандфінресурс». Стягнуто з ПП "Грандфінресурс" на користь позивача 26 325 грн. 10 коп. та судовий збір в дохід держави.

В апеляційній скарзі представник ПП «Грандфінресурс» просить рішення Борівського районного суду Харківської області від 29 серпня 2013 року скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 14 листопада 2011 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПП „Грандфінресурс" був укладений договір № 206405 про надання позики на умовах діяльності Програми „Альянс Україна", що містяться у додатках № 1 та №2, які є невід'ємною частиною договору.

Додаток №1 містить анкетні данні учасника системи та перелік платежів з зазначенням їх розміру, які позивач повинен здійснити, а додаток №2 - умови програми «Альянс Україна». Предметом даного договору є послуги, що надаються шляхом формування реєстрів учасників, метою яких є придбання товару або відповідної суми у позику на умовах програми «Альянс Україна» (п. 1.3. додатку № 2).

Згідно з п. 1.1 ст. 1 договору адміністратор, за згодою учасника, зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару або відповідної суми у позику, зазначеного у додатку № 1 до договору, на умовах діяльності програми «Альянс Україна», що міститься в додатку № 2 до договору, і які є невід'ємними частинами цього договору, в тому числі: сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, присвоїти і повідомити учаснику його код у групі; організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму у позику; надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та строки, передбачені цим договором та додатками до нього; тобто зобов'язався вчинити певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару.

Позивач одноразово сплатив вступний внесок у розмірі 1 400 грн., який являє собою узгоджені сторонами витрати адміністратора, пов'язані із включенням учасника, тобто позивача, до програми «Альянс Україна» та сплачував регулярні платежі, всього на суму 26 325, 10 грн.

З умов оспорюваного договору вбачається, що виконання послуг відповідачем полягає в тому, що учасник сплачує передбачені договором кошти, а ПП „Грандфінресурс" формує групу осіб, за рахунок чистих внесків яких здійснюється асигнаційний захід, тобто захід по розподілу фонду групи, за результатами якого надається дозвіл, тобто право на отримання товару, на підставі якого адміністратор проводить оплату товару, організовує його передачу у власність учасника або відповідну суму у позику. Учасник одержує товар або відповідну суму у позику відповідно до методів визнання права на отримання ним товару/позики, передбачених договором (ст. ст. 4, 5), і таке визнання права здійснює ПП „Грандфінресурс" на власний розсуд, право на купівлю мають не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість внесків.

Договір не містить строків та (або) термінів отримання учасником товару/позики, не передбачає будь-якої відповідальності ПП „Грандфінресурс" за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання учасником товару/позик. Натомість договором передбачено, що у випадку неналежного виконання умов договору або не сплати запропонованих адміністратором платежів, учасник позбавляється права на придбання товару/позики, втрачає сплачений адміністративний платіж і позбавляється права на участь у наступному найближчому заході. У разі виявлення учасником бажання розірвати договір протягом 3 календарних днів з моменту його підписання та виконання ним умов ст.8 Договору відповідач повертає учаснику 70% внесеного ним вступного платежу, в інших випадках розірвання договору вступний платіж та адміністративні витрати учаснику не повертаються, повернення коштів відбувається після закриття реєстру.

Таким чином, судова колегія вважає обґрунтований висновок суду першої інстанції про те, що умови оспорюваного договору є несправедливими та непрозорими, унаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, і що ПП „Грандфінресурс" здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки фонди групи з придбання товару/позики формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів товариства, а розподіл коштів фонду групи між клієнтами являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З положень ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Судовою колегією встановлено, що позивач сплачував кошти не за сам товар/ позику, а за можливість одержання права на купівлю товару/отримання позики. ПП „Грандфінресурс" без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару/отримання позики одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності програми «Альянс Україна».

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що досягнута між сторонами угода порушує права позивача, а діяльність відповідача з реалізації послуг з адміністрування системи є такою, що вводить споживача в оману.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1. щодо визнання недійним договору № № 206405 від 14 листопада 2011 року з додатками до нього та стягнення з відповідача на його користь сплаченої суми платежів, судова колегія вважає доведеними.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального права. Підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Грандфінресурс» - відхилити.

Заочне рішення Борівського районного суду Харківської області від 29 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя -

Судді -