№ справи:123/7817/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Тихопой О.О.
№ провадження:22-ц/190/619/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Белинчук Т.Г.
суддів:Ісаєва Г.А., Підлісної І.А.
при секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кримської республіканської дирекції до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виселення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
17 липня 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до суду з позовом про виселення.
Свої вимоги мотивує тим, що 26.06.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 014/0041/74/61408-1, згідно якого ОСОБА_7 прийняла на себе зобов'язання боржника, які витікають із умов кредитного договору № 014/0041/61408 від 26.06.2007 року, у повному обсязі цих зобов'язань. В забезпечення вказаного договору в іпотеку банку була передана 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 66,7 кв. м., яка належить на праві власності ОСОБА_7
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Донецької області видано виконавчий надпис № 5284 від 05.09.2011 року про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також рішенням Київського райсуду м. Сімферополя АР Крим від 02.03.2010 року по справі № 2-2344/10 стягнуто заборгованість за кредитним договором з ОСОБА_10 та ОСОБА_7 у сумі 268 203,56 грн. В подальшому банку стало відоме, про те, що в спірній квартирі також зареєстрована ОСОБА_8 та неповнолітня дитина ОСОБА_11 На час укладення договору іпотеки ОСОБА_7 вказувала на те, що малолітні діти та інші особи не зареєстровані в квартирі, крім нею самою, що було підтверджено технічним паспортом на оселю. 05.06.2013 року позивачем на адресу відповідачів були направлені вимоги щодо звільнення квартири, які були отримані відповідачами. Про те в добровільному порядку приміщення вони не звільнили. На підставі вищезазначеного просив суд висилити з квартири АДРЕСА_1 відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також усіх інших осіб, які мешкають з ними по вказаному адресу.
Заочним рішенням Київського райсуду м. Сімферополя АР Крим від 07 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Виселено ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення. В задоволені решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.60).
Ухвалою Київського райсуду м. Сімферополя АР Крим від19 листопада 2013 року заяву ОСОБА_8 про скасування заочного рішення Київського райсуду м. Сімферополя від 07.10.2013 року залишено без задоволення (а.с. 78).
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідачі належним чином повідомлялися про дату судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення судової повістки (а.с.96-98), проте до суду не з'явилися. Підстави неявки у судове засідання відповідача ОСОБА_7, викладені у клопотанні, визнані колегією суддів не поважними. У зв'язку з наведеним, колегія суддів розглядає справу за відсутності відповідачів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника банку, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та виселення зі спірної квартири ОСОБА_7, ОСОБА_8, малолітньої ОСОБА_9, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 014/0041/74/61408-1 (а.с. 20), згідно якого ОСОБА_7 прийняла на себе зобов'язання боржника, які витікають із умов кредитного договору № 014/0041/61408 від 26.06.2007 року (а.с.19), у повному обсязі цих зобов'язань. В забезпечення вказаного договору в іпотеку банку була передана 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_7 (а.с. 56-57).
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Донецької області видано виконавчий надпис № 5284 від 05.09.2011 року про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 14). Також рішенням Київського райсуду м. Сімферополя АР Крим від 02.03.2010 року стягнуто заборгованість за кредитним договором з ОСОБА_10 та ОСОБА_7 у сумі 268 203,56 грн.
У спірній квартирі зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8, малолітня ОСОБА_9 Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_9 зареєстровані у квартирі після укладення договору іпотеки без згоди банку.
Як передбачено ч.1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Частини 2 і 3 зазначеної статті встановлюють певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 43 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» убачається, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.
Згідно з ч.4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому, суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.
При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» листами від 05.06.2013 року за № 114-11-0-001394, №114-11-0-001395 повідомив відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, про обов'язок виселитися з квартири протягом місяця з дня отримання письмової вимоги (а.с.22, 24).
Лист № 114-11-0-001394 від 05.06.2013 року отримано особисто ОСОБА_7 12 червня 2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. 23).
Лист № 114-11-0-001395 від 05.06.2013 року отримано особисто ОСОБА_8 08 червня 2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 25).
Таким чином ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надав суду доказі отримання письмових вимог щодо виселення.
Доводи апелянт щодо порушення прав неповнолітньої ОСОБА_9, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки малолітня дитина - ОСОБА_9 право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки не мала.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і постановлено рішення по справі на підставі доказів, наданих особами в порядку правил ЦПК України.
Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що в силу ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.
Заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.