АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/942/14 Головуючий 1-ої інстанції - Гайдук Л.П.
Справа № 638/4033/13-ц Доповідач - Борова С.А.
Категорія: сімейні
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Борової С.А.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
при секретарі - Огар І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-
в с т а н о в и л а:
У березні 2013 року позивач звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 врозмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що відповідач є батьком дітей, шлюбні відносини між ними не склалися та з січня 2013 року вони мешкають окремо, діти знаходяться на її утриманні, відповідач матеріальну допомогу протягом тривалого часу не надає, хоча працює приватним підприємцем та має можливість її надавати. Також позивач просила суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані з наданням правової допомоги в сумі 300 грн.
В судовому засіданні позивач змінила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі щомісячно в розмірі 1000 гривень на утримання кожної дитини до досягнення ними повноліття оскільки відповідач має мінливий дохід та є приватним підприємцем.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 800 гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 26.03.2013 року, та витрати пов'язані з наданням правової допомоги в сумі 300 грн., а також судовий збір в сумі 114,70 гривень на користь держави.
Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.06.2013 р. і ухвалити нове, яким з нього на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стягувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 350 (триста п'ятдесят ) гривень щомісячно на кожну дитину, а також судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
Посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25.07.2013 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2013 року в частині ви значення розміру аліментів змінено, визначивши розмір стягуваних аліментів у вигляді 1/3 час тини усіх видів доходу і заробітку ОСОБА_1 щомісячно, але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
В інший частині рішення суду залишено без змін.
Не погодившись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 подала касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.12.2013 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 25.07.2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правовідносини які між ними виникли та закон їх регулюючий.
Висновок суду, з яким погоджується судова колегія, ґрунтується на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідає положенням ст. ст. 57-60, 64 ЦПК України, та нормам матеріального права.
До такого висновку судова колегія прийшла виходячи з наступного:
Матеріалами справи встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 16.09.2000 р., від шлюбу в них є 2 неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, які проживають з матір'ю. Батько ОСОБА_1 мешкає окремо, матеріальної допомоги на утримання дітей у достатньому обсязі не надає у зв'язку з чим позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 уточнила свої позовні вимоги та просила стягнути аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 1000 грн. на кожну дитину.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 800 грн. на кожну дитину, суд вірно виходив з того, що діти відвідують дитячий садочок, оплату за який щомісячно здійснює позивач, окрім того, діти потребують щоденно продукти харчування, сезонного одягу, взуття, що потребує значних коштів, які позивач витрачає на утримання дітей.
Відповідач є приватним підприємцем, і має можливість надавати допомогу дітям у зазначеному розмірі.
Пояснення відповідача про те, що він закрив підприємницьку діяльність не підтверджено матеріалами справи. Подання заяви про припинення підприємницької діяльності ще не свідчить, що така припинена.
Тобто відповідач має можливість отримувати належний дохід. Ті обставини, що відповідач працює за трудовим договором і має заробітну плату у 1250 грн.. не були в полі зору суду першої інстанції. ОСОБА_1 працевлаштувався вже після розгляду справи.
Разом з тим наведені обставини свідчать про можливість виплати аліментів на утримання дітей у сумі визначеній судом.
Посилання відповідача на те, що між сторонами досягнуто мирової угоди, за якою він усе майно залишив дружині, а вона обіцяла не звертатися до суду з позовом про стягнення аліментів, судова колегія до уваги не бере, оскільки така домовленість не враховує першочергових витрат на дітей.
Як пояснили сторони у судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поділ спільного сумісного майна.
У передбаченому ст. 189 СК України порядку договір про сплату аліментів між матір'ю та батьком дітей укладений не був.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України вирішено питання щодо судових витрат.
Як вбачається з наданої суду квитанції б/н від 11.03.2013 р. ОСОБА_2 зверталася до фахівця з приводу консультації по сімейному законодавству, був складений позов про стягнення аліментів, за що вона сплатила 300 грн.
Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.
Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки і не дістали об'єктивного підтвердження.
Наведені в рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.
Суд дав належну оцінку всім наявним у справі доказам, та навів у рішенні мотиви спростування кожного з доводів, які наводилися.
Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319ЦПК України, судова колегія,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді: