ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2014 року Справа № 915/2012/13
Господарський суд Миколаївської області,
у складі судді Гриньової - Новицької Т.В.,
з участю представників сторін:
від позивача - Литвиненко Л.О., дов. №2163 від 15.11.2013,
від відповідача - представник не з'явився,
від третьої особи - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк",
03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29,
адреса для листування: 54001, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14/1,
до Товариства з додатковою відповідальністю будівельна фірма "Житлобуд - Ніко",
54007, м. Миколаїв, вул. Казарського, 2-В,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Мунтянова Катерина Іванівна,
54001, м. Миколаїв, вул. 11 Військова, 27,
про стягнення коштів у сумі 876288 грн. 52 коп.,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - позивач) звернулося з позовом до Закритого акціонерного товариства будівельна фірма «Житлобуд-Ніко», правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю будівельна фірма «Житлобуд-Ніко» (далі - відповідач, поручитель), про стягнення на підставі договору кредиту № 640/515-К515 від 30.08.2007 грошових коштів в сумі 876288 грн. 52 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 445658 грн.; заборгованість за відсотками - 332022 грн. 38 коп.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 32604 грн. 43 коп.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 62341 грн. 33 коп.; інфляційні втрати за кредитом - 1257 грн. 23 коп.; інфляційні втрати за відсотками - 2405 грн. 15 коп., а також про стягнення судових витрат у сумі 17525 грн. 77 коп.
Таким чином, предметом даного спору є стягнення кредитних коштів, відсотків і санкцій за Договором кредиту №640/515-К515 від 30.08.2007.
З метою додержання приписів ч. 3 ст. 4-3 Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК), згідно з якою господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, під час судового засідання 26.11.2013 суд запропонував позивачу визначити підстави стягнення грошових сум з відповідача: чи то Договір кредиту, чи Договір поруки? Для підготовки таких пояснень позивач просив відкласти розгляд справи, однак в подальшому, заявою №19.1-08/85-3790 від 20.12.2013, в уточнених позовних вимогах знов зазначив в якості підстави стягнення 876288 грн. 52 коп. саме Договір кредиту.
Ухвалою від 07.11.2013 господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянку Мунтянову Катерину Іванівну (далі - третя особа, позичальник).
Ухвалою від 24.12.2013 суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів.
Про дату, час і місце судових засідань сторони повідомлялись у встановленому ГПК порядку, однак відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, позов не заперечив і не спростував.
За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК, спір розглядається за наявними у справі матеріалами, вивчивши які господарський суд дійшов висновку про відмову позивачу у позові у повному обсязі.
Висновок суду ґрунтується на такому: 30.08.2007 позивач уклав з третьою особою - позичальником договір кредиту №640/515-515 (далі - Договір кредиту). Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За умовами Договору кредиту позивач зобов'язався надати третій особі у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 500000 грн., зі сплатою 15 відсотків річних за перший рік, з наступним порядком погашення суми основної заборгованості:
- з жовтня 2007 року по серпень 2017 року - щомісячно до 10 числа 4167 грн.;
- в серпні 2017 року - 4127 грн. з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 29.08.2017.
Згідно з п. 1.2 Договору кредиту кредит надається позичальнику на поточні потреби.
Пунктом 1.3.1 Договору кредиту встановлено, що у день укладення цього Договору - з позичальником та юридичною особою ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко» - поручителем, укладається договір поруки, за умовами якого останній поручається перед банком за виконання позичальником своїх обов'язків за цим Договором у повному обсязі.
30.08.2007 між позивачем, третьою особою та відповідачем було укладено договір поруки №640/515-П515 (далі - Договір поруки), за умовами якого поручитель - відповідач у справі, зобов'язався перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником - третьою особою у справі, зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту №640/515-К515 від 30.08.2007 (п. 1.1 Договору поруки).
Відповідно до ст.ст. 553,554 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржник аза виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань за Договором кредиту позивач видав позичальнику Мунтяновій Катерині Іванівні за її заявою на видачу готівки №24 від 30.08.2007 обумовлену договором суму - 500000 грн. і таким чином повністю виконав свої договірні зобов'язання. Однак позичальник, починаючи з жовтня 2008 року, своїх зобов'язань за Договором кредиту не виконує, внаслідок чого за ним утворився борг у загальній сумі 876288 грн. 52 коп. (відповідно до розрахунку позивача). Несплатою боргу саме позичальник - третя особа у справі, а не поручитель - відповідач у справі, порушує права позивача, що встановлені і випливають з Договору кредиту.
Право вимоги до відповідача як поручителя виникло у позивача на підставі Договору поруки, з моменту порушення позичальником зобов'язання за договором кредиту.
Відповідно до п. 3.3.1 Договору поруки позивач був зобов'язаний протягом одного робочого дня після дати невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов'язання, направити поручителю письмову вимогу з визначеним обсягом виконаного та невиконаного позичальником відповідного зобов'язання.
Як свідчать матеріали справи (лист №501.6-08/480/1 від 20.10.2011, а.с. 44), з вимогою до поручителя позивач звернувся лише 20.10.2011, тобто майже через три роки з моменту порушення позичальником зобов'язання, забезпеченого порукою. Однак, незважаючи на тривале порушення позивачем умов п. 3.3.1 Договору поруки, порука не припинилась і діє до повного виконання зобов'язання по Договору кредиту№640/515-К515 від 30.08.2007 позичальником та (або) поручителем (п. 5.2 Договору поруки, ч. 4 ст. 559 ЦК). Таким чином, відповідати перед позивачем відповідач має лише за Договором поруки, оскільки саме у цьому договорі він є стороною, яка зобов'язалась відповідати за виконання позичальником зобов'язань за Договором поруки.
Згідно зі ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в кому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договору та інші правочини.
Оскільки відповідач не є стороною Договору кредиту, жодних обов'язків перед позивачем за цим договором у нього не виникло, рівно як і у позивача е виникло жодних прав і підстав вимагати від відповідача виконання Договору кредиту.
З огляду на вищенаведене суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 78, 82-85 ГПК, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з додатковою відповідальністю будівельна фірма "Житлобуд - Ніко" про стягнення 876288 грн. 52 коп. на підставі договору кредиту №640/515-К515 від 30.08.2007 - відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК.
Повне рішення складено та підписано 4 лютого 2014 року.
Суддя Т.В.Гриньова-Новицька