РІШЕННЯ

іменем України

31 січня 2014 року справа № 542/2373/13-ц

провадження 2/542/149/14

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - Киричка С.А.,

з участю секретаря - Коркішко А.М.,

позивачки - ОСОБА_1,

представника позивачки - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя житлового будинку з господарськими будівлями та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, -

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася у листопаді 2013 року до суду з позовом до відповідача. Просила визначити їй 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на вищезазначене нерухоме майно.

Після уточнення позовних вимог просила визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1/2 частину цього домоволодіння.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали повністю, мотивуючи тим, що житловий будинок з господарськими будівлями був побудований сторонами в період перебування їх у шлюбі, тому реєстрація права власності за відповідачем не позбавляє позивачку права на частку в спільному майні подружжя.

Відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували, мотивуючи тим, що право власності зареєстровано за відповідачем одноособово та крім цього він несе значні витрати щодо утримання та надання матеріальної допомоги дітям.

Заслухавши сторони та їх представників, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 08 червня 1986 року в Новосанжарському районному відділі ЗАГС, актовий запис № 23. Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2010 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 6).

Згідно свідоцтва про право власності № 32 від 12.10.1999 року ОСОБА_3 належить на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.

Згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Стаття 24 Кодексу про шлюб та сім'ю України передбачає, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Відповідно до ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Враховуючи, що нерухоме майно нажите подружжям в період шлюбу, доказів отримання його відповідачем в дар або в порядку успадкування суду не надано, тому слід визнати житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя.

Надані відповідачем докази щодо наявності боргових зобов'язань не є за змістом ст. 28 КпШС України такими, що впливають на розмір часток у спільному майні подружжя, тому частка позивачки визначається судом в розмірі 1/2.

Згідно ст. 88 ЦПК України на користь позивачки підлягає стягненню сплачений згідно наданих квитанцій судовий збір в розмірі 484,51 грн.

Витрати на правову допомогу підлягають стягненню згідно квитанції № 8 від 31 січня 2014 року, відповідно до якої позивачкою сплачено 887,2 грн. адвокату ОСОБА_2, так як згідно журналів судових засідань адвокат приймала участь у судових засіданнях більше 3 годин, тому розмір оплати знаходиться в межах граничного розміру оплати послуг адвоката, який складає 487,2 грн. за одну годину роботи.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 484,51 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 887,2 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис)

Відповідає оригіналу

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області С.А.Киричок