ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 року Справа № 876/15620/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Шинкар Т.І.

суддів Ільчишин Н.В.,

Довгополова О.М.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

за участю сторін Гордієнко О.Ю., Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за позовом ТзОВ «Будівельна компанія «Український стандарт» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень №0001692210/3402, №0001682210/3403, №0001672210/3404 від 04.09.2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

16.09.2013р. ТзОВ «Будівельна компанія «Український стандарт» (далі-Товариство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі-ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №0001692210/3402, №0001682210/3403, №0001672210/3404 від 04.09.2013 року та визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ щодо зміни визначених Товариством показників задекларованих доходів на суму 212958,58 грн у 4-му кварталі 2011 року та показників податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44991,72 грн за листопад 2011 року, січень, лютий, грудень 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових документах, а виключно на припущеннях. Вважає, що господарські операції з контрагентами, вказаними в акті перевірки, були оформлені відповідними первинними документами: накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними та мали реальний характер.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 04.09.2013р. №0001692210/3402, №0001682210/3403, №0001672210/3404 та визнано протиправними дії ДПІ щодо зміни визначених Товариством показників податкового зобов'язаня з податку на додану вартість на суму 44991,72 грн за листопад 2011 року, січень, лютий, грудень 2012 року. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства 1862 (одна тисяча вісімсот шістдесят дві) грн. 73 коп. судового збору.

На постанову суду ДПІ подано апеляційну скаргу. На думку апелянта оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що з врахуванням зібраної в ході проведення перевірки інформації щодо нездійснення ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд» господарської діяльності, що підтверджується матеріалами кримінальних справ, засновники цих підприємств жодної діяльності не вчиняли, а також за відсутності інших доказі, які б вказували на фактичне надання послуг, документи на підставі яких сформовані дані податкового обліку за спірними господарськими операціями не можуть беззаперечно підтверджувати право позивача на відображення змін у бухгалтерському та податковому обліку.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача вважав рішення суду законним та просив апеляційну скаргу відхилити.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апелянта в їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт виконання позивачем та зазначеним в акті перевірки контрагентами господарських операцій, яких підтверджується належними та допустимими доказами, всі податкові накладні отримані позивачем від контрагентів у відповідності до вимог чинного законодавства та ДПІ безпідставно здійснено коригування податкового зобов'язання та виключено з автоматизованої системи співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів «Податковий блок» показники податкової звітності позивача за листопад 2011 року, січень, лютий, грудень 2012 року.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «АРС Трейд» за період за квітень, червень 2011 року, з ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» за період за серпень, листопад, грудень 2011 року, ПП «Біко Агротрейд» за період - лютий 2012 року за наслідками якої складено акт від 19.08.2013р. №270/22-10/32409719, яким встановлено порушення:

вимог п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3 ст. 135 Податкового кодексу України (далі-ПК України) - завищено доходи по безтоварних операціях всього в сумі 212958,58 грн, у тому числі за 2-4 квартал 2011 року на 212958,58 грн, у тому числі за 4 квартал 2011 року на 212958,58 грн;

вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України - завищено витрати по безтоварних операціях всього в сумі 297284,00 грн, у тому числі: за 2 квартал 2011 року в сумі 3801,58 грн, 3 квартал 2011 року в сумі 8433,03 грн, за 4 квартал 2011 року в сумі 223162,45 грн, 1 квартал 2012 року в сумі 12495,54 грн, 2 квартал 2012 року в сумі 17078,88 грн, 3 квартал 2012 року в сумі 17078,88 грн, 4 квартал 2012 року в сумі 15233,64 грн;

вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3, пп. 135.5.4 п. 135.5, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.1, п. 146.4, п. 146.5 ст. 146 ПК України - занижено податок на прибуток всього на 129795,3 грн, у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 59202,4 грн, 3 квартал 2011 року в сумі 13669,6 грн, за 4 квартал 2011 року в сумі 2346,9 грн, 1 квартал 2012 року в сумі 2624,1 грн, 2 квартал 2012 року в сумі 45166,6 грн, 3 квартал 2012 року в сумі 3586,6 грн, 4 квартал 2012 року в сумі 3199,06 грн;

вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України - завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за рахунок безтоварних операцій на загальну суму 44991,72 грн, у тому числі за листопад 2011 року в сумі 15700,28 грн, січень 2012 року в сумі 26641,44 грн, лютий 2012 року в сумі 250,00 грн, грудень 2012 року в сумі 2400,00 грн;

вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК Укараїни - завищено податковий кредит з податку на додану вартість (далі-ПДВ) за рахунок безтоварних операцій на загальну суму 126358,39 грн, у тому числі за квітень 2011 року на 31933,34 грн, за червень 2011 року на 10333,33 грн, за серпень 2011 року на 35141,44 грн, за листопад 2011 року на 15700,00 грн, за грудень 2011 року на 250,00 грн, за лютий 2012 року на 33000,00 грн;

вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України - занижено ПДВ всього в сумі 81366,67 грн, у тому числі за квітень 2011 року в сумі 31933,34 грн, червень 2011 року в сумі 7933,33 грн, серпень 2011 року в сумі 8500,00 грн, лютий 2012 року в сумі 33000,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.09.2013р.: №0001672210/3404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 102 117,67 грн, у тому числі за основним платежем - 81366,67 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20751,00 грн; №0001682210/3403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 147 372,20 грн, у тому числі за основним платежем - 123321,10 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 24051,10 грн; №0001692210/3402, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта податкування податком на прибуток у розмірі 30829,00 грн.

У відповідності до пункту 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пункт 177.2 ст.177 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. А відповідно до пункту 177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІV (далі-Закон №996), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до п.9.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.9.2 ст.9 цього ж Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704.

Згідно вимог п.1.2 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

У розділі 2 цього ж Положення зазначено, що первинні документи, якими являються письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені якої складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Складаються первинні документи на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 квітня 2011 року між ТзОВ «БК «Український стандарт» (Покупець) та ТзОВ «АРС Трейд» (Продавець) в особі директора Неживого О.Г. укладено договір поставки, згідно якого Постачальник зобов'язується постачати Покупцеві товар (будівельні вироби, матеріали та вироби з ПВХ, будівельне обладнання), а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору. Загальна вартість даного договору становить 191 600,00 грн, у тому числі ПДВ.

На підтвердження придбання товару по цьому договору, Товариство надало податкові та видаткові накладні за підписом директора ТзОВ «АРС Трейд» Неживого О.Г. від 29.04.2011р. на загальну суму 191600,00 грн, у тому числі ПДВ 31933,34 грн, від 03.06.2011р. № 442 на загальну суму 62000,00 грн, у тому числі ПДВ 10333,33 грн, в яких в графі товар (номенклатура) зазначено - бетонозмішувач автомобільний СБ-92 в кількості 2 шт., колія підкранова L 6 м/пог в кількості 10 шт. по ціні 5 166,67 без ПДВ за одиницю. Щодо оплати позивачем долучено платіжні доручення.

Як зазначено в рішенні суду першої інстанції придбані колії підкранові на підставі договору з ПрАТ «Ірокс» продані покупю.

Оцінюючи вищеописані господарські операції колегія суддів зазначає, що придбані колії підкранові у ТзОВ «АРС Трейд» за ціною 5 166,67 без ПДВ за одиницю, а продані контрагенту Товариства за ціною, яка майже в два рази менша за ціну придбання - 3000,00грн. за шт. без ПДВ, що викликає сумнів у доцільність такого придбання та ведення господарської діяльності Товариства у збиток.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 серпня 2011 року між Товариством (Покупець) та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» (Продавець) укладено договір поставки, згідно якого Постачальник зобов'язується постачати Покупцеві товар (будівельні матеріали, вироби, матеріали та вироби з ПВХ, будівельне обладнання), надалі товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору. Загальна вартість даного договору становить 500 000,00 грн, у тому числі ПДВ.

На підтвердження придбання товару по цьому договору, Товариство надало податкові та видаткові накладні за підписом директора ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» - Кузейко А.В.: від 05.08.2011 року на загальну суму 159848,62 грн, у тому числі ПДВ 26641,44 грн, від 31.08.2011 року на загальну суму 51000,01 грн, у тому числі ПДВ 8500,00 грн, від 09.11.2011 року на загальну суму 94201,68 грн, в тому числі ПДВ 15700,28 грн, від 05.12.2011 року на загальну суму 1500,00 грн, в тому числі ПДВ 250,00 грн, в яких в графі товар (номенклатура) зазначено (вікна ПВХ, двері, водовідливи, опалубка колона, поковка, бруски обрізні, дошки, труби, шурупи). Щодо оплати позивачем долучено платіжні доручення.

Судом першої інстанції встановлено, що придбані у ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» товарно-матеріальні цінності в подальшому використані у виконаних роботах для Львівського державного університету безпеки життєдіяльності в сумі 161243,33 грн, на підставі договору будівельного підряду від 12.04.2007р. №65 та для реконструкції незавершеного будівництва дитячого садочка для Тернопільської сільської ради Миколаївського району на загальну суму 225 522,90 грн, на підставі договору підряду від 19.08.2010р. №09/08/10, що на думку суду підтверджується податковими накладними від 30.11.2011р. №301106 та від 27.01.2012р. №270102 та актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю використаних ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

Проте такі висновки суду першої інстанції спростовуються дослідженими колегією суддів первинними документами. Даючи аналіз актам виконаних робіт на виконання договорів Підряду з Львівського державного університету безпеки життєдіяльності та Тернопільської сільської ради Миколаївського району вбачається, що розміри вікон та дверей ПВХ лише в поодиноких випадках відповідають тим розмірам, які зазначені в виписаних податкових та видаткових накладних ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», щодо іншого придбаного товару доцільність придбання та доказів використання в господарській діяльності Товаритсвом суду не надано.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 лютого 2012 року б/н між ТзОВ «БК «Український стандарт» (Покупець) та ПП «Біко Агротрейд» (Продавець) укладено договір поставки, згідно якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві товар (будівельні матеріали, вироби, будівельне обладнання), надалі товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору. Загальна вартість даного договору становить 198 000,00 грн, у тому числі ПДВ.

На підтвердження придбання товару по даному договору позивачем надано видані ПП «Біко Агротрейд» податкову та видаткову накладну від 29.02.2012 року на загальну суму 198 000,00 грн у тому числі ПДВ 33000,00 грн, за підписом директора ПП «Біко Агротрейд» - Карауш В.О., згідно якої отримано металоформи. Щодо оплати позивачем долучено платіжні доручення.

Доказів доцільності придбання металоформ та використання їх у господарській діяльності Товариством не надано. Долучені до матеріалів справи акти на внутрішнє переміщення неналежно складені та не можуть нести інформації щодо предмета доказування.

Витрати на придбання товарів у ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» та «Біко Агротрейд» задекларовані позивачем та включені в Декларації на прибуток підприємства, суми податку на додану вартість включені позивачем до податкового кредиту у відповідних періодах та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, що підтверджено ДПІ в акті перевірки.

Слід зауважити, що картки рахунків не є беззаперечними доказами як придбання так і використання ТМЦ в господарській діяльності господарюючого суб'єкта. В кожному конкретному випадку факт придбання (використання) ТМЦ суд встановлює на підставі первинних бухгалтерських документів, якими картки по конкретних рахунках не являються.

Окрім того до матеріалів справи долучено акт на заміну бетонозмішувача С від 27.10.2011р., який, як пояснив колегії суддів представник позива, підтверджує факт необхідності придбаних у ТзОВ «АРС Трейд» бетонозмішувачів та використання в господарській діяльності позивача.

Даючи аналіз даному акту колегія суддів зауважує, що в ньому комісією Товариства зазначено про необхідність проведення заміни бетонозмішувача С, проте в квітні 2011 року придбавались два бетонозмішувача СБ-92. В підтвердження придбання бетонозмішувачів не надано документів, які б вказували на їх технічні характеристики та підтверджували ту обставину, що такі є ідентичні (аналогічні) бетонозмішувачу С, який підлягав заміні на автомобілі; доцільність їх придбання за пів року до моменту виникнення необхідності в заміні, що в сукупності дає суду підстави для сумніву щодо факту їх придбання у ТзОВ «АРС Трейд». Окрім того, доцільність придбання і використання в господарській діяльності іншого бетонозмішувача Товариством жодними належними доказами не підтверджена.

Даючи аналіз Договорам, видатковими та податковими накладним, які підписані директором ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» зта «Біко Агротрейд» - контрагентами позивача по оспорюваних господарських зобов'язаннях, колегія суддів приходить до висновку, що всі вони підписувались від імені особи, яка заперчує причетність до діяльності підприємства.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.1998р. за № 128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

В підтвердження факту транспортування вищезгаданих габаритних ТМЦ Товаритсвом не надано первинні документи, що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів: товаро-транспортні накладні, дорожні листи тощо, що є порушенням цих Правил.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господатських відносин від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік. Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеної Постанові від 8 вересня 2009 року справа №09/143.

Виходячи із системного аналізу наведених норм чинного законодавства колегія суддів зазначає, що наявність у Товаритсва податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум до складу податкового кредиту та формування валових витрат у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності.

Окрім того, долучена до матеріалів справи податкова накладна №2 від 22.05.2013р. в номенклатурі якої, в тому числі, зазначено «колія підкранова», Покупець та Продавець є однією і тією ж особою, що податковим законодавством не допускається.

Оцінюючи докази, судом враховано, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування витрат та податкового кредиту. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Окрім того судом взято до уваги і ту обставину, що позивач та контрагенти працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного. Суд вважає, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

В статті 13 Цивільного кодексу України зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладання удаваних угод, що має на меті приховати реальну угоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обов'язку сплати податків).

Контролюючим органом проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності Товариства встановлено, що таким оплачувались кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету, з чим погоджується колегія суддів.

Встановлений судом факт заниження сплати податку на прибуток на загальну суму 123 321,10грн., заниження сплати податку на додану вартсть на загальну суму 81 366,67грн. та завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 30 829,00грн. знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та правомірно прийшов до висновку про донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, а тому наявні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів вважає, що показники податкового зобов'язання з ПДВ Підприємства знаходяться в причиново-наслідковому зв'язку з правомірністю формування податкового кредиту, а тому коригування цих показників за наявності встановленої судом необґрунтованісті заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди є правомірним.

Щодо, оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то такі прийняті з дотриманням вимог Податкового Кодексу України та передбачених ст.2 КАС України принципів, що є підставою у відмові в позові.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою постанову суду скасувати та прийняти нову постанову.

В порядку ст.94 КАС України, судові витрати не належить стягувати зі сторін спору.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТзОВ «Будівельна компанія «Український стандарт» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень №0001692210/3402, №0001682210/3403, №0001672210/3404 від 04.09.2013 року - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

О.М.Довгополов

Повний текст Постанови виготовлено 05.02.2014р.