Справа №297/1702/13

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого - Бисага Т.Ю.,

суддів - Власова С.О., Дроботі В.В.,

при секретарі - Чучка Н.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 вересня 2013 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог Берегівський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області про усунення перешкод у користуванні майном, позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липня 2013 року ОСОБА_4, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог Берегівський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області про усунення перешкод у користуванні майном, позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 15 вересня 2007 року вона вийшла заміж за ОСОБА_5, та вирішили проживати в спірному будинку її бабки ОСОБА_6, який знаходиться в АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_3 року її бабка померла. Згідно заповіту від 17 березня 2005 року, остання все своє майно заповіла позивачці. Крім неї в будинку зареєстровані та проживають її батько і брат. Своєю поведінкою відповідачі порушують загальноприйняті правила співжиття, створюють обстановку, за якою спільне проживання з ними є неможливим, проживання відповідачів в спірному житлі створює для позивача перешкоди у здійсненні права власності, просить позбавити відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права користування житловим будинком та виселення їх.

Рішенням Берегівського районного суду від 25 вересня 2013 року позов задоволено повністю.

Позбавлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права користування житловим будинком, що Знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 114,70 грн. судових витрат.

Виконання рішення в частині виселення відстрочено на два місяці з моменту набрання ним законної сили.

Не погоджуючись та вважаючи незаконним рішення першої інстанції, відповідачі подали апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення Берегівського районного суду від 25 вересня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволені позову повністю, мотивуючи це неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.

У судове засідання апелянти не з'явились, натомість надіслали до суду телеграму про розгляд справи у їх відсутності.

Представник позивачки проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується апеляційна скарга, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВТІ №199145 від 03 червня 2013 року ОСОБА_4 успадкувала будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.9).

Судом вірно встановлено, що на момент розгляду справи, в будинку який знаходиться в АДРЕСА_1 крім позивачки зареєстровані батько ОСОБА_2 та брат ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Яношівської сільської ради від 01.08.2013 року.(а.с.34).

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у вказаному будинку з 23.02.1986 р., а ОСОБА_3 з 29.13.1999 р., що підтверджується будинковою книгою (а.с. 7-8).

Дослідженими судом фактичними даними встановлено, що відповідачі зареєстровані в спірному будинку як члени сім'ї колишнього власника будинку ОСОБА_6, оскільки оселилися в спірному будинку та проживали в ньому за життя останньої.

Той факт, що відповідачі вселились в будинок, який належить ОСОБА_4 не самовільно, та проживали там зі згоди колишнього власника, позивачем не оспорюється.

За змістом ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб.

Положення наведеної норми ЦК узгоджуються із змістом ст. 156 ЖК України, відповідно до якої члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Однак, права позивача, як власника житлового будинку, порушуються наявністю в помешканні осіб, які не мають правового відношення до нього.

Що стосуються доводів апелянта ОСОБА_2 що він сам покращував, ремонтував будинок, віддавав борги колишньої дружини, то в матеріалах справи, відсутні будь-які докази цього.

Крім вищенаведеного, колегією береться до уваги довідка Яношівської сільської ради від 22 жовтня 2013 року про те, що громадяни ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 3 жовтня 2013 року з спірного будинковолодіння виселились разом зі своїми речами, місце їхнього проживання сільській раді не відомо.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невірність застосування судом норм матеріального чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до невірного вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, - відхилити.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 вересня 2013 року , - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: