ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" червня 2006 р. Справа № 10/245"НА"
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черпака Ю.К.
суддів: Веденяпіна О.А.
Іоннікової І.А.
при секретарі Мельниченко Л.І. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Фісунова С.Л. (довіреність №11 від 12.01.2006р.);
від відповідача:
1. ДПІ у м. Житомирі: Гуменюк І.О. (довіреність №249/Г/10 від 06.04.2006р.);
Литвинчук Р.М. (довіреність №10625/Л/10 від 05.06.2006р.);
Лівшун В.П. (довіреність №3325/г-10 від 25.04.2006р.);
2. УДК в Житомирській області:
Журавський В.Й. (довіреність №21-11/1489 від 20.03.2006р.);
від прокуратури: Сидоренко О.П. - прокурор відділу прокуратури Житомирської
області (посвідчення №45),
розглянувши апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Житомирі (м.Житомир)
на рішення господарського суду Житомирської області
від "01" лютого 2005 р. у справі
за позовом спільного підприємства "Мікро Мет" (м. Житомир)
до 1. Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції (м.Житомир) 2. Управління Державного казначейства в Житомирській області (м.Житомир)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Житомирської ОДПІ від 19.05.2004р. №2555/23-04/25850 і №2556/23-04/25851 та відшкодування ПДВ з бюджету,
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2004 року спільне підприємство "Мікро Мет" звернулося зпозовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19.05.2004р. №2555/23-04/25850 та №2556/23-04/25851, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.
Заявами від 16.12.2004р., 25.01.2005р. та від 01.02.2005р. спільне підприємство уточнило позовні вимоги та просило визнати недійсними зазначені податкові повідомлення-рішення, відшкодувати з державного бюджету податок на додану вартість у сумі 1439001,65 грн. (т.1 а.с.91-92, 109-112, т.2 а.с.1-4, 63-66).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 01.02.2005р. позов задоволено.
Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції від 19 травня 2004 року №2555/23-04/25850 і №2556/23-04/25851.
Відшкодовано з Державного бюджету України спільному підприємству "Мікро Мет" податок на додану вартість у сумі 1439001 грн. 65 коп.
Стягнуто з Житомирської ОДПІ на користь СП "Мікро Мет" 1700 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В апеляційній скарзі Житомирська об'єднана державна податкова інспекція, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у місті Житомирі, просить скасувати рішення суду і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові (т.2 а.с.81-84).
Посилається на те, що визнання рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24.12.2003р. недійсними з моменту реєстрації установчих документів, у тому числі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, контрагента позивача - закритого акціонерного товариства "Промтехстандарт", позбавляло спільне підприємство "Мікро Мет" права на віднесення до податкового кредиту на підставі п.п.7.2.4, 7.4.1 і 7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сплаченої суми податку на додану вартість (т.2 а.с.81-84).
У відзиві на апеляційну скаргу управління Державного казначейства у Житомирській області зазначило, що воно не є органом, який визначає розмір і порядок стягнення податку на додану вартість, тому не може судити про правомірність відшкодування даного податку (т.2 а.с.33).
Від СП "Мікро Мет" не надійшло письмового відзиву чи заперечень на апеляційну скаргу.
Заслухавши пояснення представників податкової інспекції, управління Держказначейства та прокуратури Житомирської області, які висловилися за підтримання апеляційної скарги, представника позивача, який заперечив проти її доводів, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Житомирською ОДПІ проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства спільним підприємством "Мікро Мет" по взаємовідносинах із закритим акціонерним товариством "Промтехстандарт" за період з 01.11.2001р. по 01.04.2003р., про що складено акт від 19.05.2004р. №273/7/23-04 (т.1 а.с.15-41).
В акті перевірки йдеться про те, що СП "Мікро Мет" завищило суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування з бюджету, на 584197,00 грн. за листопад 2001 року - червень 2002 року та занизило за цей же період суму зобов'язань з податку на додану вартість на 710565,00 грн.
Такий висновок відповідача грунтується на тому, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24.12.03р. визнані недійсними з моменту реєстрації: установчий договір ЗАТ "Промтехстандарт", статут, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ЗАТ "Промтехстандарт" №37562815, видане 17.04.2001р., у зв'язку з чим виписані вказаним підприємством податкові накладні вважаються недійсними та не мають юридичної сили.
На думку податкової інспекції, спільне підприємство порушило вимоги п.п.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до яких право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, та не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими чи митними деклараціями.
На підставі акта перевірки Житомирської ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.05.2004р.:
- за №2555/23-04/25850 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 584197,00 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 111295,00 грн. (т. 1 а.с.100);
- за №2556/23-04/25851 про донарахування спільному підприємству 710656,00 грн. податку на додану вартість та застосування штрафної санкції в розмірі 355282,00 грн. (т.1 а.с.101).
Як зазначено в акті перевірки та свідчать матеріали справи, між позивачем та ЗАТ "Промтехстандарт" 19.11.01р. був укладений договір №1119, згідно з яким ЗАТ "Промтехстандарт" передало, а СП "Мікро Мет" за період з 19.11.01р. по 31.05.02р. прийняло продукцію - брухт чорних та кольорових металів на загальну суму 7768572,05 грн., в тому числі ПДВ - 1294762,00 грн., що підтверджено накладними та податковими накладними, переліченими в акті перевірки (т.1 а.с.22-30, т.2 а.с.96-98).
Отримана продукція оприбуткована позивачем по обліку підприємства на рахунку 63.1, суму податку на додану вартість в розмірі 1294762,13 грн. занесено до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) та включено в декларації з податку на додану вартість до податкового кредиту відповідних періодів. Розрахунки між СП "Мікро Мет" та ЗАТ "Промтехстандарт" за отриманий товар були проведені векселем, грошовими коштами та товарами на загальну суму 7773692,08 грн.
Отримання товару та проведення розрахунків за отриманий товар, у тому числі факт сплати спільним підприємством податку на додану вартість, податковою інспекцією не заперечувався.
Про виконання сторонами угоди її умов свідчить також позов Житомирської ОДПІ про визнання недійсним договору від 19.11.2001р. №1119 (т.2 а.с.99).
Відповідно до підпункту 3.1.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування цим податок є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; особа-продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" зареєстровані платники податку мають право нараховувати покупцю ПДВ, складати та видавати йому податкову накладну.
На дату укладання договору купівлі-продажу (19.11.01р.) і дату видачі податкових накладних ЗАТ "Промтехстандарт" перебувало на податковому обліку як платник ПДВ.
На період проведення перевірки і складання акта від 19.05.2004р. №273/7/23-04 рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24.12.2003р. про визнання недійсними установчих документів ЗАТ "Промтехстандарт" і його свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість не набрало законної сили, про що свідчить лист цього суду (т.1 а.с.87).
В подальшому зазначене рішення суду скасовано апеляційною інстанцією, а при новому розгляді справи рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 06.10.2005р. в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що створення ЗАТ "Промтехстандарт" і його господарська діяльність відповідали меті та предмету діяльності товариства, які передбачені в його статуті (т.2 а.с.132). Рішення суду набрало законної сили.
З цих підстав відмовлено в позові Житомирської ОДПІ до СП "Мікро Мет" та ЗАТ "Промтехстандарт" про визнання недійсною угоди від 19.11.2001р. №1119 (т.2 а.с.136-140).
Тому, оспорені податкові повідомлення-рішення від 19.05.2004р. є протиправиними та обгрунтовано визнані судом недійсними.
Щодо відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість на загальну суму 1439001,65 грн., у тому числі сплаченого позивачем на погашення податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 19.05.2004р., то висновок суду першої інстанції в цій частині теж є правильним, виходячи з наступного.
Листом від 27.08.03р. №131 позивач звернувся до Житомирської ОДПІ з проханням зарахувати податок на додану вартість, який підлягає бюджетному відшкодуванню згідно податкових декларацій за період з квітня 2002 року по березень 2003 року, на рахунок в установі банку Державного казначейства м. Житомира (т.1 а.с.197).
Листом від 09.09.03р. №51580/10/19-03 Житомирська ОДПІ підтвердила бюджетну заборгованість перед СП "Мікро Мет" по податку на додану вартість станом на 01.09.03р. в сумі 1149368,37 грн. (т.1 а.с.198).
Позивач надав Житомирській ОДПІ декларації за травень 2002р., червень 2002р., вересень 2002р., жовтень 2002р., березень 2003р. на загальну суму 1145150,00 грн., за якими зазначена сума ПДВ підлягала до бюджетного відшкодування.
В порушення вимог пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідач на протязі місяця ПДВ платнику податку не відшкодував.
Частина податкового кредиту в сумі 260301,00 грн. за травень 2002р., що була заявлена до відшкодування, позивачем використана в наступних податкових періодах, у зв'язку з чим залишок суми ПДВ, заявленої до відшкодування за травень 2002 року, на день вирішення спору складав 47119,65 грн.
Згідно з поданими деклараціями за квітень, травень, вересень, жовтень, листопад 2003 року та лютий 2004 року, позивачем додатково задекларована сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету в розмірі 255359,00 грн.
За період з травня по жовтень 2004 року позивачем погашено зобов'язання зі сплати ПДВ по оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях №2555/23-04/25850 та №2556/23-04/25851 від 19.05.04р. на загальну суму 398532,00 грн.
Відповідно до листа №321/1 від 31.08.04р. Житомирською ОДПІ переплату по податку на прибуток в сумі 10100,00 грн. зараховано в рахунок погашення зобов'язання по податку на додану вартість (т.1 а.с.196).
Отже, позивач станом на 01.01.05р. здійснив погашення податкових зобов'язань по оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях на загальну суму 1439001,65 грн., що підтверджено актом взаємозвірки між СП "Мікро Мет" та Житомирською ОДПІ (т.3 а.с.67-68). Вказану суму податку на додану вартість позивач просив відшкодувати з бюджету у порядку, що передбачений чинним законодавством.
Підпунктами 7.7.1 та 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що якщо сума податку, яка визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Згідно з п.8.1 ст.8 Закону платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт подання позивачем податкових декларацій за травень, червень, вересень, жовтень 2002 року, березень, квітень, травень, вересень, жовтень, листопад 2003 року та лютий, травень, червень, серпень, вересень 2004 року, відповідно до яких заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість на час розгляду справи по суті складала 1439001,65 грн. (т.1 а.с.111-193, т.2 а.с.5-57).
Ця сума коштів податковою інспекцією не оспорена і в суді першої інстанції нею не заперечувалася.
У відзиві на уточнені позовні вимоги та в апеляційній скарзі Житомирська ОДПІ зазначила, що вся належна до відшкодування сума податку була зарахована на погашення донарахувань по акту перевірки від 19.05.2004р. №273/7/23-04 (т.2 а.с.61,84).
Оскільки податкові повідомлення-рішення визнані недійсними, то ця сума коштів підлягає поверненню позивачу.
Ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному вирішенні справи (з березня 2005 року) відповідач не подав доказів, які б свідчили про неправомірність формування спільним підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість та відсутність підстав для бюджетного відшкодування ПДВ.
Всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень не довела наявність обставин, які є перешкодою для відшкодування податку на додану вартість.
В апеляційній скарзі відповідач як на підстави скасування судового рішення послався на ті самі обставини, які зафіксовані в акті перевірки, а інших аргументів не навів.
За такого правового положення, коли доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, то оскаржене рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Житомирі, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 01 лютого 2005 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Черпак Ю.К.
судді:
Веденяпін О.А.
Іоннікова І. А.
віддрук. 2 прим.
1-до справи
2-в наряд
друк. Кравчук Н.В.