АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа №: 22-ц/191/277/14Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
головуючого суддіМоісеєнко Т.І.
суддівЛоманової Л.О., Романової Л.В.,
при секретаріБогданович О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_6 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи - ОСОБА_7, орган опіки та піклування виконавчого комітету Феодосійської міської ради, Відділ державної виконавчої служби Феодосійського МУЮ, про цивільній справі за позовом прокурора м.Феодосії в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, до ОСОБА_6, третя особа орган опіки та піклування управління освіти Феодосійської міської ради, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 10 січня 2014 року,-
ВСТАНОВИЛА:
18 листопада 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з заявою про визнання виконавчого листа, виданого за рішенням Феодосійського міського суду від 20.10.2005 року, яким її позбавлено батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнуто з неї аліменти на користь особи чи установи, де буде знаходитись дитина, в розмірі ? частки всіх видів доходів, починаючи з 28.09.2005 року і до повнолітня дитини, таким, що не підлягає виконанню.
В якості заінтересованих осіб до участі в справі були залучені ОСОБА_7, орган опіки та піклування виконавчого комітету Феодосійської міської ради, Відділ державної виконавчої служби Феодосійського МУЮ.
Вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Феодосійського міського суду від 20.10.2005 року було відкрите виконавче провадження № 2-5250 від 20.10.2005 року, яким з неї стягуються аліменти на утримання дитини до її повноліття. Проте, рішенням Феодосійського міського суду від 24.07.2013 року малолітня ОСОБА_8 була усиновлена. Вказане рішення суду не оскаржувалось і набрало законної сили.
Посилаючись на положення ст. 232 СК України, заявник просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий за рішенням Феодосійського міського суду від 20.10.2005 року про стягнення з неї аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, до її повноліття, з моменту набрання законної сили рішенням Феодосійського міського суду від 24.07.2013 року про усиновлення дитини.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 10 січня 2014 року заява ОСОБА_6 була задоволена.
Визнано таким, що не підлягає виконанню з 06 серпня 2013 року виконавчий лист №2 525005 від 20.10.2005 року, виданий Феодосійським міським судом АРК по цивільній справі за позовом прокурора м.Феодосії, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, до ОСОБА_6, третя особа орган опіки та піклування управління освіти Феодосійської міської ради, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини, в частині стягнення з ОСОБА_6 (боржник) на користь ОСОБА_7 (стягувач) аліментів на утримання ОСОБА_8 ,ІНФОРМАЦІЯ_1.
Не погодившись з вказаною ухвалою , ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, які мають суттєве значення по справі, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_6
Апелянт посилається на те, що суд неправомірно не притягнув до участі в справі прокурора, який в 2005 році звертався до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав та стягнення з неї аліментів на утримання малолітньої дитини.
На думку апелянта суд помилково зазначив, що рішенням суду від 20.10.2005 року аліменти бути стягнути на користь особи або органу, на утриманні якого знаходилась дитина, оскільки вказані аліменти були стягнути саме на її користь.
Апелянт також вважає, що суд неправомірно не прийняв до уваги її звернення від 08.01.2014 року до відділу державної виконавчої служби Феодосійського МУЮ про проведення перевірки з нарахування та сплати аліментів ОСОБА_6, оскільки остання не повною мірою визначала свій дохід у 2011 році.
Посилаючись на ч.2 ст.369 ЦПК України апелянт вважає, що виконавчий лист визнається таким, що не підлягає виконанню, якщо обов.язок боржника зі сплати аліментів відсутній повністю або частково . Проте, ОСОБА_6 зупинила виплату аліментів з серпня 2013 року, а її дохід від двох торгівельних місць на ринку не був перевірений.
Дослідивши матеріали справи,заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, її представника, представника органу опіки та піклування, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції керувався тим, що, відповідно до вимог ч.1 ст.232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов.язки між батьками та особою, яка усиновлена, що є підставою для закінчення виконавчого провадження за нормами ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження».
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки він заснований на законі та відповідає матеріалам справи.
Частиною 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 звернулася до суду з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2-525005 від 20.10.2005 року, виданий Феодосійським міським судом АРК по цивільній справі за позовом прокурора м.Феодосії, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, до ОСОБА_6, третя особа орган опіки та піклування управління освіти Феодосійської міської ради, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини, в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання ОСОБА_8 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки рішенням Феодосійського міського суду від 24.07.2013 року малолітня ОСОБА_8 була усиновлена. ( а.с.44).
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Феодосійського міського суду від 20.10.2005 року ОСОБА_6 позбавлено батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнено з неї аліменти на користь особи чи установи, де буде знаходитись дитини, в розмірі ? частки всіх доходів, починаючи з 28.09.2005 року і до повнолітня дитини (а.с.20).
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів.
Згідно зі статтею 368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.
Відповідно до ст. 19 цього Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.
Судом першої інстанції також встановлено, що протягом з вересня 2005 року по серпень 2013 року на підставі відкритого виконавчого провадження аліменти сплачувались ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7, на утриманні якої знаходилась малолітня дитина.
Відповідно до рішенням Феодосійського міського суду від 24.07.2013 року ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, була усиновлена . (а.с.32зв.-33)
Статтею 223 ЦПК України передбачено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду від 24.07.2013 року в апеляційному порядку не оскаржувалось, в зв.язку з чим набрало законної сили 06.08.2013 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 232 СК України, з моменту усиновлення дитини припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими родичами за походженням.
Частиною 4 ст. 232 СК України встановлено, що усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у тому ж обсязі, яки мають батьки щодо дитини.
Принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 14 ЦПК визначені ознаки обов'язковості судових рішень. Крім того, виконання рішення суду, в тому числі припинення його виконання, є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів закон покладає на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Правові засади діяльності державної виконавчої служби визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
З урахуванням викладених норм права та фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що обов'язок позивачки щодо виплати аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_8 припинений з моменту усиновлення дитини, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 232 СК України, а виконавчий лист, виданий на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_6 аліментів, може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частин 2 та 4 ст. 369 ЦПК України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Посилання апелянта на те, що ухвала суду прийнята по недосліджених обставинах з питання є чи не має заборгованості ОСОБА_6 по сплаті аліментів, не можуть бути визнані обгрунтованими.
Під час розгляду справи судом досліджувалась довідка-розрахунок по аліментам, сплаченим ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 за станом на 31.07.2013 року. Відповідно до вказаного розрахунку переплата по аліментам складала 280,22 грв. ( а.с.32).
Після усиновлення малолітньої ОСОБА_8 за рішенням суду від 24.07.2013 року, яке набрало законної сили 06.08.2013 року, родинні стосунки між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 були припинені і з вказаного часу заявник не повинна сплачувати алімети на її утримання.
Будь-яких відомостей про наявність заборгованості по сплаті аліментів на час припинення зобов.язань з їх виплати матеріали справи не містять.
Відомостей про те, що до 06.08.2013 року ОСОБА_7 зверталась з заявами до державної виконавчої служби про те, що розмір стягнутих аліментів не відповідає прибутку, який отримує ОСОБА_6, суду не надано.
За такими обставинами суд першої інстанції правомірно відмовив у залученні до матеріалів справи і дослідженні в судовому засіданні звернення ОСОБА_7 до державної виконавчой служби від 08.01.2014 року про проведення перерахунку аліментів, стягнутих з ОСОБА_6 за рішенням суду від 20.10.2005 року.
Колегія суддів погоджуєтся з висновками суду першої інстанції про визнання виконавчого листа №2-525005 таким, що не підлягає виконанню, оскільки вони відповідають вимогам ч. 1 ст. 232 СК України та ч. 2 , 4 ст. 369 ЦПК України.
Доводи апелянта про те, що в порушення норм процесуального законодавства в розгляді справи не приймав участі прокурор не можуть бути прийняти до уваги, оскільки ст.45 ЦПК України не передбачена обов.язкова участь прокурора в судовому засіданні під час вирішення питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а ч.3 ст.369 ЦПК України передбачено, що суд розглядає такі заяви з повідомленням стягувача та боржника, неявка яких не є перешкодою для розгляду заяви.
Не є обгрунтованими і доводи апелянта про те, що суд неправильного визначився з особою, на корить якої були стягнути аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_8 рішенням Феодосійського міського суду від 20.10.2005 року.
З резолютивної частини вказаного рішення суду вбачається, що аліменти були стягнути з ОСОБА_6 на користь особи чи установи, де буде знаходитись дитина, в розмірі ? частки всіх видів доходів, починаючи з 28.09.2005 року ( а.с.20). Оскільки малолітня ОСОБА_8 знаходилась на вихованні ОСОБА_7, останній виплачувались аліменти на утримання дитини, до її усиновлення, що відповідає ухваленому судом рішенню щодо їх стягнення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга не містить безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанці.
Підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, п.1 ч.1 ст.312, статтями 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 10 січня 2014 року відхилити.
Ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 10 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Т.І.Моісеєнко Л.О.Ломанова Л.В.Романова