ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2014 р. (15:55) Справа №801/11520/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

за участю представників:

позивача - Абдурешитової Л.І., довіреність №04-5/16 від 07.11.2013 року,

відповідача - Юркова О.В., довіреність №03-21/248 від 28.01.2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції

про визнання недійсною постанови,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції про визнання недійсною постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.08.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа була прийнята без належних підстав, оскільки Відділення фонду одразу погодилось на виділення грошових коштів для авансування витрат на проведення виконавчих дій. У відповіді на повідомлення відповідача відділення Фонду зазначило причину, за якою позивач не може провести авансування у двадцятиденний строк, а саме необхідність затвердження змін до кошторису бюджетної установи. Проте, державним виконавцем без врахування цих обставин було повернуто виконавчий документ у зв'язку із не проведенням авансування витрат у двадцятиденний строк з дня отримання повідомлення.

Присутній у судовому засіданні 28.01.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечував. В письмових запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на незгоду із заявленими позовними вимогами. Позиція відповідача обґрунтована тим, що в порядку статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» позивачу, який є стягувачем за наказом Господарського суду АР Крим у справі №2-25/14286-2005 р., було направлено повідомлення про перерахування у двадцятиденний строк з дня одержання листа на депозитний рахунок відділу виконавчої служби коштів для проведення оцінки арештованого майна боржника. Вказане повідомлення було отримано позивачем 29.07.2013 року. Проте, у встановлений двадцятиденний строк позивачем не було проведено авансування витрат, що й стало підставою для повернення виконавчого документа без виконання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд -

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом АР Крим 30.12.2005 року видано наказ про примусове виконання рішення у справі №2а-25/14286-2005р. про стягнення із Дочірнього підприємства Бахчисарайське мисливсько-рибальське господарство на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 3384 грн. штрафу (а.с.13)

Відділом державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції за наказом Господарського суду АР Крим від 30.12.2005 року у справі №2а-25/14286-2005р. було відкрито виконавче провадження.

Листом від 23.07.2012 року №0321/0707 (а.с.16) Відділом державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції було повідомлено Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів про те, що при перевірці майнового стану боржника Дочірнього підприємства Бахчисарайське мисливсько-рибальське господарство було встановлено, що за боржником зареєстрований державний акт про право власності на земельну ділянку, на яку постановою державного виконавця накладений арешт. З метою забезпечення проведення подальших виконавчих дій, пов'язаних із передачею майна на реалізацію, позивачу у 20-денний строк з дня отримання даного повідомлення запропоновано перерахувати суму в розмірі 2000,00 грн. (за проведення оцінки майна) на рахунок Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції за призначенням: авансування витрат.

У листі позивача також попереджено, що у випадку не перерахування грошових коштів в рахунок авансування витрат на виконавче провадження у 20-денний строк з дня отримання даного повідомлення наказ Господарського суду АР Крим у справі №2а-25/14286-2005р. буде повернутий без подальшого виконання, а арешт з нерухомого майна буде знятий.

У відповідь на лист Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції позивачем листом від 01.08.2013 року №04-4/2257 (а.с.17) було повідомлено виконавчу службу про те, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів згодне внести грошові кошти в сумі 2000,00 грн. для авансування витрат на виконавче провадження. Крім того, у листі також повідомлялось про те, що Відділення фонду є бюджетною організацією, підконтрольно та підзвітно Фонду соціального захисту інвалідів, кошторис витрат відділення Фонду затверджується директором Фонду соціального захисту інвалідів. Для перерахування грошових коштів в рахунок авансування витрат 01.08.2013 року на адресу Фонду соціального захисту інвалідів направлена заявка про виділення грошових коштів. При отриманні фінансування відділенням Фонду буде внесена сума авансу.

Постановою від 27.08.2013 року Відділом державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції виконавчий документ наказ Господарського суду АР Крим у справі №2а-25/14286-2005р. повернутий стягувачу Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів без виконання у зв'язку із не здійсненням у 20-денний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця авансування витрат на проведення виконавчих дій (а.с.12).

Постанова від 27.08.2013 року була направлена на адресу позивача та отримана ним 09.12.2013 року, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі №0321/7627 від 27.08.2013 року (а.с.11).

Не погодившись з рішенням органу державної виконавчої служби, позивачем було його оскаржено у судовому порядку.

Під час розгляду справи судом перевірено правомірність прийнято відповідачем рішення, його відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі по тексту - Закон № 606-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У статті 17 Закону № 606-XIV зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, накази господарських судів.

Статтею 41 Закону № 606-XIV встановлено, що витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 частини 41 Закону № 606-XIV визначено, що кошти виконавчого провадження складаються, у тому числі з авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій.

Згідно із статтею 42 Закону Закону № 606-XIV з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Після завершення виконавчого провадження авансовий внесок повністю повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Не здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа, у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 47 Закону є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу.

Як зазначалось вище, листом від 23.07.2013 року №0321/0707 Відділом державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції було повідомлено позивача про необхідність у двадцятиденний строк з дня отримання даного повідомлення здійснити авансування витрат на проведення виконавчих дій.

Листом від 01.08.2013 року позивач погодився із здійснення авансування витрат на проведення виконавчих дій, однак, зазначив про те, що відділення фонду є бюджетною установою, кошторис витрат затверджується директором Фонду соціального захисту інвалідів, у зв'язку з чим сума авансу буде внесена після отримання фінансування від Фонду.

Згідно з пунктом 1 Положення про Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого Наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 26.05.2011 року №11 (з у рахуванням внесених змін, а.с.4-10), Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів. Пунктами 13-14 Положення встановлено, що кошторис відділення Фонду затверджує директор Фонду. Відділення фонду утримується за рахунок коштів державного бюджету.

Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228 (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що кошторисом бюджетної установи є основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Згідно з пунктом 5 Порядку установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів. Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами.

Відповідно до пункту 32 Порядку кошториси затверджуються керівником відповідної вищестоящої установи, за винятком кошторисів, зазначених у пункті 33 цього Порядку (якщо законодавством не встановлено інший порядок затвердження).

Абзацом 2 пункту 32 Порядку визначено, що розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами.

Пунктом 47 Порядку передбачено, що зміни до кошторису вносяться, в тому числі у разі виникнення потреби у збільшенні видатків бюджету.

У разі внесення змін до кошторису складаються відповідні довідки, які затверджуються і виконуються у тому ж порядку, що і кошториси.

Таким чином, фінансування витрат бюджетної установи, що не були визначені у кошторисі, передбачає внесення змін до кошторису та дотримання законодавчо встановленої процедури, що потребує й певних часових затрат.

Суд зазначає, що стаття 42 Закону України «Про виконавче провадження» не містить вказівок на те, протягом якого строку стягувачем має бути здійснено авансовий внесок на фінансування витрат з проведення виконавчих дій. Такий строк встановлюється державним виконавцем з урахуванням всіх об'єктивних обставин в кожному окремому випадку.

Проте, державним виконавцем при встановленні строку для здійснення позивачем авансування витрат на виконавчі дії не було враховано обставин відносно того, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів є бюджетною установою та виділення коштів на проведення виконавчих дій потребує внесення змін до кошторису установи.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлені під час розгляду справи обставини свідчать про те, що рішення про повернення виконавчого документу було прийнято відповідачем передчасно, необґрунтовано, без з'ясування всіх необхідних обставин щодо фінансування витрат бюджетних установ.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем було здійснено всі залежні від нього заходи з метою повного та своєчасного проведення авансування витрат на виконавчі дії. Так, 01.08.2013 позивачем на адресу директора Фонду соціального захисту інвалідів було направлено лист №02-2/275 (а.с.18) із заявкою на проведення додаткового фінансування в сумі 2000,00 грн. по КПКВ 2507030 «Заходи із соціальної, трудової та професійної реабілітації інвалідів» за напрямком «Соціальна, трудова та професійна реабілітація інвалідів, видатки на створення Національного центру параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів та Західного реабілітаційно-спортивного центру» п.8 «Судові витрати».

За таких обставин, постанова про повернення виконавчого документу від 27.08.2013 року є такою, що прийнята Відділом державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

У судовому засіданні, яке відбулось 28.01.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 03.02.2014 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції протиправно про повернення виконавчого документу стягувачу від 27.08.2013 року.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.