ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

"10" жовтня 2006 р.                                                                   Справа № 62/5-06

Господарський суд Київської області в складі судді Подоляка Ю.В., при секретарі Оксаковській М.А., розглянувши адміністративну справу

за участю представників:

обставини справи:

В господарський суд Київської області звернулась з адміністративним позовом Кагарлицька об'єднана державна податкова інспекція (далі -Позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -Відповідач) про припинення підприємницької  діяльності з мотивів неподання останнім протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.09.2006р. відкрито провадження у даній справі та відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України залучено до участі у справі в якості третьої  особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кагарлицька районна державна адміністрація (далі -Третя особа).

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надіслав  до суду відзив на позов в якому зазначає, що позов визнає, оскільки підприємницькою діяльність не займається.

Представник Третьої особи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, пояснень чи заперечень проти позовних вимог не надав.

Згідно ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Беручи до уваги, що господарський суд повідомив сторони та третю особу про розгляд справи належним чином відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75, що підтверджується: журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Київської області; відповідною відміткою на першому примірнику ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі, що міститься в матеріалах справи, тому суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, суд

встановив:

Відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа 05.05.1995р. про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за НОМЕР_1, ідентифікаційний номер  суб'єкта підприємницької діяльності НОМЕР_5, що підтверджується реєстраційною карткою суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, довідками державного реєстратора Кагарлицької районної державної адміністрації НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Відповідно до п. 1, 2 ч.1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, а також подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

В порушення зазначеної норми Відповідач не звітує до державних податкових органів з першого кварталу 2003 року, про що свідчить залучена до матеріалів справи довідка Кагарлицької об'єднаної  державної податкової інспекції Київської області.

Відповідно до довідки Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області НОМЕР_4 заборгованості перед бюджетом по сплаті податків, станом на 18.07.2006р. у відповідача не має.

Згідно із пп. 8.6 п. 8 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998р. № 80, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.1998р. за №172/2612, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та в разі неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, керівник державної податкової служби приймає рішення про звернення до господарського суду із позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку,  встановлених  законами  України,  мають право звертатися  у  передбачених  законом  випадках до судових органів із заявою (позовною  заявою) про скасування  державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин. Так, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами  ст.  217 вказаного Кодексу господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються, зокрема, такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.  Крім зазначених господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 218 вказаного Кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, зокрема, скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання (ст. 239 названого Кодексу).

Відповідно до ст. 247 зазначеного Кодексу у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6-7 ст. 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання ліквідується зокрема у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру.

Частиною 2 ст. 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб -підприємців” передбачено, що підставою для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця, зокрема,  є: -неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Враховуючи те, що Відповідачем не доведено вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення і беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 128, 158, 160 - 163, 167, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -

постановив:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5).

Копію постанови надіслати відповідачу та третій особі (державному реєстратору за місцем державної реєстрації фізичної особи - підприємця).

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160  Кодексу адміністративного судочинства України -з дня складання в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя                                                                                                 Подоляк Ю.В.

Дата підписання постанови 16.10.2006р.