Справа №302/1118/13

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого судді: Бисага Т.Ю.

суддів:Власова С.О., Фазикош Г.В.,

при секретарі: Чучка Н.В.

за участю: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, який мотивувала тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Батьки позивачки розлучилися вже понад 13 років тому і не проживають разом. Мати виховувала та утримувала її одна, батько матеріальної допомоги не надав. Позивачка після закінчення школи вступила до вищого навчального закладу і тепер навчається на першому курсі денної форми навчання навчально-наукового Одеського державного університету внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство» на умовах договору, строком навчання 4 роки. За навчання щорічно їй слід сплачувати 14 000,00 грн., окрім цього вона винаймає квартиру, за яку потрібно сплачувати 1500,00 грн. щомісячно. Мати позивачки постійного місця роботи не має. Вона потребує матеріальної допомоги батьків, оскільки мати одна неспроможна її утримувати, батько відмовився надавати їй матеріальну допомогу.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2013 року позов ОСОБА_5 про стягнення аліментів, - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти щомісячно починаючи з 02.10.2013 року і до досягнення нею повноліття, а надалі до припинення навчання, але не пізніше досягнення двадцяти трьох річного віку, у розмірі 750 грн. Стягнуто з відповідача судові витрати у виді судового збору в сумі 229,40 грн. на користь держави.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якою просить: змінити рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь доньки - ОСОБА_5 щомісячно аліменти в розмірі ? частини від усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення нею повноліття.

Вимоги апелянта мотивовані тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення необґрунтовано з порушеннями норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановивши обставини, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, а тому вважає, що рішення підлягає зміні.

Зокрема стверджує, що жодним чином не відмовляється від сплати аліментів на утримання доньки. З моменту розлучення з дружиною, він по мірі можливості допомагав матеріально своїй дитині і до цього часу жодних претензій до нього не було.

В судове засідання апелянт не з'явився, надавши суду заяву про слухання справи без його участі.

Позивачка в судове засідання не з'явилася.

Третя особа на стороні позивача пояснила, що підтримує доводи, викладені в позові її доньки, оскільки відповідач по справі не надає матеріальної допомоги з моменту розлучення вже понад 13 років.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні, суд приходить до висновку в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно приписів ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що батьки позивачки перебували в шлюбі, який в подальшому розірвали, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 21.03.2000 року (а.с.8).

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

За змістом ст.199 СК України обов'язок утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчання і в зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, покладено на обох батьків до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що він періодично допомагав своїй дочці, оскільки вони нічим не підтвердженні.

Твердження апелянта про процесуальну недієздатність позивачки колегією не береться до уваги, оскільки судом першої інстанції залучено до участі у справі матір позивачки ОСОБА_3

Що стосується вимог апелянта про стягнення аліментів в частці від заробітку, то така вимога не може бути задоволена, оскільки відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які просив долучити до справи сам відповідач.

Жодних інших доказів, які б свідчили про матеріальний чи сімейний стан апелянта та стан його здоров'я, що унеможливлювало б сплачувати ним аліменти в сумі 750 грн., всупереч вимог ст.ст. 10, 60ЦПК України не надано.

Інших доводів, які б мали правове значення для вирішення справи, в апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Доводи викладені в апеляційній скарзі належними та допустимими доказами не доведені, що у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - відхилити.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді