АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/86/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 2, 46 Пироженко С. А.

Доповідач в апеляційній інстанції

Магда Л. Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Магда Л. Ф.

суддів Сіренко Ю. В. , Трюхан Г. М.

при секретаріПосипайко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно та поділ спільного майна подружжя, вивчивши матеріали справи, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 12 лютого 2013 р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу та поділ майна спільної сумісної власності подружжя.

Під час розгляду справи позивачка неодноразово змінювала та уточнювала позовні вимоги та остаточно просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без шлюбу, визнати право спільної сумісної власності на майно та поділити спільне майно подружжя.

В позовній заяві вказувала, що з 27 лютого 1987 р. по 23 березня 1989 р. вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_8. 4 березня 2004 р. між сторонами вдруге було зареєстровано шлюб та 28 лютого 2013 р. рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси шлюб між ними було розірвано.

Позивачка зазначала, що після реєстрації шлюбу та його неодноразового розірвання, сторони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, за спільні кошти набували майно, будували новий будинок та поліпшували та ремонтували набуте раніше майно, зокрема житло, за спільні кошти.

За час сумісного проживання, сторонами було набуте спільне майно, загальною вартістю 659 108 грн., а саме: двоповерховий житловий будинок літ. «Л-ІІ» розташований за адресою АДРЕСА_1 вартістю 525 015 грн.; одноповерховий житловий будинок літ. «А-1» розташований за вказаною адресою, вартістю 91 888 грн.; одноповерховий житловий будинок літ. «Б-1» з гаражем літ. «Д» розташований там же, вартістю 32 205 грн.; земельна ділянка загальною площею 962 кв. м., на якій розташовані зазначені будинки, відповідно до Державних Актів на право власності на земельну ділянку - Серії ЯМ № 344271; Серії ЯМ № 344272; Серії ЯМ № 344273; Серії ЯМ № 344274 від 23 листопада 2011 р.; автомобіль «ВАЗ-21013» 1985 року випуску, причіп легковий «Бджілка», 1996 року випуску, станок деревообробний фрезерний «PWSS-55», станок деревообробний «НС 260 С», станок деревообробний «KS 210 LASERCUT», човен гумовий надувний, бетономішалка, загальною вартістю 10 000 грн.

Позивачка посилалася на те, що вказане майно, належить їм з відповідачем на праві спільної сумісної власності, а тому зважаючи на те, що відповідач в добровільному порядку не бажає його розділити, з урахуванням інтересів їх спільної дитини, змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

У зв'язку з наведеним, уточнивши свої позовні вимоги в ході розгляду справи, остаточно позивачка просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 28 лютого 1989 р. по 4 березня 2004 р., визнати право спільної сумісної власності на майно набуте ними під час шлюбу та фактичного проживання однією сім'єю без шлюбу, та визнати за нею право власності на майно в розмірі 2/3 частин, а за відповідачем на 1/3 частину майна. Судові витрати стягнути пропорційно до задоволених вимог.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2013 року встановлено факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у період фактичного перебування в шлюбних відносинах з 28 лютого 1989 р. по 4 березня 2004 р.

Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на наступне майно загальною вартістю 659 108 грн. спільно набуте ними у період шлюбу та фактичного проживання однією сім'єю без шлюбу, а саме: двоповерховий житловий будинок літ. «Л-ІІ» розташований за адресою АДРЕСА_1 вартістю 525 015 грн.; одноповерховий житловий будинок літ. «А-1» розташований за адресою АДРЕСА_1 вартістю 91 888 грн.; одноповерховий житловий будинок літ. «Б-1» з гаражем літ. «Д» розташований за адресою АДРЕСА_1 вартістю 32 205 грн.; земельна ділянка загальною площею 962 кв.м. розташована за адресою АДРЕСА_1 відповідно до Державних Актів на право власності на земельну ділянку - Серії ЯМ № 344271; Серії ЯМ № 344272; Серії ЯМ № 344273; Серії ЯМ № 344274 від 23 листопада 2011 р.; автомобіль «ВАЗ-21013» 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, причіп легковий «Бджілка», 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_4, станок деревообробний фрезерний «PWSS-55», станок деревообробний «НС 260 С», станок деревообробний «KS 210 LASERCUT», човен гумовий надувний, бетономішалка, а всього загальною вартістю 10 000 грн.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на майно загальною вартістю 324 603 грн., а саме: ? частину двоповерхового житлового будинку літ. «Л-ІІ» розташованого за адресою АДРЕСА_1 вартістю 562 507 грн.; ? частину одноповерхового житлового будинку літ. «А-1» розташованого за адресою АДРЕСА_1 вартістю 45 994грн.; ? частину одноповерхового житлового будинку літ. «Б-1» з гаражем літ. «Д» розташованого за адресою АДРЕСА_1 вартістю 16 102 грн.; ? частину земельної ділянки загальною площею 962 кв.м. розташованої за адресою АДРЕСА_1 відповідно до Державних Актів на право власності на земельну ділянку - Серії ЯМ № 344271; Серії ЯМ № 344272; Серії ЯМ № 344273; Серії ЯМ № 344274 від 23 листопада 2011 р.; ? частину автомобіля «ВАЗ-21013» 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, ? частину причепу легкового «Бджілка», 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_4, ? частину станка деревообробного фрезерного «PWSS-55», станка деревообробного «НС 260 С», станка деревообробного «KS 210 LASERCUT»; ? частину човна гумового надувного та бетономішалки, а всього загальною вартістю 5 000 грн.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на майно загальною вартістю 324 603 грн., а саме: ? частину двоповерхового житлового будинку літ. «Л-ІІ» розташованого за адресою АДРЕСА_1 вартістю 562 507 грн.; ? частину одноповерхового житлового будинку літ. «А-1» розташованого за адресою АДРЕСА_1 вартістю 45 994грн.; ? частину одноповерхового житлового будинку літ. «Б-1» з гаражем літ. «Д» розташованого за адресою АДРЕСА_1 вартістю 16 102 грн.; ? частину земельної ділянки загальною площею 962 кв.м. розташованої за адресою АДРЕСА_1 відповідно до Державних Актів на право власності на земельну ділянку - Серії ЯМ № 344271; Серії ЯМ № 344272; Серії ЯМ № 344273; Серії ЯМ № 344274 від 23 листопада 2011 р.; ? частину автомобіля «ВАЗ-21013» 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, ? частину причепу легкового «Бджілка», 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_4, ? частину станка деревообробного фрезерного «PWSS-55», станка деревообробного «НС 260 С», станка деревообробного «KS 210 LASERCUT»; ? частину човна гумового надувного та бетономішалки, а всього загальною вартістю 5 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 солідарно до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 3 441 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить визнати за ним право власності на майно загальною вартістю 613 164 грн., а саме: двоповерховий житловий будинок літ. «Л-ІІ» розташований за адресою АДРЕСА_1 вартістю 525 015 грн.; ? частину одноповерхового житлового будинку літ. «А-1» розташованого за адресою АДРЕСА_1 вартістю 45 944грн.; одноповерховий житловий будинок літ. «Б-1» з гаражем літ. «Д» розташований за адресою АДРЕСА_1 вартістю 32 205 грн.; земельну ділянку площею 962 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_1; автомобіль «ВАЗ-21013», причіп легковий «Бджілка», деревообробні станки - 3 шт., бетономішалка, всього загальною вартістю 10 000 грн., визнати за ОСОБА_7 право власності на майно загальною вартістю 45 944 грн., а саме: ? частину одноповерхового житлового будинку літ. «А-1» розташованого за адресою АДРЕСА_1 вартістю 45 944грн. У письмових поясненнях до апеляційної скарги та в судовому засіданні апеляційного суду також визнав за позивачкою право на ? частину земельної ділянки.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги позивачки та її представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, в тому числі заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя, акції, якщо вони були придбані за їх спільні кошти. Крім того, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, також є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, рівно як і речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя.

В разі, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, то в силу ст. 74 СК України майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На це майно також поширюються правила щодо спільної сумісної власності подружжя, встановлені для осіб, що перебувають в зареєстрованому шлюбі.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, і розпоряджання таким майном після розірвання шлюбу повинно здійснюватись колишнім подружжям виключно за взаємною згодою та відповідно до Цивільного кодексу.

Дружина і чоловік, як це передбачено ст. 69 СК України, мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, в тому числі за взаємною згодою, уклавши відповідний договір; договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. Якщо при поділі майна виникає спір, то такий спір можна вирішити в судовому порядку.

Відповідно ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Також відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України "Про власність", відповідних норм ЦК Української РСР та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності". Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.

Так, згідно із частиною першою статті 17 Закону України "Про власність", майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Частиною другою статті 112 ЦК Української РСР 1963 року визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону "Про власність", статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України "Про власність"), тощо.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Тільки в разі встановлення цих фактів положення частини першої статті 17 Закону України "Про власність" вважається правильно застосованим.

Судом в ході розгляду справи було встановлено, що сторони проживали однією сім'єю як у шлюбі так і у фактичних шлюбних відносинах.

Так, 26 лютого 1987 р. вони вперше зареєстрували у Відділі ЗАГС м. Черкаси шлюб, який 23 березня 1989 р. Відділом РАГС Соснівського районного управління юстиції м. Черкаси було розірвано, актовий запис № 214.

4 березня 2004 р. Черкаським міським відділом реєстрації актів громадського стану м. Черкаси було вдруге зареєстровано шлюб між сторонами та розірвано який за рішенням суду 28 лютого 2013 р.

У період з 1989 р. по 2004 р. сторони проживали у фактичних шлюбних відносинах, оскільки, після розірвання першого шлюбу, проживаючи в одному будинку, маючи на утриманні малолітню доньку, помирилися й продовжували проживати однією сім'єю.

Вказані обставини по суті визнав і відповідач в ході розгляду справи, як суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, посилаючись на те, що приблизно через два роки після першого розлучення він з власної ініціативи возив ОСОБА_7 в м. Київ на лікування, як він стверджує від зловживання спиртними напоями, після чого погодився дати їй шанс на випробування своєї обіцянки не вживати спиртне, що шкодило їх сімейним стосункам.

Також судом було встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу від 6 квітня 1989 р. ОСОБА_6, придбав житловий будинок літ. А-1 по АДРЕСА_1 у ОСОБА_11, який розташований на земельній ділянці 910 кв. м. загальною площею 58,6 кв. м., та надвірні споруди літню кухню літ. «Б», туалет літ. «В», два льохи літ. « Г, Е », гараж літ. «Д» та огорожу № 1,2. Продаж було вчинено за 13 тисяч карбованців.

Рішенням Соснівського райвиконкому м. Черкаси № 263 від 19 квітня 1983 р. попередньому власнику цього будинку ОСОБА_11 було дозволено капітальний ремонт частини будинку (літ.А-1) та будівництво кухні, котельні і веранди, а також дозволено знести старі приміщення, добудувати до гаража сарай-літню кухню та знести старі сараї.

Однак, переобладнання в цьому будинку здійснювалися в період перебування сторін по справі у шлюбі, про свідчать: пояснення відповідача про те, що зазначений будинок був фактично придбаний до укладання договору купівлі-продажу від 6 квітня 1989 р., оскільки раніше договір не міг бути укладеним через наявність у нього на праві власності іншого будинку в м. Черкаси, дані про реєстрацію сторін по справі та їх доньки у вказаному будинку 12 липня 1988 р.; рішення Соснівського райвиконкому м. Черкаси № 474 від 20 жовтня 1988 р. про те, що ОСОБА_11 по АДРЕСА_1 дозволено узаконити сіни (літ. а) та веранду (літ. аІ).

В подальшому даний будинок літ. А-І з відповідними частинами надвірних споруд сторонами по справі було перебудовано, що підтверджено початковим Схематичним планом за 1983 рік та проведеною реєстрацією поточних змін від 23 лютого 2006 року та 19 червня 2008 р., із збільшенням загальної площі будинку до 95,5 кв. м, тобто в період перебування у шлюбі, що був зареєстрований повторно у 2004 р., та відповідно до інвентаризаційної вартості становить 91 888 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що будинок літ. А-1 по АДРЕСА_1 є спільною власністю сторін по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 не заперечує проти визнання за ОСОБА_7 права власності на ? частину будинку А-1 та ? частину земельної ділянки, площею 4,8 сотки, по АДРЕСА_1, тобто фактично не оспорює рішення суду в цій частині, хоча й мотивує це «чисто людськими міркуваннями».

Судом також встановлено, що в період перебування у шлюбі рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 453 від 3 квітня 2008 р. ОСОБА_6 дозволено будівництво приватного двоповерхового житлового будинку садибного типу та сараю відповідно до проекту на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

4 червня 2008 р. ОСОБА_6 Інспекцією ДАБК у Черкаській області видано Дозвіл № 289 на виконання будівельних робіт.

Наказом № 403-а від 31 жовтня 2011 р. департаменту містобудування виконавчого комітету Черкаської міської ради, надано окремий порядковий вуличний знак АДРЕСА_1.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 січня 2012 р. та Технічного паспорту двоповерховий житловий будинок літ. «Л-ІІ» загальною площею 172 кв.м., погріб літ.К, вигрібна яма літ.П, огорожа № 12,13 по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6, інвентаризаційною вартістю 525 015 грн.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 531 від 17 квітня 2008 р. дозволено ОСОБА_6 переобладнання літньої кухні «літ.Б» в житловий будинок згідно з проектом по АДРЕСА_1.

Відповідно до Дозволу № 290 Інспекції ДАБК у Черкаській області на виконання будівельних робіт від 4 червня 2008 р. ОСОБА_6 дозволено виконання будівельних робіт з переобладнання літньої кухні літ. «Б» в житловий будинок відповідно до проекту по АДРЕСА_1.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 січня 2012 р. ОСОБА_6 являється власником житлового будинку літ. «Б-1» загальною площею 30,3 кв.м. по АДРЕСА_1 та інвентаризаційною вартістю 32 205 грн.

Отже, право власності на ці будинки відповідач набув в період перебування у шлюбі з ОСОБА_7, тому суд на законних підставах визнав за позивачкою право власності на ? частину кожного із зазначених будинків.

Відповідно до Облікових карток приватних ТЗ від 4 лютого 1998 р. за ОСОБА_6 зареєстровано автомобіль ВАЗ 21013, 1985 року випуску та від 9 червня 1989 р. причіп «Бджілка», 1996 року випуску.

Крім того сторони володіють майном яке було придбано під час повторного шлюбу шлюбу, а саме: станок деревообробний фрезерний «PWSS-55», станок деревообробний «НС 260 С», станок деревообробний «KS 210 LASERCUT», човен гумовий надувний та бетономішалка.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Сторони узгодили між собою, що вартість автомобіля, причепа, трьох деревообробних станків, гумового човна та бетономішалки становить 10 000 грн.

Враховуючи, що вказане майно було придбано в період шлюбу, а автомобіль і причіп придбані в період проживання однією сім'єю, за рахунок спільних коштів членів сім'ї, про що зазначалося вище, колегія суддів погоджується і з висновком суду в частині визнання за позивачкою права власності на ? частину цього майна.

Доводи апеляційної скарги про те, що двоповерховий будинок, що позначений літ. Л-П, був побудований за кошти сім'ї його доньки від першого шлюбу ОСОБА_12, колегія суддів не може прийняти до уваги з тих підстав, що такі доводи перевірялись судом першої інстанції і не були прийняті до уваги, оскільки відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх доводів.

З матеріалів справи вбачається, що право власності на цей будинок було зареєстровано за відповідачем в період шлюбу, ОСОБА_12 з позовом до суду про визнання за нею права власності на будинок чи його частину не зверталася, не ставила питання про вступ у дану справу в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги.

Доказів, які б підтверджували доводи відповідача про те, що кредит, який брала сім'я його доньки в банку, був використаний на будівництво будинку АДРЕСА_1, ним суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду відповідає вимогам закону та встановленим по справі обставинам і підстав для його скасування не знаходить. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно та поділ спільного майна подружжя залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :