Справа№ 712 /22027/12
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 січня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
Головуючого - Бисага Т.Ю.,
суддів - Власова С.О.,Дроботі В.В.,
при секретарі - Чучка Н.В.,
за участю представників сторін - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою представника за дорученням ОСОБА_2, який діє в інтересах виконавчого комітету Ужгородської міської ради, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 серпня 2013 року у цивільній справі за позовом адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_3 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ТОВ «Житло-Сервіс», про визнання протиправним та скасування п.1.10 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 08 грудня 2011 року № 458 і визнання права на квартиру ОСОБА_3 її малолітніх дітей, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2012 року адвокат ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_3, звернувся в суд з позовом, в якому зазначає, що п. 1.10 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 08 грудня 2011 року № 458 ОСОБА_3 безпідставно відмовлено в укладенні договору найму на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано п.1.10 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 08 грудня 2011 року №458 «про укладення договорів найму» щодо відмови в укладенні договору найму ОСОБА_3 на однокімнатну квартиру житловою площею 15,44 кв. м. по АДРЕСА_1
Визнано право на проживання у квартирі АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та її малолітніми дітьми - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Визнано ОСОБА_3 наймачем квартири АДРЕСА_1 за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача ОСОБА_7 у зв'язку із смертю останнього.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням виконавчий комітет Ужгородської міської ради подав апеляційну скаргу.
Вважає, що зазначене рішення є протиправним і підлягає до скасування, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, грунтується на доказах, що не є допустимими. Судом першої інстанції невірно встановлені фактичні обставини справи та скасоване правомірне рішення виконкому Ужгородської міської ради.
У судовому засіданні представник виконавчого комітет Ужгородської міської ради апеляційну скаргу з наведених в ній підстав підтримав.
Представник ОСОБА_1 просив суд апеляційну скаргу відхилити, залишити рішення першої інстанції в силі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників, дослідивши матеріали справи перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, встановлено, що 9 січня 1999 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7, після чого переїхала в м. Ужгород до останнього, де вони проживали в комунальній квартирі за адресою: АДРЕСА_1
У даному шлюбі народилися діти - ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, які проживали разом з батьками у даній квартирі.
Весною 2005 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до Іршавського районного суду про розірвання шлюбу. Рішенням Іршавського районного суду від 24 березня 2006 року шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було розірвано.
Позивачка стверджує, що продовжувала проживати з дітьми і колишнім чоловіком ОСОБА_7 та вести спільне господарство до його смерті 13 жовтня 2011 року.
Однак, колегія ставить під сумнів це твердження позивачки, оскільки з матеріалів справи вбачається, що діти постійно проживали у бабусі в с. Арданово, Іршавського району, де і навчалися в школі. Доказом цього слугують довідки Арданівської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 19.10.2011р., 27.11.2012р., 20.01.2014р. та довідка виконавчого комітету Арданівської сільської ради від 21.01.2014р.
Покази допитаних у справі свідків не дають підстав вважати, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю. Дані покази, скоріш, підтверджують факт нормальних, приязних стосунків колишніх чоловіка та жінки.
Судом не може бути прийняті, як належні докази, довідки ТОВ "Житло-Сервіс", оскільки Договором №7/2003 між Ужгородською міською радою та ТОВ "Житло -Сервіс" (з додатками) не передбачено положень стосовно права товариства видавати довідки про проживання особи без реєстрації. Акт обстеження житлових умов від 23.11.2011 року складений після смерті ОСОБА_7, що не підтверджує проживання позивачки з ОСОБА_7 однією сім'єю.
Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Закарпатської області від 24 липня 2013 року скасовано рішення Ужгородського міськрайонного суду від 7 лютого 2013 року про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_7
Стосовно оскаржуваного рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 08.12.2011 року, то колегія не вбачає з-боку останнього порушень вимог чинного законодавства України, оскільки ОСОБА_3 та її неповнолітні діти зареєстрована та проживає в с. Арданово, Іршавського району (а.с.32), а тому не має права претендувати на укладення договору найму квартири, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Ужгорода та не являється членом сім'ї квартиронаймача, внаслідок розірвання шлюбу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та суперечать матеріальному закону.
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права, та недоведеності позивачем позову є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п.1 і 3, 313,316,317,319 ЦПК України, судова колегія ,-
Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника за дорученням ОСОБА_2, який діє в інтересах виконавчого комітету Ужгородської міської ради, - задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 серпня 2013 року,- скасувати, ухваливши нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_3 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ТОВ «Житло-Сервіс», про визнання протиправним та скасування п.1.10 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 08 грудня 2011 року № 458 і визнання права на квартиру ОСОБА_3 та її малолітніх дітей - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: