27.01.2014

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц/797/60/2014 Головуючий в першій

Категорія 27 інстанції Рубан М.В.

Доповідач в апеляційній

інстанції Андрейченко А.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Андрейченко А.А.,

суддів - Володіної Л.В., Лівінського С.В.,

за участю:

секретаря - Григорчук І.О.,

представника позивача - Олійникової Я.В.,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 08 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором б/н від 31.01.2006 року станом на 30.04.2013 року в сумі 5390, 85 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30.04.2013 року складає 43089,09 грн.

Вимоги мотивовані тим, що між Закритим акціонерним товариством „Комерційний банк „Приватбанк" (далі ЗАТ „КБ „Приватбанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „Приватбанк" (далі ПАТ „КБ „Приватбанк"), та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, згідно якому остання отримала кредит у розмірі 2000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 21,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У порушення вимог закону та умов договору відповідач свої зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 08 жовтня 2013 року позов задоволений в повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість за кредитним договором та судові витрати в сумі 430, 89 грн., всього 43 519,95 грн.

Представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як постановлене з порушенням норм матеріального права, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Апелянт вказує, що строк дії кредитного договору сплинув 31.01.2008 року, банк звернувся з позовом в 2013 році, тобто після спливу строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту порушення відповідачем умов договору і звернення позивача за захистом своїх прав у межах строку позовної давності.

З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.01.2006 року між сторонами укладений кредитний договір б/н, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 2000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 21,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим строком повернення,що відповідає строку дії картки.

З наданих позивачем розрахунку заборгованості та довідки про рух коштів за картковим рахунком вбачається, що зобов'язання за договором відповідач не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованість станом на 30.04.2013 року складає 5 390,85 доларів США грн., в тому числі: заборгованість за кредитом - 1 895,30 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 3 179,27 доларів США; штраф (фіксована частина) - 62,55 доларів США; штраф (процентна складова) - 253,73 доларів США.

Правильність розрахунку відповідачем не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, не засновані на умовах договору, та спростовуються фактичними обставинами справи.

Відповідно до п. 9.12 Умов надання банківських послуг, які є частиною укладеного між сторонами договору, строк дії кредитного договору становить 12 місяців з моменту його підписання, але якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення договору він автоматично пролонгується на той же строк.

Крім пояснень позивача про те, що договором передбачена щорічна його пролонгація на рік, зазначена обставина підтверджується відкритим картковим рахунком на імя відповідача до теперішнього часу, користування кредитними коштами й після 31.01.2008 року, тобто після дати, коли, як вважає відповідач, закінчився строк дії договору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що, оскільки відповідач не подавала заяву про припинення договору кредиту, договір пролонгувався кожного року та є діючим на даний час, а тому правила ст. 257 ЦК України щодо позовної давності до цих правовідносин застосуванню не підлягають.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, або порушення норм процесуального права, яке потягло неправильне вирішення справи, відсутні передбачені ЦПК України підстави для скасування рішення, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303 - 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 08 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий А.А. Андрейченко

Судді Л.В. Володіна

С.В. Лівінський