АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/3342/13Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 37 Цибра Н. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Магда Л. Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Магда Л. Ф.

суддів Міщенко С. В. , Сіренко Ю. В.

при секретаріКотолуп А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: Чорнобаївська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, вивчивши матеріали справи, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 22 серпня 2013 р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: Чорнобаївська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним.

В позовній заяві вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її рідна сестра - ОСОБА_8, 1957 року народження. Після її смерті відкрилась спадщина на будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

Звернувшись у нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини після смерті сестри, вона дізналась, що ОСОБА_8 24 квітня 2012 р. склала заповіт, який було посвідчено державним нотаріусом Чорнобаївської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №504, яким заповіла все своє майно відповідачці.

Позивачка зазначала, що стан здоров'я ОСОБА_8 з 2005 року після трагічної смерті її сина значно погіршився, вона перебувала на диспансерному обліку лікаря-психіатра з 2006 року, проходила курс лікування в Черкаському психоневрологічному диспансері.

Заповіт померла ОСОБА_8 не підписувала в зв'язку з хворобою рук, а замість неї підписала заповіт стороння особа. На думку позивачки це не відповідає дійсності, так як сестра ніколи не скаржилась на хворобу рук, вона сама їла, обходила себе, записувала призначення лікаря, розписувалася у відомості про отримання пенсії.

Позивачка вказувала також, що наявність психічного захворювання у померлої ОСОБА_8 дають підстави сумніватися у дійсності волевиявлення померлої, крім цього, була порушена форма та порядок складання заповіту через підписання його сторонньою особою.

Тому ОСОБА_6 просила суд визнати заповіт, складений 24 квітня 2012 р. ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7, посвідчений державним нотаріусом Чорнобаївської державної нотаріальної контори і зареєстрований в реєстрі за № 504, недійсним.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просить про його скасування і ухвалення по справі нового рішення про задоволення її позову, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Зокрема, апелянт посилається на те, що суд не дав належної оцінки поясненням свідків, які свідчили про те, що спадкодавець за життя мала намір залишити все своє майно їй - своїй сестрі, а на час підписання заповіту вона мала можливість самостійно підписати заповіт і у підписі заповіту іншою особою не було необхідності. Суд також не прийняв до уваги ту обставину, що під час складання заповіту нотаріусом були допущені порушення форми та порядку складання заповіту через підписання його сторонньою особою.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та її адвоката, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги відповідачки та її адвоката, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з того, що позивачем в судовому засіданні не доведено тієї обставини, що заповідач під час складення оспорюваного заповіту не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними і його волевиявлення не відповідало його волі.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Судом в ході розгляду справи було встановлено, що позивачка ОСОБА_6 - рідна сестра померлої ОСОБА_8

24 квітня 2012 р. ОСОБА_8 склала заповіт на користь ОСОБА_7, який було посвідчено державним нотаріусом Чорнобаївської державної нотаріальної контори Бабак Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 504.

З тексту заповіту видно, що у зв'язку з хворобою рук ОСОБА_8 не могла особисто підписати заповіт, тому заповіт за її дорученням було підписано ОСОБА_10 та, відповідно до ст. 1253 ЦК України, заповіт було посвідчено в присутності свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Згідно із вимоагми ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Ч. 1 ст. 1234 ЦК України передбачає, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилалася на ту обставину, що заповідач в момент складення заповіту не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, однак такі твердження не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно із роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними в п. 16 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 р. № 9 правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

За клопотанням позивача на підставі ухвали суду від 28 січня 2013 р по справі була призначена та проведена посмертна судово-психіатрична експертиза ОСОБА_8, за висновком якої за своїм психічним станом на час складання заповіту о 12 год. 35 хв. 24 квітня 2012 р. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ознак хронічного психічного захворювання або тимчасового розладу психічної діяльності психотичного рівня не виявляла і була здатна розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Наявні у ОСОБА_8, описані свідками та в медичній документації невротичні розлади (які були причиною стаціонарного лікування у 2006 році та стали причиною для взяття під консультативний пасивний нагляд місцевим психіатром) протягом досліджуваного періоду не сягали значної глибини та не відображалися патологічним хворобливим чином на її здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними на час складання заповіту.

За висновком додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи наявність у вказаний період часу у ОСОБА_8 чисельних тілесних захворювань у вигляді хронічного бронхіту з бронхоспастичним компонентом, емфеземою легень з дихальною недостатністю 2 ступеня, хронічним легеневим серцем та серцевою недостатністю 1 ступеню, ревматоїдним поліартритом з активністю 2 ступеню, суглобової форми з повільно прогредієнтним перебігом і вираженим больовим синдромом, трофічними виразками обох гомілок - не супроводжувались будь-якими ознаками важкого психічного розладу, тобто не впливали хворобливим патологічним чином і не позбавляли її здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними в юридично значимий період часу.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив також із того, що позивачем не надано доказів щодо того, що волевиявлення ОСОБА_8 під час складання заповіту не було вільним та, що була порушена форма та порядок складання заповіту через підписання його сторонньою особою.

Такі висновки суду підтверджені доказами, які досліджені з додержанням вимог цивільно-процесуального закону і яким судом надана належна оцінка у сукупності з усіма обставинами справи та у відповідності до вимог закону.

Так, згідно із ч. 2 ст. 1247 ЦК України заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої ст. 207 цього Кодексу.

Ч. 4 ст. 207 ЦК України передбачено, що якщо особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчинила.

Судом в ході розгляду справи було встановлено, що зазначені вимоги закону при посвідченні заповіту ОСОБА_8 були дотримані. Наявні в матеріалах справи копії медичних документів стосовно стану здоров'я спадкодавця свідчать про те, що вона була інвалідом 1 групи, яка не могла обходитися без сторонньої допомоги.

Серед захворювань, якими вона страждала, станом на 17 квітня 2012 р. (заповіт складено 24 квітня 2012 р.) у неї було встановлено захворювання на ревматоїдний поліартрит П ступеню з вираженим больовим синдромом, суглоби китиць рук, л/зап'ясні суглоби у неї були деформовані, рухи обмежені, болючі, малася атрофія китиць рук, що підтверджується випискою з амбулаторної карти хворої ОСОБА_8, яка підписана дільничним лікарем-терапевтом за завідувачем поліклінічного відділення Чорнобаївської районної лікарні (а. с. 147-149).

Доводи апеляційної скарги про те, судом не прийнято до уваги доводи позивачки щодо можливого впливу на волевиявлення покійної ОСОБА_8 з боку ОСОБА_7, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки такі доводи перевірялись судом і не знайшли свого підтвердження.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3, ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги пояснення свідків, які були присутні при складанні заповіту, і які пояснили, що в кімнаті, де відбувалося посвідчення заповіту, знаходилась і ОСОБА_7, на користь якої був складений заповіт, що являється порушенням вимог ст. 1255 ЦК України (таємниця заповіту) колегія суддів не приймає до уваги з тих підстав, що вказана підстава недійсності заповіту позивачкою в ході розгляду справи в суді першої інстанції не заявлялась. А з показань вказаних свідків не вбачається, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: Чорнобаївська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :