ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2014 року Справа № 876/15740/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Шинкар Т.І.
суддів Ільчишин Н.В.,
Довгополова О.М.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
за участю сторін ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_2, голови Ківерцівського районного суду Волинської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ківерцівського районного суду Волинської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області про скасування наказу від 20.03.2013р. №02-04.03 к/тр, стягнення суддівської винагороди, матеріальної допомоги на оздоровлення та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
07.08.2013р. ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Ківерцівського районного суду Волинської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (далі - ТУ ДСА) про скасування наказу від 20 березня 2013 року №02-04.03 к/тр, стягнення суддівської винагороди у сумі 77 499,00 грн., допомоги на оздоровлення у сумі 11 470,00 грн., моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки 04.06.2013р. Вищим спеціалізованим судом по розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано ухвалу Рівненського апеляційного суду, згідно якої вирок Рівненського районного суду щодо нього набрав законної сили, що є наслідком скасування наказу голови Ківерцівського районного суду від 20.03.2013р. №02-04.03 к/тр про припинення виплати суддівської винагороди та поновлення такої виплати. Згідно заяви йому надана невикористана відпустка за 2009-2010 роки з 16 квітня по 10 червня 2013 року без будь-якої оплати та без виплати допомоги на оздоровлення, яка з врахуванням періодів тимчасової непрацездатності, продовжена до 19 липня 2013 року. Окрім того, вище переліченні дії відповідачів негативно вплинули на стан його здоров'я та завдали йому моральних страждань.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано ТУ ДСА нарахувати і виплатити ОСОБА_2 суддівську винагороду за період з 20 березня 2013 року по 21 липня 2013 року включно з урахуванням періодів тимчасової непрацездатності, а також матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки в розмірі посадового окладу. В решті позову відмовлено.
На постанову суду сторонами подано апеляційні скарги. На думку апелянтів оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права та процесуального права, допущено невідповідність висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначив, що наказ від 20 березня 2013 року є незаконним по тій причині, що винесений на підставі незаконних рішень, які в подальшому були скасовані. Вказує на те, що нормативний акт, який видається на підставі незаконних рішень, є також незаконним та підлягає скасуванню. Не скасування наказу від 20.03.2013р. унеможливлює виплату йому суддівської винагороди. Вважає, що суд мав можливість визначити суму завданої йому шкоди, проте цього не вчинив. Наголошує на тому, що стан його здоров'я погіршився у зв'язку із бездіяльністю відповідачів, щодо не надання позивачу засобів для лікування, що судом першої інстанції залишено поза увагою.
В обґрунтування апеляційної скарги голова Ківерцівського районного суду Волинської області зазначив, що наказ голови Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 березня 2013 року прийнятий в межах чинного законодавства, що стало підставою припинення виплати суддівської винагороди та іншого матеріального забезпечення. Наголошує на тому, що чинним законодавством не передбачено порядку поновлення таких виплат чи компенсацію їх невиплати за минулий період у зв'язку із скасуванням рішення суду, на підставі яких такі виплати були припинені, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги представник ТУ ДСА зазначив, що підстави для скасування наказу від 20 березня 2013 року відсутні, оскільки він прийнятий у встановленому законом порядку. Вказує на те, що підстави для виплати суддівської винагороди включно з урахуванням періодів тимчасової непрацездатності теж відсутні, оскільки допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності, тільки за умови збереження заробітної плати.
В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник апелянта ТУ ДСА щодо апеляційної скарги позивача заперечив та просив задовольнити подану ТУ ДСА апеляційну скаргу. Апелянт голова Ківерцівського районного суду Волинської області повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що не перешкоджає судовому розгляду справи в порядку ч.4 ст.196 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апелянтів в їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ голови суду, яким припинено виплати суддівської винагороди, є правомірним, оскільки прийнятий у відповідності до вимог ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з врахуванням набрання щодо позивача законної сили вироком суду. Однак, оскільки Вищим спеціалізованим судом по розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано ухвалу Рівненського апеляційного суду, згідно якої вирок Рівненського районного суду щодо позивача набрав законної сили, а тому підлягає поновленню право позивача на виплату суддівської винагороди та на матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки в спосіб зобов'язання ТУ ДСА нарахувати та виплатити спірні суми. Щодо вимог позивача про виплату моральної шкоди, то суд першої інстанції не знайшов підтвердження цьому.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є суддею Ківерцівського районного суду і, як вбачається з копії наказу начальника Волинського обласного управління юстиції від 04 квітня 2000 року №54-к, обраний на посаду судді цього суду безстроково постановою Верховної Ради України від 23 березня 2000 року №1570-ш.
Відповідно до ч.1 ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Частиною третьою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя, щодо якого обвинувальний вирок суду набрав законної сили, не може продовжувати здійснювати свої повноваження і втрачає передбачені законом гарантії незалежності і недоторканності судді, право на грошове та інше забезпечення.
Як встановлено судом першої інстанції, 20 березня 2013 року на адресу Ківерцівського районного суду надійшов лист ТУ ДСА №524/02-30, яким скеровано для розгляду повідомлення Рівненського районного суду від 19 березня 2013 року №1/1716/36/2012 про набрання вироком 26 грудня 2012 року в кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 на підставі ухвали апеляційного суду Рівненської області законної сили.
20 березня 2013 року наказом голови Ківерцівського районного суду №02-04.03 к/тр виплату суддівської винагороди судді Підгорному І.І. припинено з 20 березня 2013 року відповідно до статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - у зв'язку із набранням законної сили вироком суду (а.с.107).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що, наказ Ківерцівського районного суду від 20 березня 2013 року №02-04.03 к/тр відповідає вимогам ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), оскільки на момент його прийняття юридичною підставою для припинення виплати суддівської винагороди позивачу є вимоги ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а фактичною - набрання щодо ОСОБА_2 законної сили вироком суду.
Наказом голови Ківерцівського районного суду від 22 липня 2013 року №02-04.06 к/тр з підстав прийняття 04.06.2013р. Вищим спеціалізованим судом по розгляду цивільних і кримінальних справ рішення яким скасовано ухвалу Рівненського апеляційного суду, згідно якої вирок Рівненського районного суду щодо позивача набрав законної сили, виплату суддівської винагороди судді Підгорному І.І. поновлено з 22 липня 2013 року.
Згідно ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Вирішуючи справу Круслен проти Франції (Рішення від 24.04.1990р.), Європейський Суд зазначив, що словосполучення «згідно закону» передбачає певну якість такого закону, вимагаючи, щоб він був доступний для особи і вона могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципу верховенства права.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Виходячи з Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки вирок суду, що набрав законної сили, відносно позивача відсутній, то підлягає відновленню його право на суддівську винагороду за період з 20 березня 2013 року (з часу припинення виплати) по 21 липня 2013 року (з 22 липня 2013 року виплату поновлено на підставі наказу голови Ківерцівського районного суду від 22 липня 2013 року №02-04.06 к/тр).
Відповідно до частини першої статті 130 Закону України «Про судоустрій і статус судів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Згідно наказу голови суду від 16 квітня 2013 року №02-06.11-к/тм ОСОБА_2 надано щорічну основну відпустку за період роботи з 05 жовтня 2009 року по 04 жовтня 2010 року тривалістю 35 календарних днів з 18 квітня по 26 травня 2013 року включно і додаткову оплачувану відпустку тривалістю 15 календарних днів з 27 травня по 10 червня 2013 року, без здійснення відповідних нарахувань на підставі наказу від 20 березня 2013 року №02-04.03 к/тр.
Наказом голови Ківерцівського районного суду від 07 червня 2013 року №02-06.22-к/тм (у редакції наказу від 20 червня 2013 року №02-06.26-к/тм) відпустка позивача продовжена з 11 червня по 19 липня 2013 року у зв'язку з перебуванням позивача на листку непрацездатності.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» пов'язує право на матеріальну допомогу на оздоровлення з певною подією - наданням судді відпустки. Обмеження на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення з наданням відпустки за попередні періоди у законі відсутні.
З листа ТУ ДСА України в Волинській області від 06 листопада 2013 року №2109/04-27 вбачається, що у 2013 році ОСОБА_2 допомога на оздоровлення, передбачена статтею 130 Закону України «Про відпустки» не надавалася.
Як встановлено судом першої інстанції, з табелів обліку робочого часу, коригуючих табелів обліку робочого часу Ківерцівського районного суду за березень-липень 2013 року слідує, що у них обліковано тимчасову непрацездатність ОСОБА_2 відповідно до пред'явлених ним листків тимчасової непрацездатності НОМЕР_1 від 16 квітня 2013 року, НОМЕР_2 від 28 травня 2013 року позивач (а.с.82-83, 148-154).
З врахуванням вимог Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 439 з наступними змінами та ч.2 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується за перших п'ять днів власником або уповноваженим ним органом, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності Фондом, а тому виплата суддівської винагороди позивачу за період з 20 березня по 21 липня 2013 року повинна проводитися з урахуванням періодів тимчасової непрацездатності і табелю обліку робочого часу.
Згідно з с.142, ч.1 ст.145, ч.1 ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п.4 Положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 05 квітня 2011 року № 82, Територіальні управління Державної судової адміністрації України є територіальними органами Державної судової адміністрації України, основним завданням яких є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів з метою створення належних умов для їх функціонування, суддів та забезпечення роботи суддівського самоврядування та які є розпорядниками коштів Державного бюджету України нижчого рівня, нараховують та виплачують суддівську винагороду.
Оскільки право позивача на суддівську винагороду і матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки підлягає відновленню, а органом, на який законодавством покладено повноваження нарахування суддівської винагороди і матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки є ТУ ДСА, враховуючи врегульований законодавством порядок оплати, який здійснюється не лише за рахунок коштів установи, за наявності листків непрацездатності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що суди не вправі перебирати на себе повноваження органу (ТУ ДСА), якому такі повноваження надані (нарахування і виплата спірних сум).
З врахуванням вимог ст.11 та ст.162 КАС України, належним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи є зобов'язання ТУ ДСА України як розпорядника бюджетних коштів, виділених Ківерцівському районному суду, в тому числі видатків на оплату праці, нарахувати і виплатити позивачу належну йому суддівську винагороду за період з 20 березня по 21 липня 2013 року включно з урахуванням періодів тимчасової непрацездатності та табелів обліку робочого часу, а також матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки в розмірі посадового окладу.
Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції з врахуванням вимог статті 56 Конституції України, пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає її безпідставною, оскільки на підтвердження моральної шкоди позивачем не наведено будь-яких об'єктивних доказів факту та обставин спричинення моральної шкоди відповідачами, не вказано жодного розрахунку такої шкоди, причинного зв'язку між діями відповідачів та моральними стражданнями позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи з посиланням на докази, яким надана належна юридична оцінка, та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги ОСОБА_2, голови Ківерцівського районного суду Волинської області, ТУ ДСА України в Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі №803/1713/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
О.М. Довгополов
Повний текст Ухвали виготовлено 04.02.2014р.